Гарантії захисту пряв учасників виконавчого прюваджспня

посягання на життя працівника правоохоронного органу члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349); погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350); умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352). На спеціальну правову охорону у виконавчому провадженні може заслуговувати представник, який здійснює правомірну діяльність з надання правової допомоги. КК передбачає та­кі склади злочинів: втручання в діяльність захисника чи представника особи (діяльність з надання правової допомо­ги, порушення встановлених законом гарантій їх діяльності, ¹ професійної таємниці) (ст. 397 КК); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398 КК); умис­не знищення або пошкодження майна захисника чи пред­ставника особи (ст. 399 КК); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400 КК). 3. Вчинення діянь учасниками виконавчого провадження. Проблемною щодо цього виду є норма кримінального зако­нодавства щодо кримінальної відповідальності експертів та перекладачів. Відповідно до ст. 14 Закону за відмову від дачі висновку чи за дачу завідомо неправильного висновку експерт несе кримінальну відповідальність, про що його має попередити державний виконавець. Таку саму норму визначено ст. 15 Закону шодо відповідальності перекладача за завідомо неправильний переклад, а також за відмову ви­конати обов'язки перекладача.

Однак відповідно до ст. 384 КК (завідомо неправдиве пока­зання) встановлено відповідальність за завідомо неправди­вий висновок експерта під час провадження дізнання, досу-дового слідства або проведення розслідування чи проведен­ня розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді> ^а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекла­дачем у таких самих випадках. Ст. 385 КК (відмова свіДО⁸ від давання показань або відмова експерта чи перекладз⁴⁸ від виконання покладених на них обов'язків) визначає я

кримінально каране діяння відмову експерта чи переклада­ча без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слід­ства, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання. Тобто, незважаючи на вказівки ст.ст. 14 та 15 Закону кри­мінальної відповідальності за названі неправомірні дії екс­перта та перекладача у виконавчому провадженні не перед­бачено. Способом усунення такої прогалини слід визнати тільки внесення відповідних змін до кримінального законо­давства.

Адміністративну відповідальність у виконавчому прова-кенні встановлено за невиконання законних вимог державно-

виконавця щодо усунення порушень законодавства про ви­конавче провадження, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, неповідом­лення боржником про зміну місця роботи (перебування), а та­кож неявку без поважних причин за викликом державного ви­конавця (ст. 188^Ь КпАП). Такі діяння тягнуть за собою накла­дення штрафу від двох до десяти неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян.

За ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної почином підприємствам, установам, організаціям або грома-янам, особі, зобов'язаній за вироком або рішенням суду від-Ішкодувати таку шкоду, відповідно до ст. 51^і КпАП може бути оголошено попередження, накладено штраф від трьох до семи ■неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або присудже­но виправні роботи на строк до двох місяців із відрахуванням 20 відсотків заробітку.

Протоколи про адміністративні правопорушення у цих справах мають право складати державні виконавці (ст. 255 '(пАП), а безпосередньо справи розглядає суд (ст. 221 КпАП).

Санкції виконавчого провадження, які не віднесено до жод­ного з існуючих видів юридичної відповідальності, є подібними ^За правовою природою до адміністративної відповідальності. На особливий правовий характер цих санкцій вказує Пленум Верховного Суду України у постанові від 26 грудня 2003 р. ^ 14 (п. 19), відповідно до якої скарги на постанови держав­ного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржено До суду в порядку гл. 31-Г ЦПК, а не гл. 31, яка регулює по-

Глава 10.

Поиск по сайту: