Розділ XV

ронніх договорів. У цьому договорі можуть брати участь як самостій­ні сторони дві особи або більше, тоді як у двосторонньому договорі множинність осіб виникає або на стороні боржника, або на стороні кредитора.

Договір простого товариства являє собою відплатний договір. Кожний з учасників договору, зробивши вклад, має право на одер­жання матеріального результату. Майно, що виділяється учасниками для ведення спільної справи, стає об'єктом їх спільної часткової влас­ності, якщо домовленістю між ними не встановлений правовий ре­жим майна у вигляді спільної сумісної власності.

Відносини між учасниками простого товариства засновані на вза­ємній довірі, інакше кажучи, договір простого товариства являє со­бою фідуціарний правочин. Учасники довіряють один одному части­ну свого майна, що за взаємною згодою використовується для досяг­нення поставленої мети на благо всіх учасників.

В інтересах спільної справи кожному учаснику звичайно надаєть­ся право виступати від імені всіх учасників (ч. 1 ст. 1135 ЦК). Якщо учасники домовилися про спільне ведення справ, то жодний право­чин у спільних інтересах не можна вчинити проти волі хоча б одного учасника.

У договорі простого товариства учасники:

- мають єдину (спільну) мету;

-зобов'язуються один перед одним об'єднати свої майнові вклади для досягнення поставленої мети;

- формують за рахунок своїх вкладів майно, що становить їх спіль­ну часткову власність;

- беруть на себе взаємні обов'язки діяти спільно для досягнення поставленої мети;

- несуть обов'язок витрат і збитків від спільної справи;

- розподіляють між собою одержані результати.

У ринкових умовах не має значення, прикладають учасники свої особисті зусилля для успіху справи чи їх участь у спільній справі об­межується тільки майновим вкладом.

У договорі простого товариства визначаються умови про: вклади та їх об'єднання; спільні дії учасників; спільну мету, заради досягнен­ня якої вчиняються ці дії.

Умова про об'єднання вкладів має включати: вид майнового або іншого блага, що становить вклад учасника; розмір і грошову оцінку вкладу з визначенням частки учасника в спільній частковій власності.

Мета, заради якої створюється просте товариство, має бути спіль­ною (єдиною) для всіх учасників договору. Вона може мати як під­приємницький, так і непідприємницький характер.

Сторони договору іменуються учасниками або товаришами. Учас­никами договору можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. Залежно від складу учасників усі договори простого товариства, так як і договори про спільну діяльність, поділяються на договори, укла-

дені для здійснення підприємницької діяльності, та договори, не по­в'язані зі здійсненням такої діяльності. Кожний учасник має право:

- на одержання частки прибутку від спільної справи;

- на частку в спільному майні (частку в праві власності, праві ко­ристування спільним майном та ін.);

- вести спільні справи товариства;

- на одержання інформації про стан спільних справ і спільного майна учасників (особисто або за участю компетентних осіб знайо­митися з усією документацією з ведення справ; одержувати роз'яс­нення від керуючих або посадових осіб);

- відмовитися від участі в безстроковому договорі або розірвати щодо себе та інших учасників строковий договір простого товариства.

З огляду на фідуціарний характер договору слід визнати, що учас­нице не може передати (поступитися) своє право участі в договорі ін­шим особам без згоди інших учасників.

Учасники зобов'язані: внести вклад у спільне майно учасників; брати участь у витратах щодо утримання спільного майна; зазнавати збитків від діяльності простого товариства; відповідати за спільними боргами; вести справи в спільних інтересах; надавати іншим учасни­кам договору повну й достовірну інформацію про стан спільних справ і спільного майна; не розголошувати конфіденційну інформа­цію про діяльність товариства; нести відповідальність перед учасни­ками за шкоду, заподіяну спільному майну і діяльності партнерів.

Виконання договору. Учасники, виконуючи договір, вносять вклади. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спіль­ну діяльність (спільне майно), у тому числі грошові кошти, інше май­но, професійні та інші знання, навички та вміння, ділову репутацію та ділові зв'язки (ч. 1 ст. 1133 ЦК). Вклади учасників визнаються рівни­ми за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товарис­тва або фактичних обставин.

Якщо інше не передбачено законом або договором, ризик випадко­вої загибелі спільного майна несуть його співвласники, - учасники (пропорційно частці кожного). Розподіл майна, що перебуває в спіль­ній частковій власності учасників, можливий після припинення дого­вору. Вимогу про виділ частки учасника в спільному майні може бути пред'явлено кредитором одного з товаришів. У такому разі частка учасника може бути використана для покриття його особистих боргів тільки при недостатності його майна, тобто в субсидіарному порядку.

Ведення справ товариства полягає у вчиненні різних фактичних і юридичних дій для досягнення спільної мети. Рішення, що стосують­ся внутрішніх відносин між учасниками, приймаються ними за спіль­ною згодою (одноголосно). Однак у договорі може бути визначено інший порядок. У відносинах із третіми особами кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо інше не встановлено дого­вором. Як правило, управління поточними справами покладається на

(^:/,)15 «Цивільне право України» і. 2

450

Поиск по сайту: