Розділ ХТІ

ними. Це, зокрема можуть бути правочини по управлінню цінними паперами. Вони полягають у відчуженні банком цінних паперів, пе­реданих на зберігання і придбання інших, більш прибуткових і рин­ково привабливих, з постійним урахуванням і збереженням їх сукуп­ної ринкової вартості. Можливість одночасного зберігання і здійс­нення правочинів стосовно цінних паперів обумовлена насамперед їх правовою природою і статусом банку як фінансової установи, що мо­же здійснювати операції з ними. Саме це дозволяє поєднувати забез­печення схоронності і управління цінними паперами.

За окремим договором банк може надати поклажодавцеві можли­вість зберігання цінностей або документів у індивідуальному банків­ському сейфі. У цьому разі він надає поклажодавцеві можливість ко­ристуватися ним (його частиною або спеціальним приміщенням). Умови такого договору також можуть бути різними. В одному випад­ку банк зобов'язується приймати цінності і документи, що станов­лять предмет зберігання, а також контролювати забезпечення їх схо­ронності, поміщення в сейф і одержання поклажодавцем. В іншому випадку поклажодавцеві за договором може бути надане право осо­бистого доступу до сейфа (його частини або спеціального приміщен­ня), що знаходиться під охороною. За таким договором поклажо-давець має право особисто розміщувати і вилучати цінності, які зна­ходяться у банку на зберіганні. Для цього він отримує ключі він сей­фа, а також відповідні документи або картки, які ідентифікують його і посвідчують право доступу до сейфа (або спеціального приміщення) та одержання з нього цінностей. У цьому разі банк позбавлений мож­ливості контролювати вміст сейфа, але зобов'язаний унеможливити проникнення у приміщення, де він знаходиться, осіб, які не мають права доступу до нього. Стаття 971 ЦК передбачає також можливість укладення договору про надання індивідуального банківського сей­фа, що не охороняється банком. До відносин сторін, які виникають в зв'язку з укладенням такого договору, застосовуються положення про майновий найм (оренду) (гл. 58 ЦК).

Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту (ст. 972 ЦК). Для забезпечення можливості пасажирів звільнитися від необхідності пильнувати свою поклажу і одночасно бути впевненими у її схоронності, в організаціях і на підприємствах транспорту організована робота камер схову. Розташовані на терито­рії організацій і підприємств транспорту камери схову зобов'язані приймати на зберігання речі, які належать не тільки пасажирам, а й іншим особам незалежно від наявності у них проїзних документів (ч. 1 ст. 972 ЦК). Це характеризує договірні відносини у даному ви­падку як такі, що грунтуються на публічному договорі. Камери схову можуть бути звичайними, де прийом і видача речей здійснюються відповідальними за це працівниками, і автоматичними, якими можна користуватися без втручання останніх. На підтвердження прийняття

ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ 299

речі на зберігання у звичайних камерах схову поклажодавцеві ви­дається квитанція або номерний жетон. їх наявність у особи дає їй право вимагати видачі поклажі, здійснивши оплату часу її перебуван­ня на зберіганні. ЦК передбачає обов'язок зберігача відшкодувати поклажодавцеві збитки, завдані внаслідок втрати, нестачі або пошко-дженя речі, зданої до камери схову. Вони відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання. Правила зберігання речей у камерах схову на відповідному виді транспорту, видані відповідно до транспортних кодексів (статутів), визначають граничні строки зберігання таких речей. Ці строки можуть визначати­ся також за домовленістю сторін. Якщо пасажир або інша особа не за­брали належну їм поклажу у встановлені строки, камери схову орга­нізацій і підприємств транспорту зобов'язані зберігати річ протягом трьох місяців. Після їх спливу, річ може бути продана з відшкодуван­ням всіх поточних витрат, а залишок суми виторгу повертається по-клажодавцю. ЦК визначає обов'язок забезпечити схоронність валіз (сумок), інших особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей і грошей), які він перевозить у спеціально відведеному місці (ст. 974). У поїздах таким спеціально відведеним місцем є багажний вагон, у літаках - багажний відсік, у автобусах міжміського перевезення - ба­гажне відділення.

Зберігання речей у гардеробі організації (ст. 973 ЦК). Гардероб організації - це приміщення, спеціально пристосоване для зберігання верхнього одягу і головних уборів її працівників та відвідувачів про­тягом робочого дня або на час відвідування. Особливості договірних відносин по зберіганню речей у цьому випадку полягають у тому, що їх предметом можуть бути тільки вказані речі, а зберігачем визнаєть­ся організація, одне з приміщень якої виділене під гардероб. Одно­часно з передачею речей у гардероб поклажодавцю видається номер­ний жетон або інший знак (ч. З ст. 937 ЦК), що посвідчує його право у разі необхідності отримати речі. Як правило, зберігання речей у гар­деробі здійснюється безоплатно. Незалежно від оплатності або без­оплатності зберігання речей, що були передані поклажодавцем до гардеробу, зберігач зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів для забезпечення їх схоронності. У випадку втрати жетона або іншого легітимаційного¹ знака, що посвідчує виникнення відносин по збе­ріганню речей у гардеробі, поклажодавець може претендувати на по­вернення належних йому речей. Однак, як правило, його вимога може бути задоволена по закінченні робочого дня за умови надання ним до­казів приналежності речі саме йому. Такими доказами може бути на­дання працівнику гардероба інформації щодо індивідуальних ознак речі, які можуть бути відомі лише власнику. Якщо працівник гарде­роба відмовляється видати речі власнику, який втратив номерний же-

¹ Від «легітимація» - посвідчення права, повноваження.

Поиск по сайту: