Зміст страхового зобов'язання. Відповідальність сторін

Зміст будь-якого зобов'язання складають права та обов'язки його сторін. Сторони договору страхування наділенні правами. На них по­кладені також і обов'язки. Зміст прав та обов'язків визначається сто­ронами за їх розсудом з урахуванням положень актів цивільного за­конодавства, яке містить перелік обов'язків сторін і які для них є імперативними.

Серед обов'язків страховика перше і головне місце займає обов'я­зок щодо здійснення у передбачений договором строк страхової ви­плати при настанні страхового випадку. Підставами для здійснення такої виплати є заява страхувальника (його правонаступника або тре­тіх осіб, визначених умовами страхування) та страховий акт (аварій­ний сертифікат), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страхо­виком (ст. 990 ЦК, ст. 25 Закону). Як тільки страховику стане відомо про настання страхового випадку (необов'язково від страхувальни­ка), він зобов'язаний вжити відповідних заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальнику. Страховик вправі самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. При цьому він може роби­ти запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до право­охоронних органів, банків, медичних закладів та інших організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку. Від-

12*

356 РоздЬХІЇІ

повідно ці організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею.

За результатами проведеного розслідування страховик визнає факт настання страхового випадку, який фіксується у страховому акті (аварійному сертифікаті). Настання страхового випадку не є безумов­ною підставою для здійснення страхової виплати. Закон (ст. 991 ЦК, ст. 26 Закону) передбачає підстави, за наявності яких страховик звільняється від обов'язку здійснення страхової виплати. Такі обста­вини, в основному, пов'язуються з поведінкою страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування.

До таких підстав належать:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладе­но договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Якщо страховий випадок настав в результаті дій, пов'язаних з вико­нанням страхувальником або особою, на користь якої укладено дого­вір страхування, громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту май­на, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації, страховик не звільняється від обов'язку здійснити страхову виплату;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою осо­бою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочи­ну, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні¹;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання стра­хового випадку без поважних на це причин або створення страхови­кові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Страховик вправі відмовити у здійсненні страхової виплати також у інших випадках, передбачених законом або умовами договору стра­хування, якщо це не суперечить закону. Якщо страхувальник не пого­джується з підставами відмови у страховій виплаті, то відмову стра­ховика у страховій виплаті може бути ним оскаржено у судовому порядку.

В той же час не є підставою для відмови у здійсненні страхової ви­плати (повністю або в частині) негативний фінансовий стан страхо­вика.

Крім обов'язку здійснення страхової виплати, на страховика по­кладаються також інші обов'язки (ст. 988 ЦК та ст. 20 Закону). Стра-

1 У цьому разі у страхувальника повністю відсутній страховий інтерес (збитки); то­му відсутні правові підстави для їх компенсації.

ЗОБ ОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПООПТ357

ховик при укладенні договору страхування зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування¹.

Якщо це передбачено умовами договору страхування, страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збит­ків, наскільки здійсненні ним заходи були доцільні, незалежно від їх наслідків, тобто незалежно від того, чи досягли вони мети (чи був вря­тований об'єкт страхування), чи ні. Оскільки такий обов'язок страхо­вика має іншу правову підставу ніж здійснення страхової виплати, та­кі витрати страхувальника підлягають відшкодуванню у повному обсязі, незважаючи на те, що у сукупності із страховим відшкодуван­ням, вони перевищують дійсну вартість об'єкта страхування².

У разі здійснення страхувальником заходів, що зменшили страхо­вий ризик, або збільшення вартості майна страховик за заявою стра­хувальника зобов'язаний переукласти з ним договір страхування.

Страховик зобов'язаний тримати в таємниці відомості про страху­вальника та його майнове становище за винятком випадків, передба­чених законодавством України. За розголошення одержаних ним у зв'язку із здійсненням страхової діяльності відомостей про страху­вальника, вигодонабувача, третю особу (щодо стану здоров'я та/або майнового становища) страховик несе відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Умовами договору страхування, крім наведених, можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

У свою чергу, страхувальник зобов'язаний (ст. 989 ЦК, ст. 21 За­кону): по-перше, своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії") у розмірі, встановленому договором³.

По-друге, на страхувальника покладається так званий «інформа­ційний обов'язок», сутність якого полягає в тому, що при укладенні договору страхування страхувальник зобов'язаний надати страхови­кові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне

1 Враховуючи, що договір добровільного страхування укладається на підставі Пра­
вил страхування, які містять загальні умови конкретного виду страхування (і які значно
відрізняються як за окремими видами страхування, так і за страховиками), страхуваль­
нику важливо мати повну інформацію про умови та правила взаємовідносин із страхо­
виком.

² При відшкодуванні витрат страхувальника, пов'язаних зі здійсненням заходів,
спрямованих на запобігання або зменшення збитків при настанні страхового випадку,
не може йтися про перевищення страхового відшкодування над розміром страхової су­
ми (страхової оцінки). Безпосередньо пов'язане з розміром страхової суми лише
страхове відшкодування, яке не може її перевищувати. Виплата страхового відшкоду­
вання та компенсація витрат страхувальника у зв'язку зі здійсненням відповідних
репресивних заходів мають самостійні правові підстави: відповідно до п.З та п. 4 ст. 20
Закону «Про страхування».

³ Якщо договір страхування набирає чинності до сплати першого страхового плате­
жу або страхові платежі здійснюються послідовно, в договорі страхування визнача­
ються строки внесення чергових страхових платежів.

Розділ XIII

значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику¹.

По-третє, при укладенні договору страхування страхувальник зо­бов'язаний повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не ви­конав цього обов'язку, кожний новий договір страхування (якщо їх декілька) є нікчемним.

По-четвертих, страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення. За таких умов, страхувальник, якщо це передбачено умо­вами договору страхування, вправі вимагати від страховика відшко­дування витрат, понесених страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків. Невиконання страхувальником цього обов'язку може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

По-п'ятих, як тільки страхувальнику стане відомо про настання стра­хового випадку, він зобов'язаний повідомити страховика про його на­стання у строк, встановлений договором. Такий обов'язок лежить також і на вигодонабувачеві. Несвоєчасне повідомлення страхувальником (ви-годонабувачем) про настання страхового випадку без поважних на те причин, є підставою для відмови у страховій виплаті².

Наведений перелік обов'язків страхувальника не є вичерпним, а тому умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші його обов'язки.

Страхувальник також повинен піклуватися про застраховане май­но, а також дотримуватися встановлених умов договору страхування, щодо його зберігання (схоронності). Зниження дбайливості страху­вальника може викликати у страховика припущення, що страховий випадок відбувся не випадково, а викликаний був недбалістю страху­вальника. Заінтересованість страхувальника в зберіганні свого за­страхованого майна має чіткий відбиток при страхуванні майна не на повну реальну вартість (нижче страхової оцінки). У такому разі при настанні страхового випадку ризик несуть обидва контрагенти залеж­но від обраної системи страхування (пропорційна або система першо­го ризику).

В практиці майнового страхування досить часто мають місце ви­падки, коли страховий випадок настає з вини третьої особи. У цьому разі страхувальник вправі компенсувати спричинені йому збитки двома шляхами: вимагати відшкодування заподіяних збитків від без-

¹ Страхові відносини будуються за загальновизнаним принципом найвищої довіри
сторін, який передбачає надання сторонами (здебільшого страхувальником) повної ін­
формації про себе, включаючи конфіденційну.

² У той же час страховик не може бути звільнений від обов'язку здійснити страхову
виплату, якщо таке несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку ніяким
чином не впливає на обставини настання страхового випадку та розмір заподіяних ним
збитків.

ЗО БОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ359

посереднього заподіювача або вимагати виплати страхового відшко­дування від страховика. Право вибору страхувальника є його суб'єк­тивним правом і не залежить від будь-яких зовнішніх чинників. Обов'язок обох осіб (заподіювача та страховика) щодо компенсації заподіяних страхувальнику збитків є самостійним. У разі звернення страхувальника до безпосереднього заподіювача і одержання від ньо­го компенсації, припиняється обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування на підставі відсутності (припинення) у страхувальника страхового інтересу. При зверненні страхувальника до страховика, останній не вправі відхилити вимогу про виплату страхового відшкодування, посилаючись на можливість страхуваль­ника одержати відповідну компенсацію від заподіювача. Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування обумовлений укладе­ним зі страхувальником договором страхування. Якщо останньому була заподіяна шкода внаслідок настання страхового випадку, стра­ховик зобов'язаний здійснити відповідну страхову виплату згідно з умовами страхування.

З метою захисту інтересів страховика при здійсненні майнового страхування (включаючи страхування відповідальності) ст. 993 ЦК (ст. 27 Закону) встановлено правило, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкоду­вання, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги наділений характерними ознаками, зокрема, по-перше, до страховика переходить не право на відшкоду­вання збитків, а право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, страховик вступає в зобов'язання, що існувало між страхувальником або іншою особою, що одержала страхове відшкодування, та особою, відповідальною за заподіяний збиток. По-друге, вказаний перехід права вимоги здійснюється вик­лючно в силу прямої вказівки закону (ст. 993 ЦК, ст. 27 Закону) і ніякого додаткового оформлення не потребує. По-третє, положення ст. 993 ЦК (ст 27 Закону), що застосовуються лише при майновому страхуванні (страхуванні відповідальності), не прийнятні для особис­того страхування.

Відповідальність. За невиконання або неналежне виконання умов укладення договору, сторони несуть цивільно-правову відповідаль­ність. Так, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати (несвоєчасне здійснення страхової виплати) страховик зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором або законом (ст. 992 ЦК, ст. 20 Закону). Сторони у договорі страхування можуть передбачити інші правові підстави порушення умов договору страхування та відповідальності, а також встановлювати її розмір.

Розділ XIII

За порушення умов договору страхування для страхувальника, ви-годонабувача або застрахованої особи можуть наступити негативні наслідки у формі відмови страховика від здійснення страхової випла­ти, дострокового припинення договору страхування на вимогу стра­ховика.

Поиск по сайту: