Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Поняття «джерело підвищеної небезпеки» вперше знайшло своє законодавче застосування у Цивільному кодексі РРФСР 1922 р

Поняття «джерело підвищеної небезпеки» вперше знайшло своє законодавче застосування у Цивільному кодексі РРФСР 1922 р. Зго­дом його сприйняли відповідні статті цивільних кодексів інших со­юзних республік, у тому числі й ст. 404 Цивільного кодексу УРСР, який набрав чинності 16 грудня 1922 р. Передбачалося зокрема, що особи та підприємства, діяльність яхих пов'язана з підвищеною не-

безпекою для оточуючих, відповідають за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла вна­слідок непереборної сили, умислу чи грубої необережності потер­пілого. Малися на увазі залізниці, трамвай, фабрично-заводські під­приємства, торговці горючими матеріалами, утримувачі диких тварин, особи, які забудовують будівлі та інші споруди, тощо.

Подібна норма зберігалася і під час другої кодифікації цивільного законодавства, розпочатої прийняттям у 1961 р. Основ цивільного за­конодавства Союзу РСР і союзних республік, а услід за Основами -Цивільних кодексів колишніх союзних республік, у тому числі Ци­вільного кодексу УРСР 1963 р. Змістовної суті цього поняття у зазна­чених законодавчих актах не визначалось. І в цьому була чи не найго­ловніша причина тих дискусій, які довгий час тривали у циві-лістичній доктрині навколо питання щодо поняття джерела підвище­ної небезпеки.

Цивілістика напрацювала кілька теорій із зазначеного приводу: а) теорія предмета, відповідно до якої предмети матеріального світу, перебуваючи у певному кількісному та якісному стані, можуть ство­рювати підвищену небезпеку для оточення¹; б) теорія діяльності, яка розгладає джерело підвищеної небезпеки як діяльність юридич­них чи фізичних осіб, що пов'язана з певними не завжди підконтроль­ними людині предметами²; в) теорія подвійності, за якою джерелом підвищеної небезпеки може бути як діяльність, так і певний об'єкт³; г) теорія речей, що перебувають у русі, відповідно до якої тільки речі, що перебувають у експлуатації можуть створювати підвищену небезпеку для оточення⁴; д) теорія властивостей, що вбачала підви­щену небезпеку не у самих предметах, а у їхніх властивостях⁵. Одна із наведених теорій (теорія діяльності) здобула перевагу при законо­давчому визначенні поняття джерела підвищеної небезпеки.

Так, відповідно до ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утри­манням транспортних засобів, механізмів та обладнання, ви­користанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та ін­ших осіб.

¹ Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной
опасности. - М., 1966. - С. 34.

² Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. - К., 1998. -
С. 843-848.

3 Шиминова М. Я. Гражданско-правовые гарантии охраны здоровья и имущества
граждан // Сов. гос. и право. - 1982. -№ 12. - С. 6.

⁴ Майданик JI. А., Сергеева Н. Ю. Материальная ответственность за повреждение
здоровья. - М, 1968. - С. 48.

⁵ Маслов В. Ф. Обязательства из причинения вреда. - Харьков, 1961. - С. 24.

520 ______________________________________________________ Розділ ХМ

НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ ЯЗАННЯ ______________________________________ 521

бові собаки тощо). Залежно від цього і діяльність, пов'язуючись з ни­ми, стає досить диференційованою. За своїми напрямами вона дифе­ренціюється на: а) використання; б) зберігання; в) утримання відпо­відних об'єктів. Залежно від характеру останніх зазначені напрями діяльності можуть бути як у сукупності, так і окремо один від одного. Візьмемо для прикладу діяльність, пов'язану з використанням транс­портного засобу. У даному разі, окрім використання автомобіля, діяльність може бути пов'язана також із його зберіганням та утри­манням. Що стосується об'єктів, віднесених до категорії хімічних, то пов'язана з ними діяльність полягає у їх використанні та зберіганні. І це зрозуміло, адже ніякому утриманню не піддається, наприклад, вибухонебезпечність пороху чи радіаційне випромінювання радіо­активних речовин. їх використання та зберігання вимагає дотри­мання спеціальних правил і вимог щодо відповідних запобіжних заходів.

Щодо таких об'єктів, як дикі звірі, службові собаки та собаки бій­цівських порід, слід відмітити, що підвищену небезпеку створює діяльність, пов'язана тільки з їх утриманням. Йдеться про діяльність, пов'язану з доглядом за тваринами даної категорії, створенням для них відповідних умов існування, запобіганням їх бездоглядності. На­приклад, юридична особа «Зоологічний парк», утримуючи диких звірів, забезпечує їх відповідним раціоном, запобігає їх мимовільно­му виходу за межі вольєрів тощо.

Таким чином, серед різновидів джерел підвищеної небезпеки вба­чаються наступні:

а) діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або ут­
риманням об'єктів фізичних (транспортних засобів, механізмів, об­
ладнання тощо);

б) діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням об'єктів
фізично-хімічних (радіоактивних, хімічних, вибухо- та вогненебез­
печних і інших речовин);

в) діяльність, пов'язана з утриманням об'єктів зоологічної гру­
пи (диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо).

Особами, зобов'язаними відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, визнаються ті, які здійснюють діяльність, що створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвище­ної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, орен­ди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єк­том, використання, зберігання або утримання якого створює підви­щену небезпеку.

Для визнання особи відповідальною за шкоду, необхідна наявність двох основних ознак, одна із яких в цивілістичній літературі відома

Поиск по сайту: