Особливості ісламської кредитно-банківської системи

До недавнього часу економічна теорія приділяла увагу вивченню переважно двом моделям фінансових систем, які з певною мірою умовності називають: англо-американською та євро-континентальною. В останні роки в світовій економіці значно зросли питома вага і вплив так званої ісламської економіки, яка базується на правових та моральних принципах ісламу. Ці принципи визначені Кораном та отримали розвиток і трактування в роботах мусульманських економістів і в шаріаті (ісламське право). З точки зору цих принципів будь-яка економічна діяльність є неприпустимою за наявністю в ній ознак невизначеності, азарту та лихварства.

Таким чином ісламське право забороняє функціонування традиційних банків, страхових компаній, грального бізнесу оскільки вони приносять несправедливий прибуток, який кредитор отримує не прикладаючи жодних зусиль. Ісламські банки позбавлені можливості отримувати доход в класичній формі – в формі отримання відсотку за наданні в борг гроші.

Оскільки потреба в грошових коштах в умовах ведення товарно-грошового обігу існує то банки, які базуються на ісламському вчені будують свою роботу на інших принципах. Найбільш розповсюдженими є мудараба і мушарака, які вимагаютьучасті в використанні коштів і їх власника і боржника. Участь може здійснюватись через фінансування, управління та розподіл як прибутків, так і збитків.

За схемою мудараба обидві сторони поєднують зусилля і створюють підприємство. При цьому одна сторона - ісламський банк – вносить гроші, а інша – боржник – займається управлінням, надає виробничі фонди, земельну ділянку тощо. Сторони домовляються зарання про те в якій пропорції буде поділений прибуток. На відміну від традиційних банків, прибуток кредитора (банку) наперед невідома і залежить від того наскільки ефективно здійснює свої функції друга сторона – підприємство, яке позичило гроші. Якщо ж справа зазнає збитків, то вони відшкодовуються за рахунок банку, оскільки вважається, що партнер вже погасив свою частину збитків, витративши час і зусилля.

При використанні іншої схеми – мушарака, капітал вносять і банк, і клієнт, а збитки розподіляються між обома сторонами. Після отримання прибутку одна частина його виплачується клієнту банка як підприємницький дохід, а інша частина – розподіляється між двома сторонами в заранні обумовленій пропорції.

Внески населення в ісламські банки здійснюються в двох формах.

Одна з них – поточний рахунок. На кошти, які зберігаються на цьому рахунку відсотки не виплачуються. Деякі ісламські банки, втім, виплачують певні суми, з метою компенсації втрат від інфляції. Але серед теоретиків ісламської економіки немає одностайності з приводу доцільності цих виплат.

Інша форма внесків населення – розміщення їх на інвестиційному рахунку. Їх власники отримують не фіксований відсоток, а заранні обумовлену частку прибутку банку або, при несприятливих наслідках, несуть втрати разом з банком. При всіх ісламських банках створені ради з відомих мусульманських учених, які слідкують за тим, щоб діяльність банка відповідали нормам шаріату.

Перший банк, заснований на принципах ісламу було створено в Пакистані в 50-ті роки ХХ столітті. В 1963 році, подібний банк було відкрито в Єгипті та в Малайзії в формі «Ощадної корпорації для мусульманських паломників». Поступово крупними центрами розвитку ісламських банків стали Іран, Малайзія, Бруней, Пакистан, Ліван, Англія, Туреччина та країни «аравійської шістки» (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Оман, Катар, Бахрейн). Станом на 2007 рік в світі вже функціонувало 362 ісламські фінансові організації (комерційні та інвестиційні банки, компанії з управління активами, страхові компанії) та 163 філії традиційних фінансових організації, які управлялися відповідно до ісламських принципів. Сумарний обсяг ісламських активів становив понад 500 млрд.дол., що складає близько 1 % світового ВВП.¹ За оцінками економістів, обсяги ринку фінансових послуг ісламських банків становить приблизно 1 трлн. доларів США, що поступово забезпечувалось 15-відсотковим, а в останні роки і 23-відсотковим щорічним темпом зростання (для порівняння – у західних країнах аналогічний показник становить у середньому 10%).²

Поиск по сайту: