Глава 56. ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО РАХУНКА

Проведення різноманітних банківських операцій вимагає відкрит­тя банківського рахунка, що є передумовою їх здійснення. Згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність» під банківським рахун­ком розуміють рахунки, на яких обліковуються власні кошти, ви­моги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою пла­тіжних інструментів. Статтею 7 Закону «Про платіжні системи та пе­реказ грошей в Україні»¹ рахунком визнається поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог зако­нодавства України.

Інститут банківського рахунка за своєю правовою природою є комплексним. Він поєднує в собі публічно-правові та приватноправо­ві аспекти. Публічно-правовий аспект банківського рахунка полягає в регулюванні відносин щодо формування банками системних підходів до вступу та здійснення правовідносин по веденню операцій з рахун­ками клієнтів. Ці підходи випрацьовуються системно із врахуванням численних чинників, передбачених банківським законодавством, та ролі в цьому процесі Національного банку України. Приватноправо­вий аспект банківського рахунка полягає в регулюванні відносин ЦК, укладенні і виконанні договорів між банком та клієнтом.

Отже, цивільно-правове регулювання відносин з приводу банків­ського рахунка може бути охарактеризоване наступним чином.

По-перше, воно являє собою сукупність правових норм, які регу­люють відносини, що виникають у зв'язку з банківським рахунком, у тому числі особливості суб'єктного складу, права та обов'язки сторін договору, регламентують його правову природу. Комплексність ін­ституту банківського рахунка ґрунтується на визначенні ЦК як за­гального закону, а банківського законодавства - як спеціального. Не­обхідно також звернути увагу ще й на те, що кожен банк може самостійно розробляти у межах, передбачених законодавством, умо-

¹ Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137.

ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 38 1

ви відкриття та порядку ведення окремих видів рахунків. Тому скла­дається суттєвий прошарок локального правового регулювання бан­ківського рахунка.

По-друге, в ЦК регулюванню банківського рахунка присвячена гл. 72, в якій договір банківського рахунка врегульовується окремо від інших суміжних і схожих з ним договорів. Цим вирішено трива­лий спір щодо наявності чи відсутності змішаного характеру догово­ру банківського рахунка¹, який включає в себе елементи договорів позики, комісії, доручення, зберігання.

Поняття договору банківського рахунка надане у ч. 1 ст. 1066 ЦК, згідно з якою за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володіль­цеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпо­рядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з ра­хунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи йо­го право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність», якщо інше не встановлено законом, клієнту надане право відкривати необ­межену кількість рахунків. У тому числі депозитних, розрахункових, поточних, валютних та інших у різних банках.

Залежно від кола операцій із грошовими коштами розрізняють де­кілька видів рахунків:

1) кореспондентський рахунок - рахунок, який відкривається бан­ку (філії) для обліку коштів та проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладе­ного договору. Відкриваються згідно з Інструкцією про міжбанків-ські розрахунки в Україні²;

2) строковий (депозитний) рахунок;

3) безстроковий (поточний) рахунок, який у свою чергу поділяєть­ся на: бюджетний поточний рахунок; на поточний рахунок фізичних та юридичних осіб; рахунки зі спеціальними режимами їх викорис­тання, які відкриваються у випадках, передбачених законодавством України; карткові рахунки.

Порядок відкриття банківських рахунків міститься в Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у на­ціональній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 р. № 492³. Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здій­снюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних

¹ Сарбаш С. В. Договор банковского счета: проблемы доктрины и судебной практи­
ки. - Мл Статут, 1999. - 272 с.

² Затверджено постановою Правління НБУ від 27 грудня 1999 p. № 621.

³ Затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєс­
трована в Мінюсті 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493.

Розділ XIII

(депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах юридич­ним та фізичним особам, іноземним представництвам, нерезиден-там-інвесторам, виборчим блокам політичних партій.

Зазначеною Інструкцією встановлюється перелік документів, які необхідно подати до банку для відкриття поточних рахунків із враху­ванням тих чи інших особливостей правового статусу особи, яка на­магається відкрити рахунок, та діяльності, яку вона здійснює. Так, додаткові дані надаються суб'єктом підприємницької діяльності при використанні ним найманої праці; відокремленим підрозділом, який не має в банку рахунків; професійними спілками або їх об'єднання­ми; військовими частинами, установами й організаціями Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові фор­мування.

На підставі зазначених вище документів уповноважений праців­ник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком. Що стосується рахунків юри­дичних осіб, то ідентифікації підлягають всі особи, які внесені до картки із зразками підписів. Згідно зі ст. 64 Закону «Про банки і бан­ківську діяльність» в Інструкції зафіксовано вичерпний перелік доку­ментів, які використовуються для ідентифікації осіб при відкритті та проведенні операцій з рахунком. Банк не має права витребовувати від клієнта інші документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, ніж передбачені п. 2 Ін­струкції.

Важливим також є подання особою документів або відомостей, які вимагає банк на виконання вимог законодавства, що регулює відно­сини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. При невиконанні особою цих умов або умисно­го надання нею неправдивих відомостей про себе рахунок банком не відкривається.

Необхідно звернути увагу на те, що ЦК не відносить договір бан­ківського рахунка до публічних договорів, хоча й встановлює обов'я­зок банку укласти такий договір з кожною особою, яка внесла пропо­зицію відкрити рахунок, згідно з вимогами про відкриття рахунків даного виду, запропонованими банком відповідно до закону та бан­ківських правил При цьому, банк не має права відмовити у відкрит­ті рахунка, вчиненні відповідних операцій, передбачених законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти особу на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом чи ін­шими нормативно-правовими актами, зокрема, процедурою іденти­фікації. У разі необгрунтованого ухилення банку від укладення дого­вору банківського рахунка, клієнт має право звернутися до суду з вимогою про примусове укладення договору з банком та про відшко­дування збитків. Обов'язок банку укласти договір є проявом спе-

ЗОБ ОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ЛОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ383

ціального характеру його діяльності, головною метою якої є надання особам можливості виконати покладений на них законом обов'язок провадити розрахунки в безготівковій формі, за винятком ситуацій, передбачених законодавством (ст. 1087 ЦК).

Договір банківського рахунка є нонсенсу альним, оскільки він вва­жається укладеним в момент, коли сторонами досягнуто згоди з усіх істотних його умов, а не в момент внесення (зарахування) грошових коштів на рахунок. Отже, клієнту рахунок відкривається незалежно від того, чи вносить він кошти у момент його відкриття.

Цей договір є оплатним. Плату сплачує як клієнт за користування комплексом послуг банку по розрахунково-касовому обслуговуванню, так і банк за користування коштами, що знаходяться на рахунку клієнта. Розмір процентів, які виплачуються банком клієнту, перед­бачається договором банківського рахунка або законом.

Відносини за банківським рахунком вважаються безстроковими.

Договір банківського рахунка є двостороннім. Сторонами його є: банк чи інша фінансова установа, яка має ліцензію на право здійс­нення банківських операцій згідно зі ст. 19 Закону «Про банки і бан­ківську діяльність» і Положенням про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківським установам від 16 серпня 2001 р. № 334^і, та клієнт (володілець рахунка).

Банком визнається кредитна установа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукуп­ності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону). Що стосується інших фінансових установ, то згідно із ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»² фінан­совою установою є юридична особа, яка надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кре­дитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, стра­хові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Таким чином, в договорі банківського рахунка з однієї сторони виступає спеціальний суб'єкт.

В якості клієнта можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи.

Договір банківського рахунка може укладатися на користь третьої особи (ч. 1 ст. 1067 ЦК). Фізичні особи мають право укласти такий договір не тільки на користь іншої фізичної особи, а й на користь май-

¹ Затверджене постановою Правління НБУ від 16 серпня 2001 р. № 334.

² Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.

Розділ XIII

бутньої юридичної особи, що поширене при відкритті тимчасових ра­хунків засновниками юридичних осіб.

Предмет договору банківського рахунка в сучасній науці цивіль­ного права визначається по-різному: й як грошові кошти, що знахо­дяться на банківському рахунку клієнта та з якими здійснюються об­умовлені договором операції¹; й як надання послуг по відкриттю рахунка, здійснення розрахунково-касового обслуговування та ін­ших пов'язаних з цими операціями².

Очевидно, протиріч у цих підходах можна уникнути, враховуючи поділ об'єктів зобов'язання на юридичний (як визначену поведінку зобов'язаної особи, тобто позитивні дії) та матеріальний (якими мо­жуть бути різноманітні блага). Привертає увагу й те, що у низці зо­бов'язань матеріальний об'єкт буває зовсім відсутній³. Отже, юри­дичним об'єктом договору банківського рахунка як зобов'язання будуть дії, а матеріальним - грошові кошти. Цей договір передбачає зобов'язання банку перед клієнтом по зарахуванню, перерахуванню й отриманню з рахунка клієнта грошових коштів згідно з його розпо­рядженням та проведення інших операцій за рахунком. При цьому об'єктом дій, які у більшості випадків здійснюються за цим догово­ром, є безготівкові грошові кошти. Банк не зберігає ці кошти в прямо­му розумінні слова. Його правом є використовувати грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта, для особистих цілей, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими кош­тами (ч. 2 ст. 1066 ЦК). Специфіка грошей як речей, обумовлених ро­довими ознаками, виключає можливість повернення клієнту тих са­мих грошових купюр. Інакше кажучи, в договорі банківського рахун­ка, як і в інших банківських правочинах, об 'єктом є право вимоги, а не речі (хоча й визначені родовими ознаками), стосовно яких не може бути ніяких речових прав. Тобто, володілець рахунка не є власником грошових коштів, які знаходяться на рахунку в банку, а управомоче-ною особою - суб'єктом права вимоги (вимога висувається до банку). Це право вимоги входить до складу майна особи, яка є стороною до­говору банківського рахунка - клієнтом банку, поряд із іншими реча­ми та майновими правами.

До обов'язків банку входить надання клієнту можливості безпереш­кодного розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його ра­хунку. Інтересам клієнтів відповідає також передбачена ч. З ст. 1066 ЦК заборона на визначення та контроль з боку банку напрямів використан-

¹ Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,
2003. - С.221; Гражданское право: Учеб. / Под. ред. С. П. Гришаева. - М.-. Юристь,
1998. - С. 352; Завидов Б. Д. Договорное право России. - ИПК «Лига Разум», 1998. -
С. 285.

² Ефимова Л. Г. Банковское право: Учеб. и практ. пособ. - М.: Изд-во БЕК, 1994. -
С. 87.

3 Иоффе О. С. Обязательственное право. - М., Юрид. лит. - 1975. - С. 13-14.

ЗОБ ОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО НОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 385

ня клієнтами грошових коштів, а також на встановлення не передбаче­них законом або договором банківського рахунка обмежень по розпоря­джанню клієнтом за своїм розсудом грошовими коштами, що знахо­дяться на його рахунку. Єдиним випадком, коли банк не виконує розпо-ряджань клієнта, передбаченим ст. 59 Закону «Про банки і банківську діяльність», є арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках, тоб­то неможливість проведення витратних операцій на рахунку. Арешт на­кладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слід­чого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду. Операції по рахунках можуть бути відновлені органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

Як списання коштів з рахунка клієнта, так і зарахування на нього коштів охоплюються поняттям операцій за рахунком. З юридичної точ­ки зору всі ці дії є формою виконання договору банківського рахунка. Закон встановлює обов'язок банку здійснювати для клієнта всі види банківських операцій, що передбачені для тих чи інших рахунків поло­женнями закону, встановленими відповідно до цих законів банківськими правилами та звичаями ділового обороту, які застосовуються в банків­ській практиці, а також умовами договору. Банк не може відмовити клієнту в здійсненні будь-яких операцій за рахунком, якщо тільки така умова не була зафіксована в договорі. Даний випадок, стосується тієї си­туації, коли у конкретного банку відсутні кореспондентські відносини з іншими, наприклад, закордонними банками, що в свою чергу виключає можливість здійснювати ті чи інші операції. Банк повинен при укладанні договору банківського рахунка (відкритті рахунка) враховувати цю умо­ву, оскільки в іншому випадку клієнту надане право вимагати від банку відшкодування всіх збитків, яки сталися у зв'язку з відмовою у здійсненні конкретної операції.

Зарахування на рахунок клієнта грошових коштів, що надійшли, має здійснюватися не пізніше банківського (операційного) дня, що настає за днем надходження в банк відповідного розрахункового документа. Час­тина 2 ст. 1068 ЦК надає право змінити цей термін умовами договору. У зазначений термін здійснюються операції по зарахуванню чи перераху­ванню з рахунка клієнта коштів. Банк зобов'язаний зарахувати на його одержувача платіж, що надійшов на кореспондентський рахунок банку в електронній формі, на підставі розрахункових документів, представлених клієнтом на паперових носіях¹. Однак видача і перерахування коштів, на відміну від їх зарахування, можуть мати місце як у більш скорочений, так і у більш тривалий термін, якщо це передбачено законом, а також видани­ми відповідно до нього банківськими правилами чи договором банків­ського рахунка (ч. З ст. 1068 ЦК). У випадку прострочення виконання банком платіжного доручення клієнта до моменту списання коштів* з ко­респондентського рахунка банку платника клієнту надане право відмо-

¹ Див. главу 58 цього підручника.

13 «Цивільне право України», т. 2

Поиск по сайту: