 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Інформаційні ресурси. 1.http://www.dnop.kiev.ua ‑ Офіційний сайт Держгірпромнагляду
1.http://www.dnop.kiev.ua ‑ Офіційний сайт Держгірпромнагляду.
2. http://www.mon.gov.ua ‑ Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
3. http://www.mns.gov.ua ‑ Офіційний сайт Міністерства надзвичайних ситуацій України.
4. http://www.social.org.ua ‑ Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
5.http://portal.rada.gov.ua - Офіційний веб-сайт Верховної Ради України.
6. http://www.iacis.ru ‑ Официальный сайт Межпарламентской Ассамблеи государств–участников Содружества Независимых Государств (МПА СНГ).
7. http://base.safework.ru/iloenc ‑ Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ.
8. http://base.safework.ru/safework ‑ Библиотека безопасного труда МОТ.
9.http://www.nau.ua ‑ Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України (НАУ)».
10.http://www.budinfo.com.ua ‑ Портал «Украина строительная: строительные компании Украины, строительные стандарты: ДБН ГОСТ ДСТУ».
Конспект лекцій.
Лекція 1
Тема лекції " Мета курсу. Основні визначення дисципліни "
План лекції.
Вступ.
1. Мета курсу.
2. Основні визначення дисципліни.
3. Основні принципи державної політики у галузі охорони праці.
Вступ .
Дисципліна "Основи охорони праці" вивчається починаючи з 1999 - 2000 навчального року при підготовці фахівців всіх освітньо - кваліфікаційних рівнів у всіх вищих навчальних закладах для студентів денної, вечірньої та заочної форми навчання відповідно до Наказу Міністерства Освіти України "Про вдосконалення навчання о охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах освіти України" від 02.12.1998 р. за №420. Даний наказ МО прийнятий з метою виконання вимог державної програми навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці та інших чинних законодавчих та нормативних актів.
Існує єдиний тематичний план та програма вивчення даної дисципліни на території України, який затверджено Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15/. Цей наказ стосується навчання з питань охорони праці та має назву Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці".
Питання 1. Мета курсу .
Напрошується запитання - чому саме наші державо творці вирішили з початком нового тисячоріччя ввести дану дисципліну, як обов'язкову (нормативну) для вивчення у всіх вищих навчальних закладах України.
Відповідь на дане запитання вважаю криється в жахливій статистиці щодо стану охорони праці в Україні та світі.
Питання щодо забезпечення належних та безпечних умов праці супроводжували людство на протязі всього розвитку цивілізації тому що ці питання напряму пов'язані з самим головним - збереженням життя,здоров'я, працездатності людини. Умови праці, їх вплив на нервову систему,органи чуттів розглядалися в трудах Аристотеля (387 - 322 рр. до н.е.), Гіпократа (400 - 377рр до н.е.), лікарів епохи Відродження Парацельса та Агрікола. Великі внески в ці питання зробили М.В. Ломоносов та І.М. Сеченов.
Але науково-технічний прогрес за останнє століття вніс принципові нововведення в сферу сучасного матеріального виробництва, при цьому докоріннім способом змінилися знаряддя та предмети праці, методи обробки інформації, повністю змінилися умови праці. В 1919 році у світі була створена міжурядова організація Міжнародна організація праці (зкорочено МОП), яка займається питаннями охорони праці в країнах світу.
За даними звітів фахівців, що працювали на території України можна дійти до висновків що кількість нещасних випадків на виробництві у світі і Україні останнім часом зростає і становить приблизно 125 млн чоловік щорічно, з яких 220 тисяч людей гине.
Статичні дані по результатам звітів МОП:
у світі:
- кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи;
- кожні 3 хвилини у світі внаслідок травм або виробничих захворювань гине 1 людина;
- кожного місяця в світі травмується такі кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа;
- у світі на 100 тисяч працюючих в середньому перепадає 6 нещасних випадків зі смертельними наслідками;
В Україні:
- кожні 8 хвилин травмується 1 особа на виробництві;
- кожні 5 годин внаслідок травм гине й людина;
- на 100 тисяч працюючих приходиться 11 загиблих;
- щодо географії смертельних випадків на виробництві список наступний по низ падаючому признаку - Дніпропетровська, Донецька, Херсонська, Кіровоградська, Чернігівська, Луганська, Харківська, Одеська області.
На думку іноземних фахівців велика кількість травматизму зі смертельними наслідками на Україні пояснюється наступними 5 причинами:
- незадовільна підготовка робітників та роботодавців з питань охорони праці;
- відсутність належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та додержанням встановлених норм;
- недостатнє забезпечення працюючих індивідуальними засобами захисту;
- повільне впровадження засобів та приладів колективної безпеки на виробництві;
- спрацьованістю (у деяких галузях на 80%) засобів виробництва.
За кордоном підприємці вже давно підрахували, що економічно вигідніше вкладати кошти в охорону праці аніж прирікати себе на постійну ліквідацію нещасних випадків і аварій. Так, німецька рада підприємців підрахувала, що заходи на ліквідацію наслідків нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче ніж заходи щодо їх попередження. По даним же МОП економічні витрати, пов'язані з нещасними випадками становлять 1% світового валового доходу - на ці кошти можна забезпечити нормальним харчуванням протягом 1 року близько 75 млн людей.
Отже, мати знання та вміння щодо даної дисципліни є дуже важливим
Мета вивчення дисципліни полягає в придбанні знань, умінь, здібностей (компетенцій) для здійснення ефективної професійної діяльності шляхом забезпечення оптимального управління охороною праці в установах закладах освіти,формування відповідальності за особисту та колективну безпеку і усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні
знати:
- основні поняття у галузі охорони праці;
- основні законодавчі акти про охорону праці;
- мікроклімат та його вплив на організм людини;
- основні методи профілактики отруєнь та професійних захворювань;
- складові безпечності технологічного процесу;
- причини електротравм;
- поняття пожежної безпеки;
- первинні та стаціонарні засоби пожежогасіння.
вміти:
- організувати розслідування нещасного випадку на виробництві;
- визначити коефіцієнт частоти травматизму для конкретних умов на основі даних щодо травматизму і кількості працюючих;
- оцінити відповідність санітарно-гігієнічних умов праці нормам;
- контролювати дотримання вимог з виробничої санітарії;
- оцінити безпечність технологічного обладнання за окремими чинниками”
- визначити категорію приміщення за небезпекою ураження електричним струмом;
- визначити необхідні технічні рішення системи попередження пожежі;
- визначити необхідні технічні рішення системи пожежного захисту.
Поліпшення умов праці є найважливішим напрямком підвищення матеріального та культурного рівня життя суспільства. Історично склалося, що галузь як наука виникла на перетині соціальних, правових, технічних, медичних наук про людину.
Головним об'єктом науки "Охорона праці" є людина в процесі праці. Одночасно курс дисципліни є інженерною дисципліною, яка базується на загальнонаукових дисциплінах - фізиці, хімії, математиці, технічних та спеціальних дисциплін - опір матеріалів, електротехнікпи, технологія та обладнання виробництва.
ОХОРОНА ПРАЦІ - це система правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних та лікувальних заходів та засобів, спрямованих на забезпечення здоровя та працездатності людини в процесі праці.
Методологічною основою курсу "Охорона праці" є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організація виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій.
На основі вище названого наукового аналізу розроблюються заходи щодо усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створення здорових та небезпечних умов праці.
Курс дисципліни "Охорона праці" складається з чотирьох частин:
1) Законодавство і система управління охороною праці;
2) Гігієна праці і виробнича санітарія;
3) Техніка безпеки;
4) Пожежна безпека.
Питання 2. Основні визначення та терміни курсу "Охорона праці".
Перше ніж почати вивчення будь-якої нової дисципліни необхідно визначитись з основними поняттями, термінами та визначеннями Деякі терміни вже використовувались вище. Зупинимось на основних визначеннях даної дисципліни.
Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.
Трудова діяльність має дві характеристики - важкість та напруженість.
Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.
Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Під час виконання людиною трудових обов‘язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.
Під час виконання трудової діяльності людини підпадає пі вплив чинників трудового процесу та виробничого середовища, які складають умови праці та формують працездатність людини, її здоров'я та життя.
Під безпекою праці розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди в процесі трудової діяльності
Безпека праці – такий стан умов праці, при яких виключена дія на працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі, абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реального виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ставити питання про зведення до мінімуму впливу об'єктивно існуючих виробничих небезпек. Цю задачу вирішує охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпечними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик.
Під виробничим ризиком розуміють ймовірність ушкодження здоров‘я працівника під час виконання ним трудових обов‘язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.
Під шкідливим виробничим фактором розуміють небажане явище, яке супроводжує виробничий процес і вплив якого на працюючого може призвести до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання, та навіть смерті, як результату захворювання.
Захворювання – це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами. Слід розрізняти поняття виробничого та професійного захворювання.
Під виробничим захворюванням розуміють захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.
Під професійним захворюванням (профзахворювання) розуміють захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Виробнича травма – пошкодження тканин, порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Як правило, виробнича травма є наслідком нещасного випадку на виробництві.
Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Небезпечний виробничий фактор(шкідливий виробничий фактор) – небажане явище, яке супроводжує виробничий процес і дія якого за певних умов може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров‘я працівника (гострого отруєння, гострого захворювання) і навіть до раптової смерті.
Поділення несприятливих чинників виробничого середовища на шкідливі та небезпечні зумовлене різним характером їх дії на людський організм, тим, що вони потребують різних заходів та засобів для боротьби з ними та профілактики викликаних ними ушкоджень, а також рядом причин організаційного характеру. В той же час між шкідливими та небезпечними виробничими факторами інколи важко провести чітку межу. Один і той же чинник може викликати травму і профзахворювання (наприклад, високий рівень іонізуючого або теплового випромінювання може викликати опік або навіть призвести до миттєвої смерті, а довготривала дія порівняно невисокого рівня цих же факторів – до хвороби; пилинка, що потрапила в око, спричиняє травму, а пил, що осідає в легенях, – захворювання, що зветься пневмоконіоз). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто розглядаються як єдине поняття – небезпечний та шкідливий виробничий фактор (НШВФ).
За своїм походженням та природою дії НШВФ можна поділити на 5 груп: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.
До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх елементи, а також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються; конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском; підвищена запиленість та загазованість повітря; підвищена або понижена температура повітря, поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів; підвищені рівні шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищений або понижений барометричний тиск та його різкі коливання; підвищена та понижена вологість; підвищена швидкість руху та підвищена іонізація повітря; підвищений рівень іонізуючих випромінювань; підвищене значення напруги в електричній мережі; підвищені рівні статичної електрики, електромагнітних випромінювань; підвищена напруженість електричного, магнітного полів; відсутність або нестача світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; понижена контрастність; прямий та віддзеркалений блиск; підвищена пульсація світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної радіації; гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання; розташування робочого місця на значній висоті відносно землі (підлоги); слизька підлога; невагомість.
До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.
По шляхам проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що потрапляють через:
1) органи дихання;
2) шлунково-кишковий тракт;
3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.
До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).
До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні) перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).
Соціальні НШВФ – це неякісна організація роботи, понаднормова робота, необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами, соціальна ізольованість з відривом від сім‘ї, зміна біоритмів, незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.
Один і той же НШВФ за природою своєї дії може належати водночас до різних груп.
Однією з причин появи НШВФ є небезпечні речовини.
Небезпечна речовина – це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія - комплекс організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів, спрямованих на запобігання або зменшення дії на працюючих шкідливих виробничих факторів.
Виробнича безпека – безпека від нещасних випадків та аварій на виробничих об‘єктах і від їх наслідків.
Пожежна безпека на виробництві - комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення.
Робітник -особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом)
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання;
Фізична особа, яка використовує найману працю.
Питання 3. Основні принципи державної політики у галузі охорони праці.
Питанням охорони праці в Україні приділяється велика увага в науковому плані, а саме, проводяться фундаментальні та прикладні дослідження в вищих навчальних закладах України, науково-дослідних інститутах, лабораторіях установах, серед яких флагманами є:
- Національний науково - дослідний інститут охорони праці;
- Державний науково-дослідний інститут техніки безпеки хімічних виробництв;
- Інститут медицини праці;
- Український науково - дослідний інститут пожежної безпеки;
- галузеві науково-дослідні інститути;
- проектно - конструкторські установи;
- навчальні заклади;
- основну підготовку та перепідготовку фахівців з питань охорони праці здійснюється в головному навчально - методичному центрі Держгірпромнагляду України.
Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці охоплює наступні напрямки:
- вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;
- участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;
- одержання консультацій міжнародних експертів та технічної допомоги у питаннях удосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;
- проведення та участь у міжнародних та науково - практичних конференціях та семінарах;
- підготовка кадрів з питань охорони праці за кордоном.
Трудові стосунки робітників, службовців, роботодавців регламентуються законами України, які приймаються Верховною Радою та ратифікуються Президентом України, Постановами Кабінету Міністрів, Державним комітетом з нагляду за охороною праці.
Основними принципами державної політики у галузі охорони праці є:
- пріоритети життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництва, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створені безпечних та нешкідливих умов праці;
- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавних, галузевих та регіональних програм з цих питань, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків та професійних захворювань;
- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
- здійснення навчання населення, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;
- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та професійними спілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;
- міжнародне співробітництво у галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці;
і так далі.
Поиск по сайту: