Тема 9. Кредитна та банківська системи

Поняття «кредит», «банк» широковідомі в сучасному суспільстві. Проте, для повного розуміння ролі і значення цих явищ та їх впливу на економіку недостатньо знань, отриманих в побуті.

Мета вивчення теми: зрозуміти, як економічна теорія пояснює такі явища як кредитна і банківська системи, їх функції та роль в системі економічного відтворення.

ЗМІСТ

Вступ. 9.1.Кредит. Сутність та форми. 9.2. Банки та банківська систе-ма. 9.3. Вплив кредитної та банківської системи на економіку. 9.4. Банківська система України. 9.5. Особливості ісламської кредит-но-банківської системи. Висновки.

Вступ. Кредитно-банківська система – невід’ємна складова національ-ного господарства. Через неї здійснюється рух грошових потоків, які обслуговують процес виробництва. Разом з тим вона спричиняє активний вплив на виробництво, може активізувати або гальмувати господарські процеси.

В безперервному потоці товарів і грошей (яким є виробництво і споживання товарів) завжди виникають ситуації коли в одних сег-ментах економіки виникає надлишок грошей, які не можуть бути застосовані достатньо ефективно, а в інших сегментах існує ймовір-ність отримання високого доходу, але не вистачає коштів, щоб розпо-чати виробництво. Завдання кредитно-банківської системи – засто-сувати наявні гроші найбільш раціонально.

9.1. Кредит. Сутність та форми. Кредит – позика в грошовій аботоварній формі на умовах повернення боргу в визначений строк і виплатою обумовленого відсотка за користування грошима (товаром). Економічна сутність кредиту розкривається в системі економічних відносин між взаємодіючими суб’єктами з приводу умов використання і повернення об’єкту кредитних відносин. Форми прояву цих відносин – відсоток, умови повернення кредиту, санкції в разі порушення умов кредитної угоди тощо.

Суб’єктами кредитних відносин виступають фізичні та юридичні особи. Фізичні особи (домогосподарства) беруть кредити для задо-волення поточних потреб (предмети довготривалого споживання – авто, житло тощо). Водночас, домогосподарства або фізичні особи є основними вкладниками вільних грошей в банки та в цінні папери. Вони є основ-ними суб’єктами, які заощаджують кошти.

Юридичні особи, які вступають в кредитні відносини можна розбити на дві основні групи: підприємства реальної економіки (виробляючої сфери) та установи фінансової сфери.

Юридичні особи першої групи, під впливом конкуренції змушені постійно удосконалювати виробництво, а тому мають нагальну по-требу в додаткових коштах. Вони використовують кредити на інвестиційні потреби (придбання нової техніки, закупівлю сировини, проведення досліджень).

Юридичні особи другої групи - фінансові інститути (банки, страхові та інвестиційні компанії) також мають потребу в коштах але з іншою метою – надати їх в борг для отримання доходу. Вони спочатку акумулюють вільні кошти, а потім надають їх в позику.

Крім вище названих осіб в кредитні відносини вступають органи державного управління (держава) - в основному з метою запозичення коштів та наднаціональні інституції (міжнародні економічні організації), які виконують роль кредиторів.

Об’єктами грошових відносин виступають ті гроші (інколи цінні папери), які надаються та приймаються в борг.

Формами прояву кредитних відносин між кредиторами і дебіторами виступають ті умови на яких гроші або товари надаються в борг. Такими виступають відсоток за користування коштами, умови повернення (термін, компенсація за його порушення), гарантії з боку позичальника (вартість заставного майна, умови його оцінки та вилучення в разі неповернення кредиту тощо).

Рушійною силою, яка штовхає суб’єкти економічної діяльності до формування кредитних відносин є: з боку кредиторів - бажання отри-мати доход (у вигляді відсотку) шляхом надання в борг тимчасово вільних коштів; з боку боржників (дебіторів) - можливість задо-вольнити свої потреби (споживчі або інвестиційні) залучивши до використання тимчасово вільні чужі гроші.

Функції кредиту. Кредит виконує багато функцій. Найголовніші з них такі:

Перша. Акумулювання вільних коштів і перетворення їх в капітал.

Друга. Перерозподіл вільних коштів між сферами діяльності, галузями, підприємствами.

Третя. Сприяння розвитку найбільш перспективних (найбільш прибуткових) напрямів економічної діяльності та прискореному розвитку конкурентоспроможних підприємств.

Четверта. Регулювання національної економіки через регулювання органами державного управління умов надання кредиту (відсотку за кредит, термінів надання коштів, обсяги кредиів тощо).

Основні форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, іпотечний, інвестиційний, державний.

Комерційний кредит – позичка одного підприємством іншому (як правило, в формі відпуску товарів з відтермінуванням платежу).

Банківський – надається банками фізичним або юридичним особам.

Споживчий – надається банками (торгівельними установами) насе-ленню на придбання товарів довготермінового користування.

Іпотечний – надається банками під заставу нерухомості (найчастіше - землі).

Державний – надається державі населенням або юридичними особа-ми шляхом придбання державних облігацій.

В залежності від географічного поширення розрізняють кредити національні та міжнародні. Міжнародні кредити надаються інозем-ними суб’єктами (банками, підприємствами, урядами) національним.

Кредитна система країни – сукупність банківських та не банків-ських кредитно-фінансових інститутів (ощадні каси, страхові компа-нії, інвестиційні компанії, пенсійні фонди та ін.) певної країни і економічних відносин, що виникають між ними в ході виконання ними своїх функцій. Характеризується обсягами грошової маси, яка знаходиться в обігу, рівнем відсотку на депозити та кредити, спектром послуг, які можуть бути надані цією системою, надійністю гарантій збереження та повернення коштів.

В залежності від форми власності виділяють державні кредитні інститути та приватні (індивідуальні, колективні). До державних відносять центральні банки країни та деякі спеціалізовані. В країнах з розвинутою ринковою економікою обсяги грошової маси та спектр послуг, які надаються приватними кредитними закладів переважають ці ж показники державних кредитних інститутів.

На рівні світової економіки в кредитну систему входять міждержавні фінансово-кредитні установи на зразок Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) тощо.

Поиск по сайту: