Вплив середовища на розвиток і формування особистості

Розвиток людини від індивідуального до суспільного відбувається у певному середовищі і під його впливом.

Середовище — комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток.

Середовище, що оточує людську особистість, поділя­ють на природне (географічне), соціальне і домашнє, кожне з яких відіграє певну роль у її розвитку. Природне середови­ще, у тому числі клімат, різноманітні природні умови та ре­сурси, безсумнівно, впливає на спосіб життя людини і ха­рактер її трудової діяльності. Соціальне середовище як су­купність суспільних і психологічних умов, у яких людина живе, позначається на її розвитку найбільшою мірою. То­му потенційні можливості навколишнього середовища слід уміло використовувати в процесі виховання.

У середовищі людина соціалізується. Соціалізація — процес інтеграції індивіда в суспільство, в соціальні спіль­ноти шляхом засвоєння елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості. Цей процес є двобічним: з одно­го боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, нор­ми, установки, властиві суспільству й соціальним групам, до яких він належить, з іншого — активно прилучається до системи соціальних зв'язків і набуває соціального досві­ду. Мета соціалізації — допомогти індивідові вижити в суспільному потоці криз і революцій, оволодіти досвідом попередніх поколінь, зрозуміти своє покликання, самостій­но знайти шляхи найефективнішого самовизначення в су­спільстві. При цьому людина прагне до самопізнання, самоосмислення, самовдосконалення.

Соціалізація залежить від макрочинників (суспільс­тво, держава, планета, світ і космос), мезочинників (етно­культурні умови і тип поселення, в яких живе і розвива­ється людина) та мікрочинників (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні організа­ції, товариства однолітків, засоби масової комунікації та інші інститути виховання). Вони по-різному впливають на Кожну конкретну людину, динамічно змінюються в умо­вах науково-технічної революції, змінюється і їх питома вага в соціалізації підростаючих поколінь.

Головним критерієм соціалізованості особистості є не мі­ра її пристосування, конформізму, а міра її незалежності, Впевненості, розкутості, ініціативності, що виявляється у реалізації соціального в індивідуальному, забезпечує реаль­не відтворення людини і суспільства. Різним віковим етапам Становлення особистості властиві специфічні особливості розвитку самосвідомості, самореалізації, творчої активнос­ті, соціальної зрілості, різні процесуальні характеристики Соціалізації. Свідченням соціалізації індивіда є набуття ним певного для кожного вікового етапу рівня самостійності та самосві­домості як першооснови формування індивідуальності. Чим розвинутішими є самосвідомість і самовизначення індивіда, тим більше він індивідуально визначений.

Відчутним є виховний вплив домашнього середовища, тобто сімейного оточення, а також оточення дитини поза школою (двору, вулиці), сусідів. Підтримуючи з ними доб­рі стосунки, батьки вводять дітей у громадське життя, нав­чають їх жити з людьми і для людей.

Родинна педагогіка вчить дітей вибудовувати розумні взаємини з однолітками у дворі. Тут дитина шліфує свій характер, позбувається недоліків, що неможливо за пере­бування її тільки в оточенні дорослих. Щоправда, на вули­ці збираються не лише ідеальні діти. Тому в цій справі не­обхідно виявляти обережність. Однак надмірна обереж­ність може зашкодити, оскільки взаємодія з однолітками сприяє фізичному, розумовому, духовному розвитку дити­ни і далеко не завжди псує її.

Водночас спеціальної виховної роботи потребує профі­лактика таких патологічних явищ суспільного життя, як пияцтво, наркоманія, куріння, хабарництво, злодійство, рекет, проституція.

Певний позитивний виховний вплив на розвиток осо­бистості мають і засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса) як один з компонентів соціального оточення. Повідомляючи про соціально значущі факти, явища, по­дії, процеси, вони виховують у підростаючого покоління певне ставлення до них, сприяють його духовному збага­ченню, соціальному зростанню, виробленню правильного ставлення до життя, активної життєвої позиції. Все це по­значається на позитивному ставленні до навчальної праці як основного виду діяльності учня.

Поиск по сайту: