В. Зміна та розірвання цивільно-правового договору

Укладений сторонами договір може бути змінений або розірваний. Зміна договору - це зміна умов, на яких він укладений. Ці зміни мо­жуть стосуватися умов щодо предмета, місця та строків виконання договору тощо. У разі зміни договору змінюється і зобов'язання, ним породжене, змістом якого виступають права та обов'язки сторін. Ро­зірвання договору - це припинення зобов'язання, ним породжене, у повному обсязі.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК, підста­вою для зміни або розірвання договору є згода сторін. Це пов'язано з тим, що договір з моменту його вчинення є обов'язковим для вико­нання сторонами (ст. 629 ЦК). Слід мати на увазі, що згоди сторін на зміну або розірвання договору може бути недостатньо, якщо він був укладений на користь третьої особи, яка виразила намір скористатися правом, наданим їй за таким договором. Для зміни або розірвання вказаного договору потрібна ще й згода третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. З ст. 636 ЦК). Розірвання або зміна договору з інших підстав може мати місце, якщо це встанов­лено договором чи законом. Цивільний кодекс безпосередньо пе­редбачає можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (ч. 2 ст. 651 ЦК) та у разі односто­ронньої відмови від договору (ч. З ст. 651 ЦК).

Зміна або розірвання договору за рішенням суду на вимогу од­нієї із сторін може мати місце у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення договору його стороною, при якому друга сторона, внаслідок завданої їй цим порушенням шкоди, знач­ною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таке може мати місце, наприклад, при пору­шенні боржником умови щодо строку виконання зобов'язання з по­стачання комплектуючих. Адже це унеможливлює, у свою чергу, своєчасне виконання зобов'язання кредитором, який є боржником ін­шого зобов'язання (з реалізації готової продукції, виробленої з вико­ристанням комплектуючих), і значною мірою позбавляє його можли­вості одержання сум виторгу, на яку він розраховував при укладенні договору про постачання комплектуючих.

Одностороння відмова від договору може мати місце тільки у випадках, коли право на таку відмову встановлено договором чи законом. Слід мати на увазі те, що повна або часткова відмова від до­говору здійснюється за рішенням сторони без її звернення до суду і тягне за собою, відповідно, його розірвання чи зміну. Наприклад, банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта про­тягом трьох років підряд і відсутності залишку грошових коштів на ньому (ч. 4 ст. 1075 ЦК).

Спеціальні правила передбачені у ст. 652 ЦК щодо зміни або ро­зірвання договору в зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні. Слід підкреслити, що істотна зміна зазначених обставин тільки тоді є підставою для зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Так, не є підставою для зміни чи ро­зірвання договору страхування за вимогою страховика поширеність у певній місцевості випадків, які становлять страховий випадок за до­говором. Це пов'язано з тим, що із самої суті страхування випливає: він укладається на випадок виникнення вірогідних, але непередбачу-ваних подій, які складають страховий випадок.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, коли сторони могли б це передбачити, вони не уклали б договір або укла­ли б його на інших умовах. Отже, можна стверджувати: по-перше, за­значені обставини носять зовнішній характер, а, по-друге, їх виник­нення не призводить до неможливості виконання договору, а робить його вкрай невигідним для однієї із сторін через порушення певного балансу інтересів. Саме цим істотна зміна обставин сторін відріз­няється від непереборної сили, яка унеможливлює виконання догово­ру і є підставою для звільнення сторони від відповідальності за його невиконання. Введення у ЦК такої нової і самостійної підстави для зміни або розірвання договору пов'язане саме з необхідністю віднов­лення балансу інтересів його сторін. Саме тому ЦК виходить з того, що сторони у такій ситуації мають докласти зусиль для відновлення балансу інтересів шляхом досягнення згоди щодо зміни договору (приведення його у відповідність з обставинами, які істотно змінили­ся) або його розірвання. У разі, якщо сторони не зможуть досягти зго-

Розділ VTII

ди, договір може бути розірваний, а у виняткових випадках - змінений судом на вимогу заінтересованої сторони. Зміна договору судом має місце, якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, що значно перевищує затрати, необхід­ні для виконання договору на умовах, змінених судом. При цьому суд повинен встановити наявність сукупності наступних умов. По-перше, сторони у момент укладення договору виходили з того, що така зміна обставин не настане. По-друге, зміна обставин зумовлена причинами, котрі заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалася. По-третє, ви­конання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розрахо­вувала при укладенні договору. Далі. Із суті договору або звичаїв діло­вого обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересова­на сторона договору. Відсутність хоча б однієї з наведених умов є підставою для відмови судом у розірванні або зміні договору.

Розглядаючи питання про правові наслідки зміни або розірвання договору, слід мати на увазі наступне.

Якщо зміна або розірвання договору відбувається за згодою сто­рін, він вважається зміненим або розірваним з моменту досягнення домовленості про це, коли інше не встановлено договором чи не обу­мовлено характером його зміни (ч. З ст. 653 ЦК). За загальним прави­лом зміна або розірвання договору має вчинятися у такій же формі, що й договору, який змінюється чи розривається. Виняток з цього мо­же бути встановлено договором або законом чи випливати із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК).

Якщо ж зміна чи розірвання договору відбувається у судовому по­рядку, останній вважається зміненим або розірваним з моменту на­брання рішенням суду законної сили (ч. З ст. 653 ЦК).

Якщо розірвання договору відбувається у разі односторонньої від­мови від нього, останній вважається розірваним з моменту одержан­ня іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

Отже, в усіх випадках рішення про зміну або розірвання договору діє на майбутнє, а тому сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням, до моменту зміни чи розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або зако­ном (ч. 4 ст. 653 ЦК).

Цивільний кодекс передбачає майнові наслідки зміни чи розірван­ня договору залежно від того, на якій підставі це відбулося. Якщо до­говір був змінений або розірваний у зв'язку з істотним його порушен­ням однією із сторін, друга - може вимагати відшкодування збитків, завданих такою зміною чи розірванням (ч. 5 ст. 653 ЦК). У разі ро­зірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, суд на вимогу будь-якої із сторін визначає наслідки, виходячи з необхідності спра­ведливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'яз­ку з виконанням цього договору.

Розділ IX. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з передачею майна у власність

Глава &6/ ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Поиск по сайту: