Виконання рішення у нсмаГіновіїх справах

вони супроводжуються виконанням вимоги про оплату за час вимушеного прогулу, яка також виконується негайно (обов'яз­ково чи факультативно у випадках, встановлених цивільним процесуальним законодавством).

У порядку виконавчого провадження можуть виконуватися рішення, якими відповідача (боржника) зобов'язано укласти трудовий договір. Відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП суди безпо­середньо розглядають позови про укладення трудових догово­рів. За обгрунтованості позову суд рішенням зобов'язує влас­ника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, — з першого робочого дня, наступного після дня звільнення з по­переднього місця роботи (якщо було обумовлено іншу дату — з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на робо­ту (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів"' від 6 листопада

1992 р. № 9).

Предметом виконання може бути вимога про зміну підстав звільнення. Наприклад, суд не вправі визнати звільнення пра­вильним з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставини, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) неправильно юридично кваліфіковано, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність до чинного законодавства про працю.

§ 3. Виконання рішення про відібрання дитини Відібрання дитини як спосіб захисту прав є доволі специфіч­ним, оскільки, насамперед, стосується захисту прав дитини, які доводяться з позиції батьків, усиновителів, опікунів, піклу­вальників, інших родичів. З вимогою про захист прав дитини може звернутися й орган опіки та піклування.

Існують труднощі із визначенням стягувача у цій категорії справ, адже, зважаючи на захист прав дитини, таким правовим статусом наділено особу, якій дитину передають на виховання на підставі виконавчого документа. Тому при проведенні цієї виконавчої дії обов'язковою є участь особи, якій передають дитину на виховання.

¹ Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 5. |

У цій категорії справ обов'язковим є проведення розшуку боржника та (або) дитини. Якщо немає відомостей про місце перебування дитини, боржника або обох, державний викона­вець готує до суду подання про проведення розшуку, витрати на проведення якого належать до витрат на проведення вико­навчих дій. У разі перешкоди з боку боржника щодо виконан­ня державний виконавець вирішує питання про застосування до нього штрафних санкцій.

Дії щодо виконання рішення про відібрання дитини можуть проводитися у нічний час (від 22 до 6 години) у разі, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю гро­мадян. Виконавчі дії у неробочі та святкові дні або у нічний час здійснюють на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного відділу ДВС (ст. 31 Закону).

Під час виконання рішення про відібрання дитини держав­ний виконавець провадить виконавчі дії із залученням пред­ставників органів опіки і піклування. Інструкція про проведен­ня виконавчих дій передбачає можливість, за потреби, залу­чення представників органів та установ освіти, медичних пра­цівників (п. 8.3.1). Також державний виконавець може зверну­тися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимча­сове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу вирішує суд за поданням державного виконавця у десятиденний строк із викликом у судове засідан­ня сторін та за обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Проте неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 354 ЦПК, ст. 374 ЦПК 2004 р.).

Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про віді­
брання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені
законом (ст. 78 Закону).,

Специфічними, так би мовити, процесуальними стягувача-^Ми> у цій категорії справ можуть виступати і органи опіки та піклування. Відповідно до ст. 170 СК ці органи у разі поста­новляння рішення про негайне відібрання дитини від батьків ^без позбавлення батьківських прав зобов'язані негайно повідо-^Мити прокурора і у семиденний строк після постановлення рі-^ення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків-

Глава 9

Вик

_аШія рішення у немаііііових справах

ських прав батьків чи одного з них або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Тобто, з набранням СК чинно­сті додатковою підставою виконання, крім тих, що визначено ст. З Закону, можна визначити рішення органів опіки та піклу­вання про відібрання дитини.

Поиск по сайту: