Розділ Vtl

ЗОБО В'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ _______________________ 25

жав від нього виконання у повному обсязі, він має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. І тільки виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним з боржників припиняє обов'язок решти боржників перед кредитором. У такому випадку боржник, що виконав солідарний обов'язок у повному обсязі, має згідно зі ст. 544 ЦК право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти солідарних боржників. При цьому діє два принципово важли­вих правила. По-перше, розмір часток кожного з решти солідарних боржників вважається рівним, якщо інше не встановлено договором або законом, а при визначенні розміру зворотної вимоги вирахо­вується частка, що припадає на боржника, який виконав солідарний обов'язок у повному обсязі. По-друге, несплачена одним із солідар­них боржників частка, що належить такому боржникові, який вико­нав солідарний обов'язок у повному обсязі, припадає у рівній частці на кожного з решти вказаних боржників. Отже, при здійсненні пра­ва на зворотну вимогу (регрес) кредитору в регресному зобов'я­занні (який виконав солідарний обов'язок за основним зобов'я­занням у повному обсязі) закон не надає пільги щодо можливості задоволення зазначеної вимоги за рахунок одного з решти со­лідарних боржників.

Боржник при солідарній вимозі кредиторів не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрун­туються на таких відносинах боржника з іншими солідарними креди­торами, у яких цей кредитор не бере участі (ч. 2 ст. 542 ЦК). Так само і солідарний боржник при солідарному обов'язку боржників не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтують­ся на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі (ч. З ст. 543 ЦК).

Субсидіарні зобов'язання, як уже зазначалося, можуть мати міс­це при множинності на боці боржника у випадках, встановлених за­коном або договором. При цьому на боці боржника з'являється до­датковий боржник. Особливість виконання названих зобов'язань зумовлена двома чинниками, а саме; черговістю виконання такого зо­бов'язання перед кредитором та особливим характером відносин між основним і додатковим боржником. Оскільки виконання даного зо­бов'язання є обов'язком основного боржника, кредитору належить право вимоги саме до нього. І тільки у випадках відмови або немож­ливості з боку основного боржника задовольнити вимогу кредитора, останній може пред'явити вимогу у повному обсязі до додаткового боржника. Таке ж право належить кредиторові й тоді, коли він не одержить від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу. Але слід мати на увазі, що у випадках, коли ви­мога кредитора може бути задоволена шляхом зарахування зустріч­ної вимоги до основного боржника, кредитор не може вимагати задо­волення такої вимоги від додаткового боржника.

Особливий характер відносин між основним та додатковим борж­ником знаходить прояв у наступному. Додатковий боржник повинен до задоволення вимоги, пред'явленої йому кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення до нього позову, -подати клопотання до суду про залучення основного боржника до участі у справі. Невиконання додатковим боржником цієї вимоги за­кону (ст. 619 ЦК) надає право основному боржнику висунути проти його регресної вимоги усі заперечення, які він мав проти кредитора.

З метою сприяння виконанню зобов'язання належними сторонами ЦК у ч. 2 ст. 527 закріплює право кожної з них вимагати доказів то­го, що обов'язок виконується належним боржником, а виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це осо­бою, та встановлює наслідки нездійснення стороною даного права. Такими доказами, зокрема, можуть бути: документи, що посвідчу­ють особу кредитора та боржника; довіреність, видана кредитором особі, яку він уповноважив на прийняття виконання від боржника; до­кумент, що підтверджує покладання боржником на іншу особу обо­в'язку з виконання зобов'язання.

У разі виконання зобов'язання без встановлення особи кредитора або без перевірки наявності у іншої особи необхідних повноважень від кредитора ризик можливих наслідків покладається на боржника. Практично це означає, що належний кредитор має право вимагати від боржника нового виконання зобов'язання.

При прийнятті виконання від особи, яка не є боржником, наслідки покладаються на особу, що здійснила таке прийняття, за правилами, встановленими стосовно зобов'язань про безпідставне набуття майна (статті 1212-1215 ЦК).

Предмет виконання зобов'язання - це та конкретна річ, робота чи послуга, яку згідно із зобов'язанням боржник повинен, відповідно, передати, виконати або надати кредиторові.

Оскільки предмет виконання залежить від конкретного виду зобо­в'язання, вимоги щодо нього визначаються умовами договору, нор­мами актів цивільного законодавства, що регулюють певні види зо­бов'язань. Правила щодо предмета виконання встановлені у главі 48 Цивільного кодексу лише стосовно грошових (статті 533-536) та аль­тернативних зобов'язань (ст. 539).

Предметом виконання грошових зобов'язань є певна грошова сума, що має бути сплачена: за будь-яким сплатним договором (ку-півлі-продажу, ренти, підряду тощо); за договором, предметом якого виступають безпосередньо гроші (позика, дарування тощо); за зобо­в'язанням з відшкодування недоговірної шкоди; за зобов'язанням, що виникає у зв'язку з набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави.

Грошове зобов'язання має бути виконане відповідно до вимог ст. 533 ЦК у гривнях. Це правило поширюється і на ті грошові зобо­в'язання, у яких був визначений його еквівалент в іноземній валюті

26

Розділ VII

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ______________________ 27

(ст. 524 ЦК). При цьому сума, що підлягає сплаті за такими зобов'я­заннями в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної ва­люти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встанов­лений договором, законом чи іншим нормативно-правовим актом. І тільки у випадках, передбачених законом, допускається викорис­тання іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями на території України. Йдеться про Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р.¹, що має силу закону.

Порядок здійснення таких розрахунків визначено Законом Украї­ни «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23 вересня 1994 рЛ

В умовах існування інфляційних процесів, з метою захисту майно­вих прав фізичних осіб-кредиторів, ЦК у ст. 535 передбачає можли­вість збільшення сум, що виплачуються їм за грошовими зобов'язан­нями, пов'язаними, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, чи вчиненням договору довічного утримання (догляду). Перелік цих зобов'язань, зазначених у ст. 535 ЦК, не є вичерпним, оскільки таке збільшення може мати місце також за іншими грошовими зобов'язаннями у ви­падках, передбачених договором або законом.

Підставою для збільшення сум, що виплачуються фізичним осо­бам, є збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі його збільшення пропорційно мають зростати й суми, що виплачуються фізичним особам за зазна­ченими грошовими зобов'язаннями. Таке збільшення відбувається автоматично, без прийняття акта застосування права щодо конкрет­них фізичних осіб. У тих випадках, коли підставою виникнення гро­шового зобов'язання, за яким відбувається збільшення сум, що вип­лачуються фізичній особі, с договір, стороні, котра зобов'язана провадити ці виплати, надано право вимагати розірвання такого договору в суді, якщо вона доведе втрату нею вигоди, на одержання якої вона могла розраховувати при укладанні договору.

Виходячи з презумпції відплатносгі договорів (ч. 5 ст. 626), ЦК у ст. 536 закріплює загальне правило про сплату боржником у грошо­вому зобов'язанні процентів за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Разом з цим сплата боржником процентів за грошовими зобов'язаннями є обов'язком боржника і у разі прострочення ним виконання грошо­вого зобов'язання (ст. 625 ЦК). Якщо юридична природа процентів, що повинні сплачуватися боржником у разі прострочення виконан­ня зобов'язання (ст. 625 ЦК), не викликає сумніву, оскільки йдеться

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184.

² Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст. 364.

Поиск по сайту: