Підстави виконання. Виконавчі документи

- про повернення об'єкталізингу;

- про стягнення заборгованості з орендної плати за користу­
вання державним та комунальним майном; ■■

- про стягнення за чеками.
Рішення третейських судів.

Третейський суд є особливим юрисдикційним органом, оскільки може розглядати справу і вирішувати спір тільки у разі, якщо про це домовляються сторони, між якими виник спір. Правовий статус цього органу у законодавстві було сфор­мульовано недостатньо. Зокрема, умови, підстави та порядок третейського розгляду визначало Положення про третейський суд — додаток № 2 до ЦПК¹. Відповідно до ст. 1 цього Поло­ження до третейського суду могло бути передано будь-який спір, який виник між громадянами, за винятком спорів, що ви­никають із трудових і сімейних відносин.

ГПК (ч. 2 ст. 12) визначено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення тре­тейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійс­ними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, змі­ні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'яза­них із задоволенням державних потреб.

Зважаючи на брак українського законодавства щодо третей­ського вирішення господарських спорів та використовуючи положення Постанови Верховної Ради України від "Про поря­док тимчасової дії на території України окремих актів законо­давства Союзу РСР" ² від 12 вересня 1991 р. щодо цього за­стосовувалося Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, ор­ганізаціями і установами, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від ЗО грудня 1975 р. № 121³.

На сьогодні, відповідно до Закону України "Про третейські суди"⁴ сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень (ст. 50). Якщо

¹ Додаток № 2 до ЦПК втратив чинність у зв'язку з набранням чинності
Законом України "'Про третейські суди" (п. 2 прикінцевих положень).

² ВВР. — 1991. — № 46. — Ст. 621.

³ ЛІГА: Еліт 7.5.1. — ІАЦ "Ліга", ЛІГАБізнесінформ, 2003.

⁴ Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р. // ОВУ. —
2004. — № 23. — Ст. 1540.

воно не виконане добровільно, то підлягає примусовому вико­нанню у порядку, встановленому законодавством про виконав­че провадження (ст. 57 цього Закону).

Законом України "Про міжнародний комерційний арбіт­раж"¹ передбачено, що на його вирішення за угодою сторін можуть передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньо-торгівельних та інших видів міжнародних економічних зв'яз­ків (ст. 2). Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконується сторонами добровільно у встановлені ним строки. Рішення про стягнення грошових сум виконується у встановленому порядку через установи банку, решта рі­шень — державним виконавцем. Якщо на банківському рахун­ку боржника немає грошей, а також у разі неможливості стяг­нення грошових сум з інших причин рішення може бути вико­нано державним виконавцем шляхом звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України, сторони можуть пе­редати на її вирішення спори, пов'язані із торговим мореплав­ством (ст. 2 цього Закону). Рішення Морської арбітражної ко­місії виконуються у такому ж самому порядку, що й рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.

Поиск по сайту: