Звернення стягнення на доходи фізичної особи

плати та інших видів доходів боржника здійснюють із суми, що залишається після утримання податків. Зважаючи на соціаль­ний характер заробітної плати, на яку звертають стягнення, за­конодавством про виконавче провадження та трудовим законо­давством встановлено певні обмеження щодо максимального

розміру стягнення.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за вико­навчими документами до повного погашення заборгованості:

• у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподія­
ної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також
втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, —
50 відсотків;

• за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбаче­
но законом, — 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заро­бітної плати не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної пла­ти при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Загальні правила, встановлені ст. 70 Закону щодо обмежен­ня розміру відрахувань, поширюються й на звернення стягнен­ня на інші подібні доходи (стипендії, пенсії тощо).

Однак законодавством України встановлено також і певні спеціальні правила щодо здійснення відрахування із заробітної плати та інших доходів фізичної особи. Законодавство про працю визначає, що відрахування із заробітної плати праців­ників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, може бути не тільки на підста­ві виконавчих документів, а й відповідно до ст. 127 КЗпП, за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної пла­ти; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічиль­них помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

У цих випадках власник або уповноважений ним орган ма­ють право видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встанов­леного для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року,
в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені
дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо
працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у
п.п. З, 5 і 6 ст. 36 і п.п. 1, 2 і 5 ст. 40 КЗпП, а також при
направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника під­
приємству, установі, організації (ст. 136 КЗпП).

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими доку­ментами за працівником у будь-якому разі має бути збережено 50 відсотків заробітку.

Ці обмеження не поширюються на відрахування із заробіт­ної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні алі­ментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відраху­вань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків (ст. 128 КЗпП).

Особливості звернення стягнення на заробітну плату борж­ника, який відбуває покарання. Відрахування із заробітної пла­ти боржника, який за вироком суду відбуває покарання без по­збавлення волі, провадять з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком. Із засуджених, які відбува­ють покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних дис­пансерів та стаціонарних лікувальних закладах, — з усієї заро­бітної плати без урахування відрахувань на витрати з їх утри­мання в цих закладах (ст. 71 Закону).

Особливості звернення стягнення на пенсії. Звернення стяг­нення на пенсії провадять відповідно до законодавства про пе­нсії (ст. 68 Закону), а саме на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих на­писів нотаріальних контор та інших рішень і постанов, у по-Рядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір

Глава 8.

Звернення стягнення на доходи фізичної особи

відрахування з пенсії обчислюють з суми, що належить пен­сіонерові до виплати.

Із пенсії може бути відраховано не більше 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодуван­ня збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкод­женням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю годувальника, на повернення надміру одержаних сум заробітної плати в пе­редбачених законодавством випадках. З усіх інших видів стяг­нень може бути відраховано не більше 20 відсотків пенсії (ст. 90 Закону України "Про пенсійне забезпечення"¹ від 5 ли­стопада 1991 р.).

У такому самому порядку проводять стягнення і за іншими пенсіями (див. наприклад, ст, 57 Закону України "Про пенсій­не забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"² від 9 квітня 2002 р.).

Особливості визначено у разі сплати пенсії, і, відповідно, звернення стягнення на пенсії, які отримують особи, що про­живають у будинках-інтернатах (пансіонатах), стаціонарних відділеннях територіальних центрів соціального обслуговуван­ня пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, а також діти, яким призначено соціальні пенсії та які проживають у дитячих будинках-інтернатах. Таким особам виплачують 25 відсотків розміру призначеної пенсії, але не менше 20 відсот­ків мінімального розміру пенсії за віком на місяць.

Якщо розмір їх пенсії перевищує вартість утримання в цих установах, виплачують різницю між розміром пенсії і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків розміру призначеної пен­сії і не менше 20 відсотків мінімального розміру пенсії за ві­ком на місяць.

Якщо у пенсіонера, який проживає в будинку-інтернаті (пан­сіонаті), стаціонарному відділенні територіального центру со­ціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездат­них громадян, є непрацездатні члени сім'ї, які перебувають на його утриманні (ст.ст. 37, 38, 40 і 41 Закону України "Про пен­сійне забезпечення"), пенсію виплачують у такому порядку: 25 відсотків розміру призначеної пенсії, але не менше 20 відсот-

¹ ВВР. — 1992. — № 3. — Ст. 10. ■,. -..

² ВВР. — 1992. — № 29. — Ст. 399..:"

ків мінімального розміру пенсії за віком, — самому пенсіоне­рові, а іншу частину, але не більше 50 відсотків призначеного розміру, — зазначеним членам сім'ї (ст. 88 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

У випадку, якщо з пенсії проводять стягнення не на підставі виконавчих документів, слід керуватися положеннями ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання", відповідно до яких суми пенсії, надміру виплачені пе­нсіонерові внаслідок зловживань із його боку (подання доку­ментів з явно неправильними відомостями, неподання відомос­тей про зміни у складі членів сім'ї тощо), може бути поверну­то пенсіонером добровільно або стягнуто на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи у судовому по­рядку.

Відрахування на підставі рішень органу, який призначає пен­сії, провадять у розмірі не більше 20 відсотків пенсії. В усіх випадках звернення стягнень за пенсіонером зберігається не менше ніж 50 відсотків пенсії. У разі припинення виплати пен­сії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного пога­шення заборгованості решту заборгованості стягують у судо­вому порядку.

Поиск по сайту: