Всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в Україні

Лекція 3.

Тема лекції. "Законодавча база охорони праці. "

План.

Вступ.

1. Охорона праці жінок.

2. Охорона праці неповнолітніх та інвалідів.

3. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

ВСТУП

Оскільки більшість працівників системи освіти становлять жінки, а контингент з яким вони працюють є молодь та неповнолітні, то необхідно знати як держава захищає даний соціальний пласт населення. Які ми маємо права та обов'язки? Тобто які конституційні засади охорони праці жінок, молоді та неповнолітніх? На яких роботах забороняється така праця? Як забезпечується право жінки на повноцінне виховання дітей?

На такі та інші питання повинна дати відповідь дана лекція.

Питання 1. Охорона праці жінок.

Конституція України у ст.24.проголошує рівність прав і свобод жінок з чоловіками. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги, додаткові гарантії їх трудових прав.

Охорона праці жінок є важливим інститутом трудового права, котрий диференціює цілий комплекс правових норм у регулюванні взаємовідносин працівників - жінок з роботодавцем з додержанням специфіки жіночої праці.

Рівні права і можливості призвело до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась, а деяких випадках перевищила чоловічу. Але робота не виробництві не звільнила жінку від виконання нею обов'язків перед сім'єю, тому об'єктивно жінка не може нарівні з чоловіком брати участь у суспільному виробництві.

Поширена теорія гармонійного поєднання виробничої праці з материнством є оманливою, оскільки нею приховується експлуатація жінки.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму законодавство про працю передбачає низку обмежень у виконанні певних робіт.

Нормативною базою у цих питаннях є Кодекс Законів про працю України (КЗпПУ), який містить правові аспекти, що диференційовано регулюють трудові відносини. Ці норми можна поділити умовно на 2 групи - перша група регламентує питання робіт на яких забороняється праця жінки; друга - забезпечення права жінки на повноцінне виховання дітей.

Згідно до вищеназваних законів забороняється праця жінок

- на важких роботах;

- на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці;

- на підземних роботах та в гірничодобувній промисловості (за винятком робіт, де жінки займають керівні посади і не виконують фізичної роботи;

- не допускається нічна робота жінок (за винятком галузей, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється, як тимчасовий захід. Перелік цих галузей та видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічні години затверджено кабінетом Міністрів України. Ці обмеження не розповсюджуються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняття члени однієї сімї.)

- забороняється залучення жінок до підіймання та переміщення важких речей.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р № 241.

ГРАНИЧНІ НОРМИ ЩОДО ПІДЙОМУ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАНТАЖІВ СТАНОВЛЯТЬ:

- гранично допустима вага, що може підійматися при чергуванні з іншою роботою до двох разів на годину становить - 10 кг.

- гранично допустима вага вантажу при підніманні і переміщенні постійно протягом зміни не повинна перевищувати - 7 кг;

- сумарна вага вантажу, який переміщується постійно протягом робочої зміни не повинна перевищувати

- з робочої поверхні - 350 кг;

- з підлоги - 175 кг. (Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата,тощо).

Щодо другої групи питань, пов'язаних о охороною праці жінки, а саме - забезпечення права жінки на повноцінне виховання дітей - у КЗппУ містяться положення, згідно до яких жінки не допускаються до залучення робіт

- у нічний час;

- надурочних робіт;

- робіт у вихідні дні;

- не допускається направлення у відрядження вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Згідно до ст.177 КЗпПУ жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти або дітей інвалідів обмежено направлення до надурочних робіт та у відрядження без їх згоди.

ВІДПУСТКИ ДЛЯ ЖІНОК.

Однією з соціальних гарантій держави перед жінками в плані забезпечення права жінки на повноцінне виховання дітей є відпустки для жінок, а саме, приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, а також відпустки для догляду за дитиною. Також надаються відпустки жінкам, які всиновили дітей, матерям - одиночкам та інші.

У зв'язку з вагітністю жінкам надається соціальна відпустка тривалістю 70 календарних днів до пологів та 50 днів після пологів. У разі ненормальних пологів, або при народжені двох або більше дітей після пологів надається відпустка тривалістю 70 днів.

При наданні відпустки у зв'язку з пологами чи вагітністю власник (або уповноважений ним орган) зобов'язаний за згодою з жінкою приєднати до неї щорічну відпустку незалежно від тривалості роботи жінки на даному підприємстві.

Після вищеназваної відпустки жінка може за своїм бажанням взяти відпустку по огляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Ця відпустка надається без збереження заробітної плати, але до досягнення дитиною двох років жінка отримує допомогу за рахунок коштів соціального страхування.

У разі, коли дитина потребує домашнього догляду жінці надається відпустка до досягнення дитиною шести років без збереження заробітної плати. Цей термін може бути і більшим за рахунок власних коштів підприємства. Дану відпустку можуть брати і інші члени сім'ї - батько, бабуся, дідусь або інші родичі, які фактично здійснюють догляд за дитиною.

За бажанням жінок (або членів сім'ї, які фактично здійснюють догляд за дитиною) в період перебування їх у відпустці вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу, при цьому, за ними зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної відпустки.

Час відпустки по догляду за дитиною враховується в безперервний стаж і стаж роботи по спеціальності.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу та знижувати їм зарплату з мотивів пов'язаних з їх вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини - інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеної категорії жінок власник або уповноважений ним орган повинен повідомити письмово, що може бути оскаржено в судді.

Звільнення жінок за ініціативи власника може бути лише у разі повної ліквідації підприємства. Якщо ж ліквідація відбувається з правонаступництвом, то правонаступник повинен обов'язково працевлаштувати жінку, якщо жінка не має такої можливості, то звільнення слід кваліфікувати як таке, що здійснюється без законних підстав. У цьому разі не виконання даних обов'язків тягне юридичну відповідальність: зарахування одержаних жінкою вихідної допомоги, виплата середнього заробітку.

Питання 2. Охорона праці неповнолітніх та інвалідів.

Неповнолітніми вважаються особи віком до 18 років. Щодо трудових стосунків та відносин неповнолітнім прирівнюються до повнолітніх, але для них встановлені додаткові пільги і гарантії трудових прав.

З метою охорони здоров'я неповнолітніх законодавством України забороняється застосовувати їх працю:

- на важких роботах;

- на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці;

- на підземних роботах.

- у нічні години;

- на надурочних роботах;

- на роботах у вихідні дні;

Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх затверджений Міністерством охорони здоров'я від 31 березня 1994 р. № 46.

Забороняється залучати неповнолітніх осіб до піднімання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми - дані норми є диференційованими та залежать від статі та віку дитини і затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я від 22 березня 1996 р. № 59.

Усі неповнолітні приймають до роботи тільки після попереднього медичного огляду та в подальшому щорічного обов'язкового медичного огляду по досягненню ними 21 року.

Тривалість робочого часу для неповнолітніх повинна бути зкороченою.

Норми виробітку для неповнолітніх працівників встановлюються, виходячи з норм для дорослих, але пропорційно скороченому робочому часу. При цьому, заробітна плата виплачується у такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Щорічна відпустка надається у зручний для них час.

Звільнення неповнолітніх допускається тільки за умови згоди відповідного комітету у справах неповнолітніх.

Інвалідами вважаються особи зі стійким розладом функцій організму внаслідок захворювань, травм, уроджених дефектів, які обмежують їх життєдіяльність, та які потребують соціальної допомоги та захисту.

Інвалідність визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я. Порядок організації та медико-соціальної експертизи втрати працездатності встановляється постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221.

У відповідності до програм реабілітації законодавство України забезпечує інвалідам право працювати на підприємствах їз звичайними умовами праці, в цехах та на ділянках, де застосовується праця інвалідів, право займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю в межах правового поля.

Не допускається

- відмова в укладені трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу;

- переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності, за винятком коли це показано згідно медичних показників;

- залучення інвалідів до надурочних робіт;

- залучення інвалідів до робіт у нічний час без їх згоди.

Постановою КМУ від 3 травня 1995 р. №314 затверджено Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, яким передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда.

Підприємства на яких працюють інваліди повинні створити їм умови праці інваліда з урахуванням рекомендацій медико - соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати всі інші соціально - економічні гарантії, що передбачені чинним законодавством.

Питання 3. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Закон України "Про охорону праці" передбачає, що за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності.