НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ. правовому захисту яких законодавство надає пріоритет (ст

правовому захисту яких законодавство надає пріоритет (ст. 1 Конвен­ції про ядерну безпеку; ст. 5 Закону «Про використання ядерної енер­гії та радіаційну безпеку; ст. З Закону «Про поводження з радіоактив­ними відходами»). Оператор зобов'язаний відшкодувати завдану ядерну шкоду кожному потерпілому, здоров'ю якого ця шкода була завдана (ст. 6 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шко­ду та її фінансове забезпечення»). У разі смерті потерпілого право на відшкодування ядерної шкоди переходить до його спадкоємців.

Коло осіб на стороні кредитора у зобов'язанні з відшкодування ядерної шкоди визначається відповідно до п. 1 ст. 1 Віденської кон­венції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, де «особа» означає будь-яку фізичну особу, товариство, будь-який приватний чи державний орган незалежно від того, чи є він юридичною особою чи ні, будь-яку міжнародну організацію, що є юридичною особою згідно із законодавством держави, що відповідає за установку, та будь-яку державу чи будь-яке з державних утворень, що входить до неї.

Зобов'язання з відшкодування ядерної шкоди характеризуються певними особливостями і з точки зору умов, за наявності яких ці зо­бов'язання виникають. Насамперед все це стосується умови про шко­ду. Не будь-яка шкода у цьому зобов'язанні є ядерною. Не визнається ядерною, наприклад шкода, якої потерпілий зазнав у зв'язку з опла­тою юридичної допомоги.

Поняття ядерної шкоди визначається законом з урахуванням об­ставин, в умовах яких мало місце завдання цієї шкоди. Так, відповід­но до ч. 2. ст. 313 Кодексу торговельного мореплавства України ядер­на шкода означає шкоду, заподіяну особі або майну радіоактивними властивостями або поєднанням радіоактивних властивостей з ток­сичними, вибуховими та іншими небезпечними властивостями ядер­ного палива, радіоактивних продуктів ядерного судна або їх відходів, а також витрати, проведені з метою відвернення шкоди або зменшен­ня її розміру. Якщо поряд з ядерною заподіяна інша шкода, яка не мо­же бути відокремлена від ядерної, то вся заподіяна шкода визнається ядерною. При цьому ядерною шкодою не є шкода, заподіяна самому ядерному судну, його устаткуванню, паливу і запасам продовольства. У контексті зі ст. 1 Віденської конвенції про цивільну відповідаль­ність за ядерну шкоду Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» визначено загальне поняття ядерної шкоди, якою, зокрема, вважається: втрата життя, будь-які ушкоджен­ня, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результа­том небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній уста­новці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.

Уявляється, таким чином, що ядерна шкода як одна із умов делікт­ного зобов'язання - це сукупність неблагополучних для суб'єкта

цивільного права немайнових або майнових наслідків у вигляді будь-якого ушкодження здоров'я фізичної особи чи її смерті або будь-яких майнових втрат, що виникли внаслідок діяльності, по­в'язаної з виробленням, зберіганням, транспортуванням, вико­ристанням радіоактивних речовин та джерела іонізуючих випро­мінювань, експлуатацією ядерних установок, здійсненням захо­ронения, знищення чи утилізації радіаційне небезпечних речовин та матеріалів.

При визначенні ядерної шкоди може постати питання стосовно шкоди моральної. В актах законодавства, що регулюють відшкоду­вання ядерної шкоди, моральна шкода не згадується. Проте імовір­ність останньої у випадках завдання ядерної шкоди надзвичайно ви­сока. На печальному досвіді ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи бачимо, що деякі із отриманих людьми радіаційних за­хворювань практично невиліковувані, а імовірність таких захворю­вань у разі ядерного інциденту майже стовідсоткова. Додамо, що із заселеної території, що зазнала інтенсивного забруднення довгожи-вучими радіонуклідами з щільністю забруднення грунту понад доава-рійний рівень ізотопами цезію, стронцію або плутонію, люди відселя­ються в обов'язковому порядку (ч. 2 ст. 2 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи»). У разі ядерного інциденту можуть мати місце ін­ші наслідки, що не підлягають грошовій оцінці.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» до відносин, не врегульо­ваних цим Законом, застосовуються норми іншого законодавства у тому числі цивільного. Отже, не існує правових перешкод для від­шкодування моральної шкоди як складової шкоди ядерної.

За своїм походженням шкода, яка визнається ядерною, може роз­глядатися як наслідок відповідної людської діяльності, яка сама по собі, якщо нею не порушуються вимоги законодавства, є правомір­ною. Протиправним є завдання охоронюваним законом особистим немайновим та майновим благам потерпілому тих чи інших втрат, з приводу відшкодування яких і виникає недоговірне зобов'язання. За­значені втрати фактично є безпосереднім наслідком людської діяль­ності, пов'язаної з використанням ядерної енергії, радіаційно небез­печних технологій, джерела іонізуючих випромінювань, а також з добуванням, переробкою, виробленням, транспортуванням, захоро­нениям, знищенням, утилізацією та іншим поводженням з радіоак­тивними відходами тощо. До уваги мають братися лише ті випадки, коли ядерна шкода завдається безпосередньо внаслідок такої діяль­ності. Як передбачено у законодавчих актах, що регулюють відноси­ни з відшкодування ядерної шкоди (наприклад, ч. 1 ст. 2 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпе­чення»), йдеться про ядерну шкоду, завдану ядерним інцидентом. З точки зору причинного зв'язку, останній має значена безносе-

532 ______________________________________________________ Розділ ХМ