Головні причини регіоналізації та глобалізації світової економіки

Поняття «глобалізація» стало широко використовуватись з 80-х ро-ків ХХ століття. Воно походить від французького «global» - «глобальний, всесвітній».

Інтернаціоналізація господарського життя еволюціонує на протязі сотень років. На протязі цього періоду головними учасниками цього процессу були національні економіки, політично організовані в держави. Вони відстоювали свої економічні інтереси, значною мірою, силовими методами: захоплювали колонії, примушували під загрозою застосування військової сили йти на поступки. Наприклад, з 1641 по 1790 р. Англія провела в війнах 66 років.

З розвитком військових сил війни набули колосальної руйнівної дії. Це примусило шукати нові шляхи примноження і перерозподілу економічних благ. Міждержавні конфлікти на економічному підгрунті продовжують існувати, але набирають інших, відносно мирних форм – так званих «торгових (або економічних) війн». В цих умовах інтерна-ціоналізація господарського життя набуває нових форм – регіоналі-зації та глобалізації економічних процесів.

Регіоналізм. Уряди країн, намагаючись досягти перемоги шукають союзників, створюють коаліції. Після Другої світової війни вони стали переходити від індивідуального забезпечення своїх економічних інте-ресів до впровадження колективних форм – регіональних економіч-них угруповань.

Приклад. В 1957 р. створена Європейська економічна спільнота (ЄЕС), в 1960 – Європейська зона вільної торгівлі.

Менш розвинуті країни почали копіювати ці методи. В 1957 р. Було створено Раду арабсь-кої економічної спілки, в 1960 – Центральноамериканський спільний ринок, в 1964 р. – Арабський спільний ринок і багато інших. В такий спосіб проявилася регіоналізація економічного простору.

Починаючи з 80-х років ХХ ст. піднімається нова хвиля регіоналізації: зони вільної торгівлі, митні об’єднання, спільні ринки стали швидко примножуватися. В 1995 році їх було 23, в 2000 р. – 82, в середині 2007р – 148. На середину 2008 року обсяг товаропотоків в межах регіональних торгових блоків досягає приблизно 40 % світової торгівлі. (Шишков Ю. Регионализация и глобализация мировой экономики: альтернатива или взаимодополнение?// МЭиМО – 2008, №8, с.3-20, с. 3)

На активізацію створення торгово-економічних альянсів на початку 90-х років ХХ ст. вплинуло два фактори:

Перший. Зростання взаємозалежності національних економік.

Ступінь економічної, екологічної, науково-технічної, правової та інформаційної взаємозалежності національних господарств досяг такого рівня при якому склалися небачені раніше сприятливі умови для полегшення транскордонних переміщень товарів та послуг, для зарубіжного прямого та портфельного інвестування капіталів, для міжнародної міграції робочої сили.

Другий. Набуття багатьма економічними процесами (виробництва, обміну) світового масштабу і зростання пресингу з їх боку на націо-нальні господарства.

В кінці ХХ ст. виник новий фактор стимулювання створення регіональних організацій - глобалізація світового економічного простору. Регіоналізм – один з способів справитися з глобальною трансформацією, оскільки більшості країн недостає сил і засобів, щоб подолати такі проблеми на національному рівні.

Поиск по сайту: