Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

держав зажадало від науки і техніки вирішення спектра проблем, по­в'язаних з дефіцитом і дорожнечею традиційних у ту епоху джерел енергії, необхідністю забезпечення безперебійного постачання про­мисловості і населення спочатку тепловою, а потім і електричною енергією, газом. Науково-технічний геній Людини блискуче справив­ся з поставленим завданням, у результаті чого практично неможливо представити нормальний розвиток світової економіки, і економіки України у тому числі, без галузі, що вже стала органічною її части­ною - енергетики. Життя сучасної, «мінімально цивілізованої» люди­ни, вже немислимо без електричних і електронних предметів та при­строїв, що забезпечують комфортні умови її проживання у найріз­номанітніших кліматичних зонах, задоволення побутових потреб, до­ступ до систем комунікації й інформації. Послідовний і ритмічний розвиток промисловості та сфери обслуговування у даний час також неуявний без ефективного і безупинного енерго- і газопостачання, значення яких надзвичайно велике вже не тільки для нормальної жит­тєдіяльності населення окремих держав, а й регіонів та континентів.

Непрямим підтвердженням викладеної вище тези є укладення 17 грудня 1991 р. у Гаазі Європейської енергетичної хартії (далі -Хартія). Прийняття зазначеного міжнародно-правового договору об­умовлено усвідомленням того, що розширення енергетичного співро­бітництва між країнами-учасницями Хартії (однією з яких є і Украї­на) є необхідною умовою економічного прогресу та - в більш шир­шому плані - соціального розвитку і підвищення якості життя грома­дян та переконанням у першорядній важливості створення ефектив­них енергетичних систем у галузі виробництва, перетворення, транс­портування, розподілу і використання енергії в інтересах надійності енергопостачання й охорони навколишнього середовища, забезпечу­ючи тим самим енергетичну та екологічну безпеку держав, що приєд­нались до Хартії. З метою формування відповідного правового про­стору і сприяння довгостроковому співробітництву в галузі енергети­ки на основі взаємодоповнюваності і взаємної вигоди, відповідно до цілей і принципів Хартії у Лісабоні 17 грудня 1994 р. укладений До­говір до названої Хартії.

Поняття та види договору постачання енергетичними та ін­шими ресурсами через приєднану мережу. Порівняння з іншими договорами. Зі створенням відповідних технічних пристроїв, що за­безпечують виробництво, безупинне транспортування і споживання енергії й енергоносіїв, з'явилася можливість залучити їх до економіч­ного обігу як товар. В свою чергу повсюдне використання електрич­ної і теплової енергії, газу, нафти викликало до життя необхідність здійснення регламентації відносин із забезпечення енергією й інши­ми ресурсами через приєднану мережу. Вказану функцію виконує до­говір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєд­нану мережу.

Необхідно зазначити, що у ЦК УРСР 1963 р. були відсутні норми, присвячені договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а дуже поширені і складні правовідносини, пов'язані з подачею і споживанням енергетичних й інших ресурсів, у яких беруть участь практично всі суб'єкти цивільного права, регулю­валися підзаконними нормативно-правовими актами. У новому ЦК відзначена вище прогалина усунута. Норми, присвячені договору по­стачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мере­жу, зосереджені в § 5 глави 54 книги 5 ЦК. У частині, що не супере­чить ЦК, діють спеціальні нормативно-правові акти¹, а з огляду на те, що на ринку постачання окремих видів ресурсів функціонують при­родні монополії, то слід брати до уваги і деякі локальні правові акти, що прийняті зазначеними суб'єктами цивільного права².

За договором постачання енергетичними та іншими ресурса­ми через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов 'я-зується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енерге­тичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (або-

¹ Див. напр.: Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. № 575/97-ВР (із змінами і доп., внесеними законами України від 8 червня 2000 р. № 1812-ПІ, від 22 червня 2000 р. № 1821-III, від 10 січня 2002 р. № 2921-ІП; додатково див. рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 р. № З-рп/2002); Закон України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 р. № 74/94 ВР (із змінами і доп., вне­сеними Законом України від 30 червня 1999 p. № 783-XTV); Правила користування електричною енергією для населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 1607 від 26 жовтня 2000 p., № 1275 від 26 вересня 2001 p.); Правила користування електричною енергією, затв. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики Укра­їни (далі -НКРЕ) від 31 липня 1996 р. № 28 (із змінами, внесеними згідно з постановами Нацкомелектроенергетики № 1196 від 14 вересня 1999 p., № 998 від 22 вересня 2000 p., № 1072 від 18 жовтня 2000 p., № 393 від 20 квітня 2001 p., № 983 від 27 вересня 2001 та постановами НКРЕ № 280 від 25 березня 2002 p., № 928 від 22 серпня 2002 p., № 1305 від 11 грудня 2003 p.); Положення про порядок реалізації електричної і теплової енергії, виробленої з давальницького палива, затв. постановою НКРЕ № 1212 від 16 вересня 1999 p.; Правила надання населенню послуг з газопостачання, затв. постановою Ка­бінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 644 від 8 червня 2001 p.); Правила подачі та використання природ­ного газу в народному господарстві України, затв. наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України (далі - Держкомнафтогаз України) від 1 листопада 1994 р. № 355 (із змінами, внесеними згідно з наказами № 19 від 28 лютого 1995 p., № 115 від 20 вересня 1995 p., № 103 від 19 червня 1997 (державну реєстрацію останнього наказу скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції України № 3/16 від 20 березня 2002 p.); Наказ Міністерства палива та енергетики Украї­ни та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21 січня 2003 р. № 18/12 «Про скасування спільного наказу Міненерго та Держбуду України «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» від 28 жовтня 1999 р. №307/262.

² Див. напр: Порядок доступу до газотранспортної системи, затв. наказом націо­нальної акціонерної компанії (далі - НАК) «Нафтогаз України» від 26 березня 2001 р. № 79; Типовий договір про надання послуг з газопостачання підприємствам комуналь­ної теплоенергетики, затв. наказом НАК «Нафтогаз України» № 75 від 18 березня 2002 р.

Розділ DC

нент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дот­римуватись встановленого договором режиму їх використання, а та­кож забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого об­ладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК). Даний договір є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

У § 5 глави 54 ЦК відсутні норми, що визначають договір поста­чання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу як публічний. Проте згідно з ч. З ст. 714 ЦК законом можуть бути пе­редбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, а відповідно до ч. 2 ст. 24 Зако­ну України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. енерго-постачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на за­кріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на ній, в укладенні договору на постачання електрич­ної енергії. Звідси аналіз вказаних вище норм дозволяє стверджувати, що такий різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, як договір постачання електричної енергії, слід відносити до публічних договорів.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами че­рез приєднану мережу потрібно відносити до групи (типу) договорів про передачу речей у власність і розглядати як різновид договору ку-півлі-продажу. Подібний висновок можна зробити в силу наступних аргументів. По-перше, зобов'язання, що породжується аналізованим договором, містить всі ознаки зобов'язання про передачу речей у власність: одна сторона (постачальник) передає за плату іншій сторо­ні (абоненту) товар (енергетичні та інші ресурси). По-друге, норми, присвячені досліджуваному договору, містяться у § 5 глави 54 ЦК, що називається «Купівля-продаж». По-третє, відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресур­сами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Отже, правило про субсидіарне застосування до відносин з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу загаль­них положень про купівлю-продаж свідчить про однозначну позицію законодавця з даного питання.

Разом з тим договору постачання енергетичними та іншими ресур­сами через приєднану мережу притаманна значна кількість специфіч­них ознак, наявність яких довгий час служила підставою для дискусії про його правову природу.

Деякі дослідники пропонували відносити договір постачання електричної енергії (як різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу) до договорів підряд­ного типу, стверджуючи наступне. Оскільки електричну енергію не­можливо кваліфікувати як річ, то при її передачі споживачу поста-

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ ____________ 147^