Фізичної особи

В ЦК, використовуючи досвід законотворення і наукові розробки, закріплено два види зобов'язань з рятування: 1) зобов'язання, що ви­никають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи; 2) зо­бов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи.

В силу ст. 1161 ЦК шкода, завдана особі, яка без відповідних пов­новажень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної за­грози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі. Управо-моченою особою виступає рятувальник - фізична або юридична особа, а зобов'язаною - держава в особі спеціально уповноважених органів. Такий підхід грунтується на ч. 1 ст. 27 Конституції України: обов'язок держави - захищати життя людини і тому права рятуваль­ника, який постраждав при виконанні свого громадянського обов'яз­ку, будуть захищені, оскільки покладання такого обов'язку на фізич­ну особу не завжди є виправданим і економічно можливим. Очевид­но, для реалізації цієї норми ЦК потребується прийняття спеціально­го закону, який визначить порядок відшкодування, джерела фінансу­вання витрат і т. ін.

Зміст зобов'язання внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи складає право рятувальника вимагати, а держави відшкодувати завдану йому шкоду в повному обсязі. Останнє передбачає компенса-

¹ Игнатенко В. Н. Понятие и условия возникновения обязательства по ведению чу­жих дел без поручения // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вил. 48. - С. 54.

цію як майнових, так і немайнових втрат¹ рятувальника. Йдеться про втрачений заробіток, пошкоджене майно, витрати на лікування та ін. При вчиненні рятувальних дій рятувальник може і загинути, тоді управомоченими особами виступлять утриманці рятувальника, а та­кож його дитина, народжена після його смерті. В такому разі відшко­дування шкоди буде відбуватися відповідно до статей 1200, 1201 ЦК за правилами відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Умовами виникнення зобов'язання, що розглядається, виступають:

1) Існування реальної загрози для життя та здоров'я фізичної
особи. Саме реальної, а не уявної і відсутньої в об'єктивній дійсності.
Під загрозою розуміється можлива небезпека².

Вираз «реальна загроза» означає невідкладність вчинення дій ря­тувальником. Дослідники підкреслювали наявний характер небезпе­ки, що означає настання загрози. Однак наявною необхідно вважати і таку небезпеку, яка ще не виникла, але її виникнення очевидне і не­відворотне, а тому вимагається вжиття відповідних заходів по її запо­біганню і по запобіганню тих шкідливих наслідків, які вона може принести. Тобто рятувальні дії можуть мати місце, якщо є реальна за­гроза виникнення небезпеки. Дії по рятуванню можуть продовжува­тися тільки до тих пір, доки така небезпека ще існує. У той же час зо­бов'язання має виникнути і в тому разі, коли за обставинами справи рятувальнику не був ясним момент припинення небезпеки, і він про­довжував рятувальні дії. Не визнаються рятувальними дії, вчинені після усунення небезпеки, і в застосуванні яких давно пройшла необ­хідність³.

Визначення як об'єкта охорони «здоров'я та життя фізичної особи» викликає питання, чи виникне назване зобов'язання, коли рятується лише здоров'я, тобто загроза життю була відсутньою на момент вчи­нення рятувальних дій. Виправданим слід вважати, що рятувальними дії будуть визнаватися і тоді, коли небезпека загрожувала лише здо­ров'ю людини. В іншому випадку може виникнути проблема оцінки рятувальником ступеня загрози, зіставлення ним рівня небезпеки, що загрожує здоров'ю іншої особи та його власному, і т. п.⁴.

2) Відсутність у рятувальника відповідних повноважень вчиняти
рятувальні дії стосовно інших осіб. Так, кредиторами в цьому зобо­
в'язанні не можуть виступати професійні рятувальники, лікарі, ос­
кільки рятувальні дії для них є виконанням професійних обов'язків.
Заподіяна їм при цьому шкода відшкодовується організаціями, з яки-

¹ На цю обставину слушно звернув увагу Є. О. Харитонов в кн. Цивільний кодекс
України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. - С. 749.

² Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70 000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. -
21-е изд., перераб. и доп. - Мл Рус. яз., 1989. - С. 823.

³ Стависский П. Р. Возмещение вреда при спасании социалистического имущества,
жизни и здоровья граждан. - Мл Юр. лит., 1974. - С. 39.

⁴ Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей». 2003. - С. 749.

470

Розділ XVI

ИЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ "ЯЗАННЯ

471

ми вони перебувають у трудових відносинах, а також системою дер­жавного обов'язкового страхування.

3) Спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої
фізичної особи. Це означає, що вони мають за мету саме рятування
здоров'я та життя іншої фізичної особи, а не іншого блага. Тому зо­
бов язання не виникає, коли рятування інших осіб стало побічним на­
слідком рятування власного життя рятувальником.

Зрозуміло, що при оцінці спрямованості дій саме на рятування життя і здоров'я іншої людини необхідно виходити із суб'єктивного сприйняття рятувальника. Треба також оцінювати доцільність і ро­зумність дій його при рятуванні, виходячи із тих вимог, які можуть бути пред'явлені до кожної окремої особистості в конкретних умо­вах. Належить оцінити досвідченість, знання потерпілого, його вмін­ня орієнтуватись, ступінь раптовості дій, що створили небезпеку, та інші конкретні обставини, і з цих позицій вирішувати питання про ро­зумність і доцільність дій рятувальника. І якщо вийде, що громадя­нин діяв явно нерозумно і недоцільно, тобто коли йому самому має бути ясною невідповідність його дій обстановці, яка склалась, у відшкодуванні шкоди за ст. 1161 ЦК йому необхідно відмовити¹.

Рятувальні дії носять фактичний характер і особливістю їх є швид­кість і невідкладність виконання. Досягнення результату діяльності не є підставою для виникнення цього зобов'язання. Закон стимулює саме вчинення фактичних дій, спрямованих на рятування здоров'я та життя фізичної особи. Тому в тексті ст. 1161 ЦК і використовуються слова «рятувала здоров'я та життя», а не «врятувала»

4) Наявність шкоди у рятувальника. Це може бути як пошкоджен­ня його майна, втрата заробітку внаслідок хвороби, каліцтва і т. п.

5) Причинний зв'язок між діями, спрямованими на рятування, і шкодою. Особливістю причинного зв'язку в зобов'язанні з рятування здоров'я і життя порівняно із зобов'язаннями по відшкодуванню шко­ди є те, що враховується причинний зв'язок між діями рятувальника і понесеною ним шкодою, а не причинний зв'язок між діями заподіюва-ча шкоди і шкодою, яка виникла у потерпілого. Без зменшення майно­вого або немайнового блага на боці рятувальника зобов'язання не ви­никає, оскільки його мета відшкодування шкоди, а не виплата винагороди за вчинені дії.

Отже, зобов'язання з рятування здоров'я та життя фізичної особи - це таке недоговірне зобов 'язання, яке виникає із односторон­ньої правомірної дії (дій) рятувальника, спрямованої на відвернення реальної загрози здоров 'ю та життю іншої особи, і полягає у відшко­дуванні державою в повному обсязі шкоди, зазнаної рятувальником.

¹ Вважаємо, що наведений підхід до оцінки спрямованості дій, висловлений П. Р. Ставиським до рятування соціалістичного майна, підлягає застосуванню і до зо­бов'язань з рятування за ЦК України // Стависский П. Р. Вказ. праця. - С 48.

§ 2. Зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи

Із закріпленням в ЦК норми про зобов'язання, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи, нарешті реалізоване консти­туційне положення щодо рівноправності власників.

Стаття 1162 ЦК захищає інтереси особи, яка зазнала шкоди при ря­туванні майна іншої особи, тобто будь-якого власника - фізичної, юридичної особи, територіальної громади чи держави, і закріплює два види таких зобов'язань залежно від характеру шкоди на боці ря­тувальника чи-то майнової чи немайнової, до того ж з різним суб'єк­тним складом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1162 ЦК шкода, завдана каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних пов­новажень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.

В силу абз. 1 ч. 2 ст. 1162 ЦК шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (воло­дільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Спільною умовою як першого, так і другого зобов'язання є істотна цінність майна, що рятується. Пропонується істотність цінності майна визначати угодою сторін зобов'язання (рятувальника і відповідного державного органу, через який здійснюється відшкодування); актами законодавства (наприклад, існує спеціальний акт законодавства, що відносить майно до національних надбань, тощо); актами органів дер­жавної влади, органів АРК, органів місцевого самоврядування (акт органу державної влади або управління про прийняття об'єкта під охорону держави) тощо. У випадку розбіжностей у поглядах на істот­ність цінності майна заінтересованими особами і відповідними орга­нами держави, його оцінка проводиться судом¹. У будь-якому разі за­значене поняття є оціночним, тому мають бути визначені певні критерії, орієнтири істотної цінності, оскільки вона виступає не як суб'єктивна, а як об'єктивна категорія. Введення такої умови стосов­но цінності майна ставить потенціального рятувальника кожен раз пе­ред вибором: чи варто ризикувати власним здоров'я і життям, адже майно, яке перебуває під загрозою, може не мати істотної цінності за оцінкою спеціально уповноваженого на відшкодування шкоди органу або суду.

Зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої рятувальнику ка­ліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при рятуванні майна іншої особи, виникає за наступних умов:

1) наявність реальної загрози для майна іншої особи;

2) відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна ін­шої особи;

1 Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей». 2003. - С. 750.

Розділ XVI

НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ^

3) спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи;

4) істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження);

5) завдання рятувальнику шкоди, яка полягає в його каліцтві, ін­шому ушкодженні здоров'я або смерті;

6) причинний зв'язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою.

Рятувальником в цьому зобов'язанні може бути лише фізична осо­ба, а боржником - держава.

Специфіка другого зобов'язання - по відшкодуванню шкоди, за­вданої майну рятувальника, полягає в наступному:

а) кредиторами і боржниками можуть виступати як фізичні, так і
юридичні особи;

б) урахування при визначенні розміру відшкодування шкоди май­
нового становища як рятувальника, так і власника (володільця) майна;

в) обмеження розміру відшкодування вартістю майна, яке рятува­
лось.

Умовами виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди май­ну рятувальника є:

1) наявність реальної загрози для майна іншої особи;

2) відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна ін­шої особи;

3) спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи;

4) істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження);

5) завдання рятувальнику майнової шкоди, яка полягає у втраті, знищенні, пошкодженні його майна при вчиненні рятувальних дій;

6) причинний зв'язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою.

Дії особи мають бути спрямовані на запобігання шкоді, яка загро­жує майну; іншими словами, мета цих дій повинна полягати в ряту­ванні майна. Якщо воно є лише попутним моментом в діях особи, спрямованих на досягнення іншого результату (наприклад, рятуван­ня власного майна), то немає підстав для покладення обов'язку від­шкодувати зазнану особою шкоду¹.

Закон не вказує, хто буде здійснювати врахування матеріального становища особи, майну якої існує реальна загроза, та майнового ста­новища власника (володільця) майна, якому завдана шкода. Навряд чи сторони зобов'язання будуть доходити згоди стосовно розміру відшкодування шкоди враховуючи ці факти. Більш за все, це питання постане в суді при вирішенні цивільно-правового спору.

¹ Вердников В. Г., Кабалкин А. Ю. Возмещение вреда, понесенного гражданином при спасании социалистического имущества. - М.: Гос. изд. юрид. лит. 1963. - С. 23.

Оскільки граничний розмір відшкодування шкоди абз. З ч. 2 ст. 1162 ЦК обмежено вартістю майна, яке рятувалося, то під «ураху­ванням» слід розуміти лише зменшення розміру порівняно з цим по­казником. Таке вирішення питання пояснюється положенням ч. 4 ст. 1193 ЦК про врахування матеріального становища фізичної осо­би, яка завдала шкоди: суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою залежно від її матеріального ста­новища, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину. Звіс­но, у випадку, що розглядається, немає заподіювача шкоди, а збитки заподіяні при вчиненні правомірних дій.

В юридичній літературі висловлені різні погляди щодо обмеження розміру відшкодування шкоди вартістю майна, яке рятувалося. Так, одні автори вважають, що при рятуванні чужого майна розмір мож­ливого відшкодування у всякому разі не може перевищувати вартість такого майна, інакше викривляється сенс самого зобов'язання, особ­ливо у випадках, коли майно все ж не вдалось врятувати¹. Інші від­значають, що таке рішення певним чином знижує рівень гарантова-ності прав того, хто діяв у чужих інтересах². Найбільш виваженим є другий підхід, тим більше, що за законодавством України шкода, зав­дана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загро­зи майно іншої особи, що має істотну цінність, відшкодовується дер­жавою в повному обсязі.

Поиск по сайту: