НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ. під назвою юридичної,а друга - матеріальної1

під назвою юридичної, а друга - матеріальної¹. Суть першої полягає в наявності цивільно-правових повноважень.особи пов'язувати свою діяльність з використанням, зберіганням або утриманням транспорт­ного засобу, механізму та обладнання; використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речо­вин; утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо. Повноваження здійснювати діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, ґрунтуються на підставах, що мають цивільно-правове значення (право власності, інше речове право, до­говір підряду, оренди, довіреність, ліцензія тощо). Трудовий договір до таких підстав не належить. Тому не може бути визнана зобов'яза­ною відшкодувати шкоду особа, яка працює за договором трудовим (водій, машиніст, оператор, керівник підрозділу юридичної особи, кінолог, зоотехнік зоологічного парка тощо). Виконувана ними робо­та юридично означає діяльність їхнього роботодавця.

Слід відмітити, що цивільно-правові повноваження особи здій­снювати діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, ґрунтую­ться на підставах належно оформлених. Наприклад, довіреність - це завжди письмовий документ (ч. З ст. 244 ЦК). У письмовій формі укладається договір найму транспортного засобу, а коли цей договір укладається за участю фізичної особи, то підлягає нотаріальному по­свідченню (ст. 799 ЦК).Тому не може бути визнана особа зобов'яза­ною відшкодувати шкоду в разі здійснення нею діяльності, що є дже­релом підвищеної небезпеки, без належного юридичного оформ­лення права на здійснення такої діяльності. Щоправда, інколи мають місце ситуації, коли, наприклад, власник автомобіля дозволяє іншій особі використовувати, зберігати або утримувати транспортний за­сіб, але без відповідного юридичного оформлення. На думку більшо­сті вчених, у таких випадках обов'язок по відшкодуванню шкоди по­кладається як на власника транспортного засобу, так і на його фактичного володільця у солідарному порядку.

При визначенні особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, необхід­но з'ясовувати, у кого саме перебуває відповідний об'єкт. Інакше ка­жучи, врахуванню у даному разі підлягає не тільки юридичний крите­рій, а й критерій матеріальний. Суть останнього полягає у тому, що перш, ніж здійснювати використання, зберігання або утримання транспортного засобу, механізму, обладнання, іншого об'єкта на від­повідних правових підставах, особа повинна володіти цим об'єктом.

При визначенні особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, врахуванню підлягають і матеріаль­ний, і юридичний критерії в сукупності.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, меха-

¹ Советское гражданское право: Учеб. В 2-х т. / Под ред. О. А. Красавчикова. - М., 1985.-С. 388.

нізмом, іншим об'єктом і завдала шкоди діяльністю щодо його вико­ристання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах (ч. З ст. 1187 ЦК). Це може мати місце, наприк­лад, при здійсненні крадіжки зазначених об'єктів або при заволодінні ними шляхом грабежу (статті 185,186 КК) та в інших випадках вчи­нення правопорушення.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість власника (володільця) цього об'єкта, шкода, завдана діяльністю щодо його ви­користання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спіль­но у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обста­вин, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 1187 ЦК).

У передбачених актами законодавства випадках, а саме, коли осо­ба, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, свою цивільну відповідальність застрахувала на випадок завдання ко­мусь шкоди цією діяльністю, завдана потерпілому шкода відшкодо­вуватиметься страховиком. У даному разі особа, яка здійснює діяль­ність, що є джерелом підвищеної небезпеки, може бути зобов'язаною відшкодувати шкоду, але на засадах субсидіарних і тільки тоді, якщо страхової виплати (страхового відшкодування), виплачуваної страхо­виком, буде недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди (ст. 1194 ЦК).

Окремої уваги заслуговують ситуації, коли шкода була завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Відповід­но до ст. 1188 ЦК передбачається кілька можливих ситуації такого характеру. Одні із них полягають у тому, що: а) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; б) за на­явності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодо­вується; в) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці за­лежно від обставин, що мають істотне значення. Інакше кажучи йдеться про те, що у зазначених випадках завдана шкода відшкодо­вується на загальних підставах. І тільки у випадках, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодува­ти незалежно від їхньої вини.

У цьому зв'язку постає закономірне питання стосовно суб'єктив­ної умови обов'язку з відшкодування шкоди у разі її завдання потер­пілому при відсутності вини особи, зобов'язаної цю шкоду відшкодо­вувати. В цивілістичній доктрині єдиного погляду на його вирішення не існує. Однак більшість вчених-цивілістів дотримується думки, що покладення на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підви­щеної небезпеки, обов'язку відшкодувати шкоду, коли вина цієї осо­би відсутня, ґрунтується на суб'єктивній умові, яка має назву «ри-

17*

524 ______________________________________________________ Розділ XVI

зик». Суть останнього полягає у тому, що особа, на яку покладається обов'язок з відшкодування шкоди, обирає діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди, свідомо, не виключа­ючи несприятливого результату цієї діяльності і пов'язаного з нею імовірного завдання шкоди¹. Діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність завдання шкоди, може супроводжуватися різ­ними обставинами, у тому числі тими, що можуть виникнути раптово і стовідсоткової впепвненості особи в протилежному не існує.

Щоправда, деякі із таких обставин законодавець враховує, припус­каючи можливість, у разі їх виявлення, зменшення розміру відшко­дування або звільнення особи від обов'язку відшкодувати потерпіло­му шкоду. З урахуванням цього законодавцем встановлена кілька підстав, за наявності яких розмір відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, може бути зменшений. Серед них - груба необережність потерпілого, майнове становище відповід­альної за шкоду фізичної особи.

Наявність у поведінці потерпілого грубої необережності не надає підстав для відмови у відшкодуванні завданої йому шкоди навіть то­ді, коли така необережність сприяла виникненню або збільшенню розміру шкоди (ч. 2 ст. 1193 ЦК). У даному разі може йтися тільки про зменшення розміру відшкодування залежно від ступеня вини по­терпілого. Виняток із цього правила складають випадки, передбачені законом. Наприклад, вина потерпілого не враховується у разі відшко­дування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК), а також у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, або у разі відшкодування витрат на поховання (ч. З ст. 1193 ЦК). Не враховується вина також малолітньої фізичної особи (ч. З ст. 31 ЦК) та фізичної особи, визнаної недієздатною (ч. 4 ст. 41 ЦК).

Щодо зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої джере­лом підвищеної небезпеки, залежно від майнового становища фізич­ної особи, зобов'язаної цю шкоду відшкодовувати, то, як свідчить су­дова практика, відбувається це у виняткових випадках, коли стяг­нення шкоди у повному обсязі неможливе або поставить відповідача в дуже тяжке становище.

При вирішенні питання стосовно зменшення розміру відшкоду­вання завданої шкоди слід мати на увазі наступні три обставини: а) зменшення розміру відшкодування завданої шкоди можливе за­лежно від матеріального становища тільки особи фізичної; б) рі­шення про зменшення розміру відшкодування завданої шкоди прий­має тільки суд: в) не може бути зменшений розмір відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у разі злочину (ч. 4 ст. 1193 ЦК).

¹ Ойгензихт В. А. Воля и волеизъявление. - Душанбе, 1983. - С.133-144.

НЕДОГОВІРН1 ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ _____________________________ 525