Елементи та умови договору факторингу

Сторонами договору факторингу є фактор і клієнт. Фактором мо­же бути банк, фінансова установа (юридична особа) або фізична осо­ба - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до законо­давства має право здійснювати факторингову діяльність, тобто набу­вати права грошових вимог та надавати факторингові послуги (ч. З ст. 1079 ЦК). Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК). Третя особа (боржник), право грошової вимоги до якої клієнт відступає факторові, не є стороною договору факторингу, а то­му на неї не поширюються не тільки вимоги щодо права здійснення факторингової діяльності, а й вимоги щодо наявності у неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Предметом договору факторингу є належне клієнту право грошо­вої вимоги до третьої особи, яке він відступає або зобов'язується відступити факторові. Це право грошової вимоги, подібно іншим майновим правам, як підставу свого існування може мати договір чи інший правочин, а також ґрунтуватися на інших підставах виникнен­ня цивільних прав та обов'язків (ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК).

Залежно від того чи настав час платежу за вимогою розрізняють:

¹ Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. - М.: Юрид. лит., 1993.-С 232.

ЗОБО В ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ395

а) право грошової вимоги, строк платежу за яким вже настав (наявна вимога) та б) право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК). Принципова відмінність цих різновидів предмета договору факторингу полягає у реальності існування на час укладення цього договору у клієнта майнового права, відповідно до якого він має отримати гроші від третьої особи (боржника). Якщо предметом договору факторингу є майбутня вимога, то вона вва­жається такою, що перейшла до фактора лише після того, як виникло право на одержання від боржника коштів, які він, у випадку не укла­дення договору факторингу, мусив би сплатити своєму кредитору (клієнту в договорі факторингу) (ч. 2 ст. 1078 ЦК). Прикладом такого юридичного факту, з яким пов'язаний перехід до фактора грошової вимоги, може слугувати закінчення строку відстрочки платежу, нада­ної контрагенту клієнта за договором купівлі-продажу.

Передане фактору право грошової вимоги на одержання коштів (майбутня вимога) може грунтуватися як на вже укладеному між клієнтом та третьою особою договорі, строк виконання грошових зо­бов'язань за яким ще не настав, так і на договорі, що тільки буде укла­дено між клієнтом та третьою особою в майбутньому. Наприклад, фактор на початку весни укладає з сільськогосподарським виробни­ком договір факторингу, за умовами якого клієнт зобов'язується від­ступити першому право грошової вимоги за договором купівлі-про­дажу зерна, що буде укладено восени цього ж року. Зрозуміло, що укладення договору факторингу на подібних умовах є найбільш ризи­кованим для фактора, однак це не перешкоджає банку чи іншій особі здійснювати такого роду факторингові операції.

Звернемо увагу, що предмет договору факторингу стосується ви­нятково відступлення права грошової вимоги, а тому у випадках, ко­ли у відносинах з третіми особами клієнт має право, у тому числі май­нове, що не стосується отримання певної грошової суми, а пов'язане, наприклад, з отриманням певних речей, укладення договору факто­рингу неможливе. У подібних ситуаціях можуть бути застосовані норми цивільного законодавства, що регулюють відносини з перехо­ду прав кредитора (цесії), тощо.

На сьогодні не можливо розглядати як складові предмета договору факторингу і можливі дії фактора щодо обслуговування боргу (ч. 2 ст. 1077 ЦК). Подібні дії фактора, згідно з позицією законодавця, не­обхідно інтерпретувати як складові змісту (прав та обов'язків сторін) цього договірного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1078 ЦК відступлення права грошової вимо­ги у договорі факторингу може бути обумовлене певною подією. Уявляється, що у цьому випадку йдеться про правочин, здійснений з відкладальною обставиною, а тому при необхідності слід застосову­вати положення ст. 212 ЦК. З настанням обумовленої події додатко­вого оформлення відступлення права грошової вимоги не потрібно.

На дійсність договору факторингу не впливає наявність між клієн-

Поиск по сайту: