АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Світовий ринок робочої сили. Міграція робочої сили

Читайте также:
  1. Вивіз капіталу. Світовий ринок капіталів
  2. Виробничий ринок
  3. Гідроприводи із замкненою та розімкненою системами циркуляції робочої рідини
  4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ РУХУ В МЕЖАХ РОБОЧОЇ ПЛОЩІ АЕРОДРОМУ
  5. Засоби розвитку сили.
  6. Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери поділяються на такі види.
  7. Зміст робочої програми по темам курсу
  8. Кредитний ринок та ринок цінних паперів. Види цінних паперів, їх класифікація та характеристика
  9. Міграція населення та її види
  10. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили
  11. Організація проникнення на міжнародний ринок
  12. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ АРХІВНОЇ СПРАВИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД

Для світової економічної системи характерний активний рух між країнами робочої сили, який формує світовий ринок робочої сили.

Світовий ринок робочої сили – система економічних відносин, пов’язаних з формуванням попиту та пропозиції на робочу силу в світовому господарстві, формуванням ціни на неї (заробітної плати), умов міграції робочої сили.

Світовий ринок робочої сили почав формуватися в 60-х роках ХХ століття в зв’язку з розвитком міждержавної економічної інтеграції, транснаціоналізацією виробництва, лібералізацією міграції та набуття нею стійкого характеру.

Основні причини формування світового ринку робочої сили:

І. Зростання кількості безробітних в світовому господарстві. Так, в країнах ОЕСР їх чисельність становила в 1961-70 роках 9 млн. осіб, у 1981-90 р. – 28,7 млн., а на початку ХХІ ст. – майже 50 млн. осіб.

ІІ. Швидке зростання молодіжного безробіття в країнах, де державна підтримка зайнятості не працює.

ІІІ. Усвідомлення значною частиною громадян (в першу чергу молоді країн, що розвиваються) неможливості реалізувати свої здібності в себе дома, так само як і досягти пристойного рівня життя.

IV. Диспропорції в забезпеченості робочою силою в різних країнах. Поряд з безробіттям в багатих країнах існує значна кількість незайнятих робочих місць на яких місцеве населення працювати не бажає.

V. Попит на робочу силу в розвинутих країнах, обумовлений низькими темпами природного відтворення робочої сили і в деяких випадках навіть абсолютним скороченням чисельності населення та його старінням.

Головний центр пропозиції на світовому ринку робочої сили – країни, що розвиваються. Попит на цьому ринку формується, в основному, потребами розвинутих країн.

В збільшені пропозиції робочої сили на світовому ринку починають зростати роль колишніх соціалістичних країн.

Роль постачальників робочої сили на світовий ринок відіграють і розвинуті країни Європи, Північної Америки та Австралії.

Центрами протягування робочої сили (перш за все висококваліфікованої) є розвинуті країни. США постійно збільшують імміграційну квоту. Питома вага іммігрантів у цій країні зросла з 7% у 1992 році до 23% на початку ХХІ ст.(ЕЕ. Т.3, с.335). «За деякими оцінками, в США іноземне походження мають 10% робочої сили в сфері науки і техніки, в Австралії – 25%» (Кириченко Э. От «утечки умов» к глобальному «круговороту умов»//МЭиМО. – 2008, №10, с.3 -11, с.6)

Ще один центр припливу іноземної робочої сили – країни Західної Європи. Так, питома вага іноземної робочої сили в загальній кількості зайнятих у Швейцарії та Люксембургу становить до 30%, у Бельгії – до 10%, у ФРН – 8%, Франції – 7%.

За рівнем підготовки робочої сили, яка представлена на світовому ринку виділяють три категорії:

Перша. Некваліфікована робоча сила – без спеціальної підготовки (підсобні робітники, прибиральники тощо).

Друга. Навчена робоча сила середнього рівня (техніки, медсестри).

Третя. Висококваліфікована робоча сила - (лікарі, викладачі, наукові працівники).

Розвинуті країни створюють умови для імміграції перш за все висококваліфікованої робочої сили. Для її підготовки потрібні не тільки значні фінансові затрати (до 80 000 дол.), а і певні природні здібності людини (часто унікальні).

«Стратегія США, спрямована на наукове-технічне лідерство і підтримує його за рахунок ресурсного забезпечення (в 2007 році затрати на НДОКР склали близько 340 млрд, дол.), високого рівня матеріально-технічного оснащення досліджень та якості ресурсного забезпечення... Це відкриває можливості приваблювати найбільш компетентних фахівців з усього світу (наприклад, питома вага фахівців, які народилися за кордоном і мають ступінь доктора природничих наук в загальній кількості спеціалістів, перевищує 40%». Це є підставою для звинувачення США в «переманювані голів».

(Кириченко Э. От «утечки умов» к глобальному «круговороту умов»//МЭиМО. – 2008, №10, с.3 -11, с.6)

Формування світового ринку робочої сили породжує як негативні тенденції в світовій економіці, так і позитивні.

До негативних тенденцій слід віднести те, що країни, які є постачальниками на світовий ринок основної кількості робочої сили (як правило це країни на шляху розвитку) втрачають основний вироб-ничий потенціал – людей. Емігрують, перш за все, молоді, здорові, підприємливі та освічені особи. Найбільш рельєфно втрати від цього проявляються у так званій «втечі голів» або «інтелектуальній емі-грації» («brain drain»)

«За деякими оцінками... кожний десятий освічений дорослий, народжений в країнах на шляху розвитку, на сьогодні живе в розвинутих країнах. Африканські країни щороку втрачають 20 тис. кваліфікованих працівників, які від’їжджають за кордон. Згідно статистиці ЮНЕСКО, з кожних 100 африканських фахівців, які виїхали на навчання за кордон, 35 не повернулися на батьківщину»(Кириченко Э. От «утечки умов» к глобальному «круговороту умов»//МЭиМО. – 2008, №10, с.3 -11, с.6)

Це призводить до значних економічних втрат країн з яких емігрує робоча сила. «За оцінками соціолога Є. Авдокушина, щорічні прямі втрати Росії від інтелектуальної еміграції становлять не менше 3 млрд, дол.., а сумарні (з урахуванням втраченої вигоди – 50-60 млрд. дол. За іншими підрахунками починаючи з 1992 року через міграцію висококваліфікованих кадрів кожні 5-7 років Росія втрачала в середньому один річний бюджет тільки за рахунок прямих втрат».(Кириченко Э. От «утечки умов» к глобальному «круговороту умов»//МЭиМО. – 2008, №10, с.3 -11, с.9) «» «»

До позитивних економічних наслідків формування світового ринку робочої сили відносять таке:

І. Частина мігрантів повертаються на батьківщину з більш високим рівнем кваліфікації.

ІІ. Суми грошових переказів від емігрантів є значною підтримкою сімей, які залишилися на батьківщині.

ІІІ. Значна кількість осіб часто не можуть знайти дома застосування своїм знанням та здібностям, тоді як в більш розвинутих країнах це стає можливим.

IV. Емігранти в багатьох випадках стають ініціаторами трансферту інвестицій і технологій на свою батьківщину.

В останні роки стало помітним і явище міграції кваліфікованих фахівців з розвинутих країн. Такий рух дав підстави для визначення його як «кругообігу голів»

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)