Глава 45. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ

§ 1, Поняття послуги та договорів про надання послуг

ЦК України вперше закріплює норми (статті 901-907), які визна­чають загальні положення щодо договорів про надання послуг. У ци­вільному праві послуги розглядаються як окремий вид об'єктів ци­вільних прав (ст. 177 ЦК), що відрізняються від інших об'єктів (речей, результатів робіт, нематеріальних об'єктів тощо). У зв'язку з особливостями послуг як об'єктів усі договори, предметом яких вони виступають, поєднуються в єдиний тип цивільно-правових догово­рів, а саме - договори про надання послуг.

Послугам притаманна своєрідна природа і спільні характерні озна­ки. Для усіх послуг характерним є те, що вони:

1) мають нематеріальний характер, а їх результат не набуває уре­чевлюваного вигляду;

2) тісно пов'язані з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення певної діяльності);

3) не збігаються із самими діями (здійсненням діяльності) вико­навця, а існують як окреме явище - певне нематеріальне благо.

Перш за все, послуги характеризуються тим, що мають немате­ріальний характер. Цим вони відрізняються від такого виду об'єктів, як речі, бо згідно із ст.179 ЦК річчю є предмет матеріального світу. Разом з тим нематеріальність послуг не зменшує їх значення у цивіль­ному обороті. Навпаки, останнім часом спостерігається розширення кола договорів, предметом яких є саме нематеріальні об'єкти - по­слуги. Для послуг характерним також є те, що вони тісно пов'язані з особою виконавця та процесом виконання ним певних дій або здійс­нення певної діяльності. Це означає, що послуга існує тільки тоді, ко­ли вона надається. У цьому полягає різниця між послугами та резуль­татами робіт, стосовно яких виникають договори підрядного типу. Для останніх важливим є не процес, а саме результат дії - спорудже­ний будинок, відремонтована річ тощо. Послуги, навпаки, не мають результату, який мав би окремий уречевлюваний вигляд, матеріальне втілення.

У ч. 1 ст. 901 ЦК йдеться, що послуга споживається у процесі вчи­нення певної дії або здійснення певної діяльності. Отже, відповідно до закону послуга не зводиться до самої дії або діяльності, а розгляда­ється як окреме явище. Характерні ознаки послуги можна продемон-

Розділ XII

,_ЯЗА ННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ

струвати на такому прикладі. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК за догово­ром зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її останньому у схоронності. На виконання цього договору зберігач бу­де виконувати певні дії, спрямовані на зберігання майна (наприклад, тримати річ у відведеному для цього і спеціально обладнаному приміщенні, забезпечувати необхідні технічні засоби зберігання, охорону речі тощо). У виконанні таких дій знаходитиме прояв процес надання послуги, сама ж послуга полягатиме у збереженні речі. Тоб­то збереження, схоронність речі - це послуга, а дії зберігача - це спо­сіб її надання. Причому для поклажодавця самі дії (діяльність) збе­рігача не мають вирішального значення. Зберігач може, навіть, не надавати поклажодавцеві усієї інформації щодо здійснення процесу зберігання. Наприклад, якщо банк надає поклажодавцеві індівідуаль-ний банківський сейф, що ним охороняється (ст. 970 ЦК), банк не по­винен інформувати його про усі особливості своєї охоронної системи та здійснення охоронної діяльності. Хоча для поклажодавця спосіб надання йому послуги є важливим, у першу чергу його турбує корис­ний ефект дій зберігача - збереження речі, тобто сама послуга. Хоча послуга та процес її надання за ЦК - різні речі, вони між собою не­від'ємно пов'язані. З наведеного прикладу вбачається, що послуга (збереження речі) споживається саме у процесі виконання зберігачем відповідних дій щодо зберігання. Як тільки зберігач поверне річ по­клажодавцеві, тобто припинить дії із зберігання, припиниться і сама послуга.

На цьому прикладі можна також спостерігати нематеріальний ха­рактер послуги. Якщо річ, яка передається зберігачу, має матеріальну природу, то її схоронність (послуга), що досягається внаслідок дій зберігача у процесі зберігання (надання послуги) - це вже явище не­матеріальне. Поки річ знаходиться у зберігача, вона не змінюється, не перетворюється, а зберігається. Саме заради зберігання, схоронності речі укладається між сторонами договір, а не для внесення змін до цієї речі або вчинення інших дій, результат яких мав би окремий, уре­чевлюваний вигляд.

Для замовника за договором послуга, незважаючи на її немате­ріальну сутність, виступає як певне благо, заради якого він і вступає у договірні відносини. Якби послуга не мала такої якості, то вона не ви­ступала б предметом багатьох видів договорів. Саме для отримання нематеріального корисного ефекту дій (діяльності) виконавця до ньо­го і звертається замовник.

Таким чином, послуга - це певне нематеріальне благо, яке на­дається однією особою (виконавцем) і споживається іншою осо­бою (замовником) у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Існує багато різноманітних видів договорів про надання послуг. Деякі з них безпосередньо закріплені у ЦК (поіменовані договори). До

зокрема, належать договори: перевезення, транспортного експе-^я ^_аНня, зберігання, страхування, доручення, комісії тощо. Однак vci види договорів про надання послуг неможливо передбачити у ЦК, оскільки їх існує багато. Наприклад, тільки відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.¹ до фінансових належать такі послуги: обслуговування платіжних документів, платіжних карток та дорожніх чеків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у пози­ку, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; переказ грошей; по­слуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпе­чення; торгівля цінними паперами; факторинг тощо.

Це зумовило необхідність закріплення у законі норм, які мали б за­гальний характер і стосувалися усіх видів договорів про надання по­слуг - медичних, юридичних, туристичних, освітніх, комунальних та інших, що не знайшли безпосереднього визначення у законі (непоіме-новані договори). Таким чином, якщо певний договір про надання по­слуг не має спеціальної правової регламентації у ЦК, тобто є непоіме-нованим договором, то слід застосовувати загальні положення гла­ви 63 ЦК та, у разі його наявності, спеціальне законодавство, норми якого регулюють певний вид договорів про надання послуг. У свою чергу, акти законодавства, які стосуються окремих видів договорів про надання послуг (аудиторських, туристичних, комунальних то­що), мають базуватися на загальних положеннях гл. 63 ЦК і не мо­жуть містити норми, які їм протирічили б.

У зв'язку з цим виникає питання щодо поширення правил глави 63 ЦК на окремі види договрів про надання послуг, які, навпаки, спе­ціально закріплені у ЦК. Відповідно до ч. 2 ст. 901 ЦК положення гла­ви 63 можуть застосовуватися до всіх видів договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. З вказаного можна зробити висновок, що норми глави 63 ЦК можуть застосовуватися і до окремих видів договорів, які спеціально врегульовані ЦК (переве­зення, зберігання, страхування тощо), коли у цьому є потреба і якщо дані норми відповідають суті конкретного зобов'язання.

Договори про надання послуг можуть належати до так званих пуб­лічних договорів (ст. 633 ЦК). Серед договорів про надання послуг до цієї групи належать договори про перевезення транспортом загально­го користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське об­слуговування тощо. З урахуванням значення певних послуг для задо­волення інтересів широкого кола споживачів деякі види договорів можуть визначатися тільки як публічні договори. У зв'язку з цим, якщо підприємець хоче здійснювати певну діяльність, він має взяти на себе обов'язок надавати послуги кожному, хто до нього звернеть-

¹ ВВР.-2002.-№1.-Ст. 1.

270 Розділ XII

ся. В деяких нормах ЦК, які регулюють відносини щодо надання по­слуг, містяться спеціальні правила, котрі свідчать, що даний договір за своєю природою є публічним. Наприклад, у ч. 1 ст. 940 ЦК прямо вказано, що професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у ка­мерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмови­тися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості (ч. 1 ст. 940 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 957 ЦК договір складського зберігання, укладений складом загального користуван­ня, є публічним.

Важливою ознакою публічних договорів і, зокрема, договорів про надання послуг, є те, що їх умови встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 2 ст. 633 ЦК). Наприклад, перевезення пасажирів може здійснюва­тися як за загальними правилами, так і з певними винятками. Відпо­відно до п. З ч. 1 ст. 911 ЦК пасажири мають право провозити із со­бою безоплатно одну дитину віком до шести років і купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільго­вою ціною.

Договори про надання послуг можуть також бути охарактеризова­ні як договори приєднання (ст. 634 ЦК). Останнім часом спосте­рігається розширення кола вказаного типу договорів. Це пов'язано з необхідністю спрощення та прискорення процедури укладення дого­вору, коли замовнику пропонується готовий «пакет» послуг або де­кілька «пакетів» за його вибором. Якщо замовник згоден на укладен­ня договору, йому залишається лише приєднатися до умов остан­нього. Прикладом договорів такого типу може бути договір про на­дання доступу до мережі Інтернет, який укладається між провайде­ром та абонентом. Провайдери пропонують потенційним замовникам умови договору, вміщують у ньому вичерпну інформацію щодо по­слуги, яка пропонується, та умов її надання. Як правило, провайдери пропонують окремі пакети послуг. Потенційному абоненту достат­ньо вибрати найбільш сприйнятні для себе умови та підписати дого­вір. Внесення будь-яких інших умов, ніж ті, що пропонуються про­вайдером, договором не передбачається. Практично усі проекти договорів, які пропонуються провайдерами, вміщують вказівку нате, що акцептування (підписання) договору означає: абонент згоден з усіма його положеннями.

% 2. Поняття та умови договору про надання послуг

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторо­ни (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчи­нення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зо­бов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

ЮБОВ ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ __________________ 27/

Договір про надання послуг є консенсуальним. Він може мати _Яіс відплатний, так і безвідплатний характер. Відплатний дого­вір ^пР° надання послуг є двостороннім договором. Договір вважа­ється укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Після цього кожна із сторін на­буває права та обов'язки, які складають його зміст. Виконавець зо­бов'язується вчинити певні дії або здійснити певну діяльність, а замовник оплатити виконавцеві зазначену послугу, а у разі, коли до­говір має безоплатний характер - відшкодувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суб'єктами договору про надання послуг є виконавець та замов­ник. ЦК не висуває будь-яких вимог до особи виконавця. Разом з тим у деяких випадках виконавцем за таким договором може виступати лише особа, яка отримала ліцензію на здійснення певної діяльності у відповідних органах ліцензування. Наприклад, ліцензуванню підля­гає діяльність з надання охоронних послуг, послуг радіо- і телефон­ного зв'язку, туроператорська, турагентська, аудиторська діяльність тощо¹. Залежно від характеру послуги, що надається, у деяких випад­ках можуть виникати вимоги не тільки до особи виконавця, а й замов­ника. Наприклад, освітні послуги вищих навчальних закладів можуть надаватися лише особам, які мають середню освіту та успішно склали відповідні іспити.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору, в першу чер­гу, є умови про його предмет. Предметом договору про надання по­слуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Для договорів цього типу важливе зна­чення має якість послуг, що надаються. Це стосується усіх видів по­слуг - медичних, юридичних, освітніх, туристських, готельних тощо. Вчиняючи договір з тим чи іншим виконавцем, замовник вправі роз­раховувати на певний рівень якості послуги, що буде йому надана. Умова щодо предмета договору - послуги впливає й на інші його умови - розмір плати та строк дії.

Як вже зазначалося, відповідно до ЦК договір про надання послуг може бути як відплатним, так і безвідплатним. Визначення цього аспекта договору залежить від волі сторін. Якщо виконавцем за дого­вором про надання послуги є суб'єкт підприємницької діяльності, то договір, зазвичай, має відплатний характер, а розмір плати визна­чається відповідно до ставок та прейскурантів, які ним пропонуються (договір про надання послуг телефонного зв'язку, послуг, що надаю­ться туристичними агентствами, послуг готелів тощо). У деяких ви­падках для забезпечення загальних інтересів споживачів свобода ви­конавця щодо визначення розміру плати за свої послуги може бути обмежена законодавством. Наприклад, згідно із ст. 66 Закону Украї-

' Стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльно­сті» від 1 червня 2000 р. (із змінами та доп.) // ВВР. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

Розділ XII