Сутність економіки, базованій на знаннях. Зміна джерела отримання доходу

Головним завданням будь-якої економічної школи було визначення основних факторів, які визначають обсяги багатства (матеріальних та духовних благ), створюваного в ході господарської діяльності.

На протязі попередніх тисячоліть основним ресурсом від якого залежала вся господарська діяльність слугували різні фактори. Були часи коли головним багатством і людини, і нації вважали землю та природні ресурси. Потім таким багатством став капітал у формі речових активів – у вигляді грошей, підприємств, споруд, устат-кування. Внаслідок індустріальної революції другої половини ХХ століття провідну роль стали відігравати професійні навики та технології.

На думку деяких учених (наприклад, англійського економіста Дж. Даннінга), за останні триста років головне джерело багатства нації змістилося з природних ресурсів (земля, малокваліфікована праця) спочатку до економічних, матеріально відчутних ресурсів (будівлі, устаткування, фінанси), а потім до ресурсів, які є невідчутними (знання та інформація) і втілені, перш за все в людях та організаціях.

В сучасному світі, з початком формування глобальних ринків та значним прискоренням нарощування обсягів інформації багатократно зросла вага знань та унікального досвіду людини як факторів іннова-ційного оновлення виробництва, зростання його ефективності та обся-гів виготовлених товарів та послуг.

На думку експертів ООН економіка, базована на знаннях – це економіка, в якій знання створюються, розповсюджуються і використовуються як головний фактор забезпечення господарського зростання та міжнародної конкурентоспроможності країни. При цьому знання збагачують всі галузі, всі сектори та всіх учасників економічних процесів.

Хоча знання і досвід завжди відігравали важливе значення в економічному розвитку проте на поточний момент відбулися фунда-ментальні зміни в процесах відтворення. Вони стали його невід’єм-ним і вирішальним елементом, а інформаційні ресурси відіграють домінуючу роль в створенні суспільного багатства.

Експерти Всесвітнього банку висувають чотири фундаментальні ознаки економіки, базованій на знаннях:

А. Наявність освіченого і професійно підготованого населення, здатного створювати, розподіляти і використовувати знання.

Б. Наявність розвинутої інформаційної інфраструктури – Інтернету, програмного забезпечення, зв’язку - необхідної для акумуляції, обробки та розповсюдження інформації.

В. Наявність економічних стимулів та економічного середовища, яке сприяє вільному переміщенню знань, впровадженню нових інфор-маційно-комунікативних технологій і розвитку підприємництва.

Г. Розвинута мережа дослідницьких центрів, університетів, приватних структур, зайнятих створенням та розповсюдженням нових знань, їх запозиченням ззовні та пристосуванням до місцевих потреб.

Крім цих якісних ознак економіки базованої на знаннях її кількісну характеристику можна відобразити постійно зростаючою часткою людського капіталу в загальному обсязі суспільного капіталу. Якщо у XVII – XVIII ст. питома вага людського капіталу в загальній його масі не перевищувала 10%, то вже в другій половині XIX ст. вона перейшла рубіж 23 %. Починаючи з другої половини XX ст., швид-кість приросту частки людського капіталу стає ще більш інтенсивною. В розвинутих країнах ця частка в 1973 р. досягла 57 %, а через чверть століття - майже 70% (див. табл. 17.1.)

Таблиця 17. 1.

Зміна структури капіталу в країнах Заходу* (%)

*Джерело: Рогов С.М. Государство и общественное благо: мировые тенден-ции и российский путь. – М., Институт США и Канады РАН, 2005, с.71.

Знання в сучасному постіндустріальному суспільстві, як підкреслював визначний американський учений П. Друкер, перетворюються в головну продуктивну силу. Знання дедалі більшою мірою відсувають на другий план традиційні фактории виробництва – капітал, працю і землю. На думку П. Друкера, саме через це знання та інформація виступають як нові, нетрадиційні фактори економічного зростання, дедалі більше витискуючи з процессу створення доданої вартості зазначені вище фактории виробництва. Саме знання і нагромаджена інформація стають головними джерелами національного багатства.

Оскільки економіка «знань» залишається ринковою економікою, то основною метою функціонування суб’єктів господарювання залишається отримання прибутку. Самі знання, їх створення, розпов-сюдження і застосування – залишаються засобами отримання прибут-ку. Здатність набувати та використовувати знання стає головним фак-тором конкурентоспроможності економіки країни на світовому ринку.

Поиск по сайту: