Земельні ресурси

Територія Дніпропетровської області в адміністративних межах займає площу 3192,3 тис.га.

У складі цих земель сільськогосподарські угіддя (станом на 01.01.02) займають 2512,3 тис.га, у т.ч. ріллі - 2121 тис.га, багаторічні насадження - 55,8 тис.га., сіножаті та пасовища - 335,5 тис.га. Динаміка площ земельного фонду за 1999-2001 роки наведена в табл. 1.

Сільськогосподарська освоєність земельного фонду складає 78,7%. Земельні ресурси області представлені 277 видами ґрунтів і їх комплексами, в основному, чорноземами звичайними. По механічному складу, в основному, важкосуглинкові та легкоглинисті (1191,5 і 635,5 тис.га відповідно). Дефляційно-небезпечні - 1913,9 тис.га, у т.ч. 1714,6 тис.га рілля. Підвержені водній ерозії - біля 1000 тис.га.

Дуже важливим фактором, який визначає стан земель, є кількість порушених земель. Розробка корисних копалин відкритим способом потребує проведення розкривних робіт, що призводить до порушення земель. Площа порушених земель в області за станом на 01.01.02 складає 36,7 тис.га. Збільшення площі порушених земель на кінець 2001 року відбулося за рахунок інвентаризації земель у Нікопольському і Томаківському районах та м.Дніпропетровськ.

У 2001 році майже всі підприємства виконали планові завдання з рекультивації відпрацьованих земель, всього за рік рекультивовано 0,35 тис.га.

Землі водного фонду приведено за даними облводгоспу, Нікопольського та Дніпродзержинського регіональних управлінь водних ресурсів. Роботи по збору та систематизації даних будуть продовжені.

Наслідком високого господарського освоєння земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення, як особо цінного ресурсу та важливої складової частини навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці області.

Впровадження заходів щодо охорони земель затримуються через недостатнє фінансування.

Основний негативний вплив на стан земель здійснюють гірничовидобувні підприємства, які додають щорічно біля 110 млн.т твердих відходів на діючі відвали, хвостосховища, кар'єри та ставки-накопичувачі.

Техногенне навантаження на ґрунти залишилося приблизно на рівні 2000 року.

Ґрунтовий покрив Дніпропетровської області має зональний характер.

Північ регіону охоплена смугою чорноземів звичайних глибоких середньо- та малогумуснихпилувато-середньосуглинкових або пилувато-важкосуглинкових. Далі на південь їх змінюють чорноземи звичайні пилувато-середньосуглинковімалогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньогумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах.

Інтразональні типи ґрунтів зосереджені у долинах річок, зокрема найбільших – Дніпра та Самари. Вони представлені лучно-чорноземними поверхнево-солонцюватими грунтами в комплексі із солонцями, чорноземами солонцюватими на важких глинах, лучно-чорноземними грунтами в долині Дніпра, лучними солонцюватими ґрунтами вздовж заплав Дніпра, Орелі і Самари, дерновими переважно оглеєними піщаними та супіщаними ґрунтами на річкових алювіальних пісках.

Реакція ґрунтового розчину чорноземних та лучночорноземнихґрунтів – нейтральна або слабколужна, солонцюватих ґрунтів – середньолужна, солонців - лужна.

Бонітет ґрунтів Дніпропетровщини знижується з півночі на південь. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньо гумусні, найнижчою – солонці. Родючість дерново-підзолистих ґрунтів невисока, вони потребують поліпшення для сільськогосподарського використання, зокрема внесення органічних добрив.

У області висока частка ґрунтів високої родючості, виведених із господарського обігу внаслідок видобутку корисних копалин, зокрема залізних руд, а також відведення земель промислову та житлову забудову та транспортні комунікації.

Найбільш раціональними культурами для вирощування на чорноземних грунтах є різноманітні зернові, а також технічні культури (соняшник, рапс, цукровий буряк) у обмежених масштабах та за умов суворого дотримання агротехнічних правил.

Ґрунти області інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Саме тому багато земель є виснаженими і потребують заходів відновлення та рекультивування. Рекультивації також доцільно піддавати землі із порушеним чи зруйнованим ґрунтовим покривом.

Поиск по сайту: