Розділ XII. ний вчасно повідомить довірителя про зроблену ним заміну, він від­повідає лише за вибір замісника, але не за його дії

ний вчасно повідомить довірителя про зроблену ним заміну, він від­повідає лише за вибір замісника, але не за його дії.

Передоручення має супроводжуватися видачею замісникові дові­реності, яка підтверджує його повноваження. Незалежно від форми основної довіреності, яка була надана первісному представнику (про­ста письмова чи нотаріально посвідчена), довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 245 ЦК).

Припинення договору доручення здійснюється на підставах та в порядку, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1008 ЦК дого­вір доручення припиняється на загальних підставах, встановлених для припинення договору. Хоча в цій нормі вказується на загальні підстави припинення саме договору, насправді маються на увазі під­стави припинення не договорів, а зобов'язань (гл. 50 ЦК) Відповідно до цього договір доручення припиняється на тих же підставах, що й інші зобов'язання, якщо це не суперечить його суті. Так, договір при­пиняється у разі виконання зобов'язання, яке з нього виникає, прове­деного належним чином (ст. 599 ЦК); за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК), неможливості виконання зобов'язання (ст. 607 ЦК) тощо. Разом із тим, договір доручення не може припинятися переданням кредито­рові відступного або внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (статті 600, 601 ЦК), бо це не відповідає суті відносин, які ви­никають із договору доручення.

Окрім загальних, договір доручення може припинятися за спе­ціальними підставами. Насамперед до них належить відмова довіри­теля або повіреного від договору (п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Характерною ознакою договору доручення, як і інших договорів про надання по­слуг, є те, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Причому, відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною (ч. 2 ст. 1008 ЦК). Тому сторони не вправі включити в договір положення, відповідно до яких довіритель та повірений можуть розірвати договір тільки за взаєм­ною згодою і не в змозі відмовитися від нього в односторонньому по­рядку. Така домовленість є нікчемною, тобто недійсною в силу пря­мого припису закону. Навіть, якщо сторони включать її у договір, вона не бути мати жодного правового значення.

Існує спеціальне правило щодо припинення договору доручення за участю повіреного, який діє як підприємець. Воно, зокрема, передба­чає, що для припинення договору, сторона, яка відмовляється від нього, має про це повідомити другу сторону не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором (ч. З ст. 1008 ЦК). Попередження сторони щодо припинен­ня договору заздалегідь спрямоване на забезпечення інтересів як до­вірителя, так і повіреного. Воно враховує особливості підприємниць­кої діяльності останнього. Ще одна особливість припинення дого-

вору доручення пов'язана з випадками, коли під час дії договору при­пиняється юридична особа, яка діє як комерційний представник. Зро­зуміло, що юридична особа внаслідок цього припиняє свою діяль­ність і не може виконувати обов'язки, які випливають із договору доручення (ст. 104 ЦК). Закон охороняє інтереси довірителя і надає йому в цьому випадку право припинити договір доручення без попе­реднього повідомлення повіреного - комерційного представника (ч. З ст. 1008 ЦК).

Договір доручення припиняється у разі визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім (п. 2 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Це правило пояс­нюється особливостями відносин представництва, які виникають із договору (договірне представництво). Таке представництво передба­чає, що не тільки представник, а й особа, яку представляють, повинні мати повну цивільну дієздатність. Повірений потребує цього насам­перед тому, що вчиняючи правочин з третіми особами, він здійснює вольові дії, які мають юридичне значення. Довіритель висловлює власну волю під час вчинення договору доручення і формулювання змісту того завдання, здійснення якого він покладає на повіреного. Зрозуміло, що за таких обставин обидві сторони мають розуміти зна­чення своїх дій і їх правові наслідки, тобто бути повністю дієздатни­ми особами. Обмеження цивільної дієздатності або визнання особи недієздатною за правилами цивільного законодавства (статті 36, 39 ЦК) спричиняє припинення договору доручення.

У випадках, передбачених законом (ст. 43 ЦК), особа може бути визнана безвісно відсутньою. Ця обставина слугуватиме самостій­ною підставою припинення договору доручення. За цим договором повірений має діяти самостійно. Визнання повіреного в судовому по­рядку безвісно відсутнім унеможливлює виконання договору. Дого­вір доручення буде припинятися й у разі визнання безвісно відсутнім самого довірителя. Це пояснюється тим, що він має право спостеріга­ти за ходом виконання свого доручення, перевіряти дії повіреного та у будь-який час відмовитися від договору. Відсутність довірителя та визнання його безвісно відсутнім робить нездійсненними належні йому права. Тому за таких обставин договір доручення припиняється. Останньою підставою припинення договору доручення є смерть довірителя або повіреного (п. З ч. 1 ст. 1008 ЦК). Цей договір має осо­бисто-довірчий характер і не передбачає правонаступництва, тобто можливості передання прав та обов'язків сторін іншим особам. Тому смерть однієї з них є підставою для припинення дії договору. Закон передбачає, що у разі смерті повіреного його спадкоємці повинні по­відомити довірителя про припинення договору та вжити заходів, не­обхідних для охорони майна довірителя (ч. 1 ст. 1010 ЦК).

Якщо договір доручення припиняється внаслідок його виконання, повірений передає довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням

доручення, а також звіт про виконання та виправдні документи, якщо це було обумовлено умовами договору та характером доручення. До­віритель в свою чергу приймає все одержане повіреним, відшкодовує йому витрати та виплачує плату, яка обумовлена договором (за від-платним договором).

Законодавство визначає також наслідки припинення договору до­ручення до його повного виконання повіреним (ст. 1009 ЦК). Якщо виконання договору було перервано, довіритель повинен: а) відшко­дувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення; б) ви­платити йому плату пропорційно виконаній роботі (за відплатним до­говором).

Перший обов'язок довірителя визначається сутністю договору до­ручення. Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК повірений діє не тільки від імені, але і за рахунок довірителя. Тому усі його витрати, які були зроблені під час виконання доручення, відшкодовуються довірите­лем, навіть у разі передчасного припинення договору. Щодо другого обов'язку довірителя - виплатити повіреному певну плату, то її роз­мір визначається з урахуванням обсягу виконаних повіреним дій. Ви­ходячи з того, що повірений у цьому разі доручення повністю не ви­конав, оплата по суті буде проводитися не за виконання договору. Вона може визначатися за правилами, які встановлені для договорів про виконання певних робіт або надання послуг (маркетинг ринку, ведення переговорів, тестування товару тощо). Вказані правила не поширюються на випадки, коли повірений довідався або міг довіда­тися про припинення договору доручення, але продовжив його вико­нання. У цьому разі повірений діє на свій розсуд і бере на себе певний ризик. Відповідно до закону довіритель може не відшкодовувати йо­му витрати, пов'язані з виконанням доручення, і не оплачувати вико­нані ним дії.

Припинення договору доручення за ініціативою сторін до його ви­конання є правомірною дією. У зв'язку з цим відмова довірителя від договору, за загальним правилом, не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному. Інше правило стосується випадків, ко­ли повірений діє як комерційний представник. З урахуванням особли­востей діяльності повіреного у сфері підприємницької діяльності, в законі встановлено спеціальне правило: якщо при відмові довірителя у повіреного (комерційного представника) виникають збитки, вони підлягають відшкодуванню довірителем. Аналогічно вирішується питання ири відмові від договору доручення повіреного, який діє як комерційний представник. Якщо від договору доручення відмов­ляється повірений, який не є комерційним представником, то збитки довірителю відшкодовуються лише у випадку, коли внаслідок відмо­ви довіритель позбавлений можливості забезпечити свої інтереси ін­шим чином.