Розділ XIII. - сторони можуть використовувати принцип автономії волі і ма­ють право на свій розсуд обрати будь-я

ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 401

- сторони можуть використовувати принцип автономії волі і ма­ють право на свій розсуд обрати будь-який платіжний інструмент (за винятком меморіального ордера) і зазначити його в договорі;

- безготівкові розрахунки мають проводитись через банки, інші фінансові установи, у яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Підставою виникнення розрахункових відносин є здійснення плат­ником дій, спрямованих на проведення платежу іншій особі (отриму­вачу). Підстави для здійснення платежу можуть бути різноманітні: оплата переданого майна, виконаних робіт, надання послуг тощо.

Розрахунки можуть здійснюватись у готівковій або безготівковій формі. Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми кош­тів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також пе­рерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримува­чів коштів. Безготівкові розрахунки здійснюються через банки та ін­ші фінансові установи, у яких клієнтам відкриті відповідні рахунки.

Розрахунки поділяються на місцеві та міжмісцеві. Банки, які об­слуговують клієнтів, перебувають у кореспондентських відносинах між собою, а також між Національним банком України.

Учасниками розрахункових відносин є: платник; банк платника, отримувач; банк отримувача, які існують у вигляді: банків та їх філій, юридичних осіб (товариств, установ тощо), фізичних осіб, з ра­хунків яких списуються або записуються кошти. Обов'язковим учас­ником розрахункових правовідносин при безготівковій формі розра­хунків є банк або інша фінансова установа.

Розрахунки готівкою здійснюються між платником і отримувачем без участі банку та регламентуються окремими підзаконними актами¹.

Готівкові розрахунки - це платежі готівкою юридичних та фізич­них осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Під готівкою (го­тівковими коштами) розуміють грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі й обігові пам'ятні та юві­лейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Спосіб розрахунків залежить від статусу суб'єктів розрахункових відносин та підстав, згідно з якими здійснюється платіж. Розрахунки за участю фізичних осіб, що не пов'язані із здійсненням ними підпри­ємницької діяльності, можуть провадитись у готівковій або безготів­ковій формі за допомогою розрахункових документів у електронно-

¹ Напр.: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19 лютого 2001 р. № 72, затверджене постановою Правління НБУ, із змінами та до­повненнями; Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Затверджена постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р. № 69.

му¹ або паперовому вигляді. Електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Напроти, розрахунки між юридичними особами, а також за участю фізичних осіб, які пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в без­готівковій формі. Розрахунки між цими суб'єктами можуть провади­тися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Ці розрахунки здійснюються банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Документи, які використовуються в різних формах розрахунків, можуть мати назву, котра може збігатися з відповідними формами розрахунків. Однак, на відміну від останніх, їх функції обмежуються належним оформленням розрахункових операцій. Під розрахунковим документом розуміють документ на переказ грошей, що використо­вується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отри­мувача². Розрахункові документи складаються на бланках встановле­ної форми друкарським або з використанням комп'ютерної техніки способом, крім розрахункових чеків, що належать до документів су­ворого обліку та (або) виготовляються і розповсюджуються центра­лізовано. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані україн­ською мовою, У бланках форм розрахункових документів допуска­ється застосування як слова «отримувач», так і слова «одержувач». Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбаче­но договором між ним і банком. Останній для здійснення розрахунко­вих операцій може формувати електронні розрахункові документи. Кожний такий документ повинен грунтуватися на стандартах та мати: назву документа; номер документа і дату його виписування; номер і код банку платника, а також його фірмове найменування (під кодом банку розуміють реквізит банку, визначений і включений до довідни­ка банківських установ України згідно з нормативно-правовими акта­ми НБУ, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Укра­їні); найменування платника, його ідентифікаційний номер та номер його рахунка в банку; найменування отримувача коштів, його іденти­фікаційний номер і номер його рахунка в банку; найменування банку отримувача (в чеку не вказується), номер і код банку отримувача; су­му платежу цифрами та прописом; розрахунковий документ (за винят­ком розрахункового чека) виписується не менш ніж у двох примірни­ках; розрахункові документи не дозволяється використовувати факси-

¹ Згідно зі ст. 1 Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (із змінами) під електронним документом розуміють документ, інфор­мація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити Документа, в тому числі і електронний цифровий підпис, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 319.

* Стаття 1 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Розділ XIII