Розвиток і виховання

Середовище, як відомо, переважно стихійно впливає на розвиток людини, цілеспрямованим, передбачуваним він стає у процесі й унаслідок виховання.

Виховання — процес цілеспрямованого формування особистості дитини.

Як вирішальний чинник розвитку людини виховання виконує такі функції: організовує діяльність, в якій розви­вається і формується особистість; обирає зміст навчання і виховання, який сприяє розвиткові й формуванню особистості; усуває впливи, які можуть негативно позначитися на розвитку і формуванні особистості; ізолює особистість від несприятливих для її розвитку та формування умов, які неможливо усунути.

Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків, набуття нових рис і якостей, що фор­муються впродовж життя людини. Воно не може змінити успадкованих особистістю кольору шкіри, конституції ті­ла, але може зробити її фізично здоровою, витривалою, за­гартованою. Не може воно докорінно перебудувати й тип темпераменту, але в змозі скоригувати його. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нер­вових процесів.

Успадковані людиною задатки розвиваються тільки у процесі її виховання. Правильне виховання сприяє розвиткові навіть дуже слабко виражених задатків, непра­вильне — гальмує його.

Виховання не лише визначає розвиток, а й само зале­жить від нього, постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. Проте головне його завдання випереджати роз­виток, просувати його й зумовлювати в ньому новоутво­рення. Таку ідею висунув російський психолог Лев Ви-готський (1896—1934), який обґрунтував тезу про про­відну роль навчання у розвитку особистості. Суть її в томy, що в розумовому розвитку дитини простежуються рівень актуального розвитку — наявний рівень підго­товленості учня, що визначається тим, які завдання він може виконати самостійно, а також вищий рівень («зона ближнього розвитку») — охоплює завдання, які дитина не може виконати самостійно, але впорається з ними за невеликої допомоги. Те, що сьогодні дитина робить за до­помогою дорослих, завтра робитиме самостійно. За таких умов, вважав Л. Виготський, навчання викликає у неї ін­терес до життя, пробуджує і приводить у рух внутрішні процеси розвитку. Отже, виховання формує особистість, сприяє її розвитку, орієнтує на процеси, які ще не визрі­ли, але перебувають у стадії становлення.

Ефективність розвитку і формування особистості під­вищується за умови, що вона стає не лише об'єктом, а й суб'єктом виховання. Тільки ті виховні впливи, які вира­жають потребу дитини і спираються на її активність, ма­ють виховну цінність, забезпечують її розвиток.

Поиск по сайту: