Глава 53. ДОГОВІР ПОЗИКИ

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або ін­ші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язу­ється повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК).

ЦК не містить обмежень в регулюванні питання про суб'єктний

¹ ЦК (статті 994- 996) та Законом «Про страхування» (статті 22-24) передбачені ви­
падки збереження чинності договором страхування при ліквідації страхувальника -
юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздат­
ності.

2 Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового при­
пинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день
припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв цей
договір, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі,
здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя.

362 ______________________________________________________ Розділ ХНІ

склад договору позики. У ролі позикодавця та позичальника можуть ви­ступати будь-які фізичні та юридичні особи, держава та інші публіч­но-правові утворення, тобто договір позики як універсальний договір може обслуговувати як побутові потреби, так і підприємницькі цілі.

Однак слід враховувати, що згідно зі ст. 4 Закону України від 12 серпня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закону) надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, до яких нале­жать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізінгові компанії, довірчі то­вариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Отже, юридичні особи та фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності не можуть систематично надавати грошові кошти у пози­ку. Однак поняття систематичності стосовно цих відносин законода­вством не визначене. Крім того, надавати кошти у позику за рахунок залучених коштів мають право лише кредитні установи на підставі відповідної ліцензії (ч. З cm. 5 Закону).

Предметом договору позики можуть бути грошові кошти у готів­ковій та безготівковій формі, а також речі, визначені родовими озна­ками. Майно, що складає предмет позики, переходить у власність по­зичальника і використовується ним на власний розсуд. Отже, позико­давець має право вимагати повернення не того ж майна (тих самих грошових купюр), а майна такого ж роду та якості (певної грошової

суми).

Договір позики укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми автоматично не тягне за собою недійсність догово­ру позики, але за наявності спору рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Виходячи з того, що у відносини позики досить часто вступають громадяни, ЦК регулює спрощений порядок їх оформлення. Згідно зі ст. 1047 ЦК договір позики на суму, яка не перевищує десяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян, за винятком договору по­зики, в якому позикодавцем с юридична особа, може бути укладений в усній формі. На підтвердження його укладення надається розписка позичальника або інший документ, який підтверджує передачу пози­кодавцем певної грошової суми або певної кількості речей. Відсут­ність боргового документа тягне такі ж самі наслідки, що й недодер­жання письмової форми - у разі спору сторони не можуть посилатися на свідчення свідків.

Позика за своєю юридичною природою є реальним, односторон­нім, та, за загальним правилом, оплатним договором.

Реальність позики прямо встановлена ст. 1046 ЦК, згідно з якою договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Норма ЦК сформульована ім-

ЗОБОВ ЯЗЛННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАН13 НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 363

перативним чином, отже, сторони не можуть договором передбачити обов'язок позикодавця надати позику, тобто не можуть використати конструкцію консенсуального договору¹. Однак їм ніщо не заважає укласти попередній договір (ст. 635 ЦК) про вчинення договору пози­ки в майбутньому і визначити в ньому відповідальність сторін у разі його невиконання.

Якщо предметом позики виступають безготівкові кошти, договір є укладеним з моменту, коли гроші будуть перераховані на рахунок по­зичальника, відкритий у банківській установі. Тобто моментом на­дання безготівкової позики є дата зарахування коштів на рахунок по­зичальника.

Односторонній характер позики полягає в тому, що обв'язок за цим договором має лише позичальник: він зобов'язаний повернути позикодавцеві отриману суму грошей або таку ж кількість речей та­кого ж роду та якості у строк та у порядку, передбачені договором.

Відносини позики можуть бути як оплатними, так і безоплатними. Згідно зі ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від пози­чальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене дого­вором або законом. Отже, договір позики презюмується оплатним. Відсутність у ньому вказівки на розмір процентів та порядок їх вип­лати не робить його безоплатним. У цьому випадку розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, а виплата здійснюється щомісяця до дня повернення позики. Безоп­латним договір позики буде тоді, коли це прямо передбачено догово­ром або законом. Зокрема, законом договір позики презюмується без­оплатним лише у двох випадках, по-перше, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'я­заний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; і, по-друге, позичальнику передані речі, визначені родовими ознаками. Однак і у зазначених випадках сторони можуть домовити­ся про оплатний характер їх відносин. Винагорода за договором пози­ки речей може полягати як у переданні певних речей, так і у сплаті певної грошової суми.

Оскільки договір позики є одностороннім, його зміст складає обо-в 'язок позичальника повернути позикодавцю отриману суму грошей або таку ж саму кількість речей того ж роду та якості та, за загальним правилом, виплатити проценти (винагороду), і кореспондуюче цьому обов'язку позичальника право позикодавця. Строк і порядок повер­нення боргу та виплати винагороди зазвичай визначаються догово­ром. Якщо ці питання не врегульовані договором, відносини, що ви-

1 Іншої точки зору додержується О.В. Кривенда, який вважає, що «не існує пере­шкод для встановлення сторонами умови про можливість набрання чинності договору позики з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору та належного його оформлення» // Цивільне право України: Підруч. У 2 кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Куз-нєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - С.348.

Поиск по сайту: