Пухлини сечової і статевої системи

Мета: Знати епідеміологію онкологічних захворювань сечової і статевої системи. Вміти складати план сестринських втручань, реалізувати його. Навчитися спілкуватися із онкологічними хворими.

Пухлини нирок.

Епідеміологія. Пухлини нирок, за даними різних авторів, трапляються у 2-3 % випадків. Чоловіки хворіють в 2 рази частіше, переважно у віці від 40 до 60 років.

Етіологія пухлин нирок остаточно не з'ясована. До причинних факторів відносять вади ембріонального розвитку, обтяжену спадковість, гіперестрогенію, радіоактивне опромінення, травми, сечокам'яну хворобу тощо.

Рак нирки (світлоклітинний рак) - найпоширеніша пухлина цього органа, яка складає близько 90 % від усіх пухлин нирок.

Макроскопічно рак нирки складається з одного або декількох вузлів круглої чи овальної форми. Поверхня нирки горбиста. На розрізі пухлина має характерний вигляд: у паренхімі зустрічаються ділянки жовтого, оранжевого, червоного кольорів. Консистенція вузлів еластична. На ранніх стадіях розвитку пухлина оточена капсулою.

Метастазує світлоклітинний рак лімфогенним шляхом у ворота нирки та паракавальні й парааортальні лімфатичні вузли. Частіше спостерігаються гематогенні метастази в легені, печінку, кістки і головний мозок.

Клініка. В клінічному перебігу раку нирки розрізняють три періоди. Перший - латентний період без клінічних ознак хвороби. Другий період проявляється місцевими ознаками: гематурія, біль, збільшення нирки. Це класична тріада ознак, яка спостерігається приблизно у 15 % хворих. Частіше ж зустрічається один або два симптоми.

Гематурія спостерігається у 70-80 % хворих і виникає раптово. Так само раптово гематурія може припинитись. Повторно кров з'являється в сечі через декілька днів або місяців. В деяких випадках одночасно з гематурією хворих турбує біль в ділянці нирки, що свідчить про можливу закупорку сечовода згустками крові. Накопичення великої кількості кров'яних згустків у сечовому міхурі призводить до гострої затримки сечі.

Пропальпувати збільшену нирку чи пухлину вдається у більшості хворих (75 %), особливо при бімануальній пальпації у положенні хворого на здоровому боці.

Біль при пухлинах нирки трапляється у 60-70 % хворих і залежить від проростання або розтягнення пухлиною капсули нирки, багатої на нервові закінчення.

Третій період характеризується швидким ростом пухлини і метастазуванням. З'являються загальні ознаки, зумовлені інтоксикацією організму: підвищення температури тіла, втрата апетиту, втрата маси тіла, загальна слабість, анемія.

Внаслідок стиснення або проростання пухлиною яєчникової або нижньої порожнистої вен спостерігають розширення вен сім'яного канатика у чоловіків і розширення вен великих соромітних губ у жінок.

Класифікація раку нирки за стадіями TNM

Т0 — первинна пухлина не визначається Т1 — пухлина < 7 см у найбільшому вимірі, обмежена ниркою Т2 — пухлина > 7 см у найбільшому вимірі, обмежена ниркою Т3– пухлина поширюється на надниркову залозу, або ниркову чи

порожнисту вену, або навколониркову клітковину у межах фасції

Герота Т4 — пухлина поширюється за межі фасції Герота

N0 — немає ознак метастатичного ураження лімфатичних вузлів

N1 — метастаз в одному лімфатичному вузлі

N2 — метастази більше, ніж в одному лімфатичному вузлі

М0 — немає віддалених метастазів

М1 — наявні віддалені метастази Групування за стадіями

Діагностика:

анамнестичні дані (скарги хворого на наявність крові в сечі, біль у ділянці нирки);

дані фізикального обстеження (наявність пухлини чи збільшеної нирки при пальпації);

• цистоскопія (виділення сечі, забарвленої кров'ю, з правого чи лівого вічка сечоводів);

• оглядова рентгенографія сечовидільної системи;

• екскреторна або ретроградна урографія;

• УЗД нирок;

• комп'ютерна томографія.

Підготовка хворого до рентгенологічного та ультразвукового обстеження сечовидільної системи полягає в ретельному очищенні кишечника від калу і газів. Для цього вилучають з раціону продукти, які сприяють газоутворенню (овочі, фрукти, молоко, сир, чорний хліб, бобові). При метеоризмі призначають активоване вугілля (5-6 таблеток), карболен - по 1 таблетці 4 рази на день. Напередодні ввечері та вранці за 2-3 години до дослідження призначають очисну клізму.

Для урографії застосовують рентгеноконтрастну речовину тріомбраст (верографін), який містить йод. Перед застосуванням препарату слід перевірити індивідуальну чутливість до йоду. Для цього за день до обстеження внутрішньовенно повільно вводять 1 мл тріомбрасту. При підвищеній чутливості (свербіння, кропивниця, нежить, набряки, нездужання) застосування препарату протипоказане.

Лікування. Радикальним методом лікування раку нирок є нефректомія. За наявності збільшених регіонарних лімфатичних вузлів доцільна доопераційна променева терапія. В неоперабельних випадках застосовують паліативну променеву і хіміотерапію.

Особливості догляду. При появі макрогематурії, особливо згустків крові, слід негайно повідомити лікаря. Хворому призначають ліжковий режим, вводять гемостатичні препарати (вікасол, дицинон, амінокапронову кислоту, хлористий кальцій тощо). Необхідно визначити групу крові хворого, резус-фактор та підготувати все необхідне для гемотрансфузії.

Рак сечового міхура.

Епідеміологія. Захворюваність на рак сечового міхура становить 8,6-9,0 на 100 тис. населення. В структурі онкозахворюваності чоловічого населення рак сечового міхура складає 4,7 % (9 рангове місце), жіночого - близько 1 % (13 рангове місце). З віком ці показники значно збільшуються. Так, захворюваність на рак сечового міхура у чоловіків у віковій групі 60-80 років зростає до 60,3-126,8 на 100 тис. населення, відповідного віку, у жінок - 6,6-13,8.

Етіологія. До причинних факторів розвитку раку сечового міхура належать куріння, потрапляння в організм анілінових барвників (професійний рак), радіоактивне опромінення.

Більшість пухлин сечового міхура характеризуються екзофі-тним ростом (папілярний рак на ніжці). Інфільтруючі форми мають вигляд щільного вузла на широкій основі, які проростають інколи всю товщу стінки міхура.

За гістологічною будовою розрізняють перехідноклітинний, анапластичний, плоскоклітинний рак і аденокарциному.

Метастазує рак сечового міхура в лімфатичні вузли таза вздовж нижньої порожнистої вени. Гематогенні метастази спостерігають у печінці, легенях, кістках.

Клініка. Найхарактернішою ознакою раку сечового міхура є мікро- й макрогематурія. Вона може бути одно- або багаторазовою. Макрогематурія може бути із згустками крові або без будь-яких домішок.

З поширенням пухлини виникає інтенсивний біль внизу живота. Ємність сечового міхура зменшується, що спричинює дизурію: сечовипускання частішає, з'являються тенезми.

При розпаді пухлини приєднується інфекція, сеча стає мутною, з неприємним запахом.

У випадках поширення пухлини на вічко сечоводу відбувається його стиснення і, як наслідок, блокада сечоводу з порушенням уродинаміки на боці ураження.

Т0 — пухлина не визначається Тis — преінвазивна карцинома

Т1 — пухлина поширюється на субепітеліальну сполучну тканину Т2 — пухлина поширюється на поверхневий м'яз (внутрішня половина) Т3 — пухлина поширюється на глибокий м'яз (зовнішня половина) Т4 — пухлина поширюється на будь-яку наступну структуру: простата, матка, піхва, стінка таза, черевна стінка

N0 — немає метастазів в регіонарні лімфатичні вузли

N1 — метастази в одному лімфовузлі до 2 см у найбільшому вимірі

N2 — метастази в одному або декількох лімфовузлах до 5 см у

найбільшому вимірі N3 — метастази в лімфовузлах розміром понад 5 см

M0 — немає віддалених метастазів

M1 — наявні віддалені метастази

Діагностика:

анамнестичні дані (гематурія);

цистоскопія - дає змогу виявити пухлину, характер її росту,

величину;

біопсія пухлини;

контрастна цистографія: виявляється дефект наповнення або

асиметрія сечового міхура;

ультразвукове дослідження;

комп'ютерна томографія.

Лікування. Для лікування раку сечового міхура застосовують хірургічний, променевий, хіміотерапевтичний і комбінований методи. Об'єм хірургічних втручань коливається від застосування електрокоагуляції до цистектомії. Вибір методу залежить від стадії, форми росту пухлини, її локалізації в сечовому міхурі, віку хворого тощо. Найуживанішою є - резекція сечового міхура.

Променева терапія використовується у передопераційному і післяопераційному періодах.

При неоперабельних пухлинах сечового міхура проводять паліативні курси променевої терапії.

Особливості догляду. Після операцій на сечовому міхурі необхідний догляд за дренажами і катетером. Медична сестра повинна вести точний облік виділеної сечі, стежити за її кольором, змащувати шкіру мазями і своєчасно змінювати марлеві серветки біля дренажів.

У випадках припинення сечовиділення для перевірки прохідності дренажних трубок або катетера рекомендовано ввести за допомогою шприца 10-15 мл фурациліну або риванолу. При неефективності маніпуляції - повідомити лікаря.

Одним із грізних ускладнень променевої терапії раку сечового міхура є променевий цистит. Він проявляється постійним ниючим болем внизу живота, частим болючим сечопуском, інколи з домішками крові в сечі. З метою місцевого знеболювання і зменшення запального процесу проводять щоденні інстиляції сечового міхура 0,8 % стерильним розчином метилурацилу або 10-20 % його суспензією в персиковій олії. Інколи доцільні інстиляції 1-2 % розчину коларголу, 5-Ю % розчину димексиду. Кількість розчину на одну інстиляцію не повинна перевищувати 40-50 мл. Перед інстиляцією сечовий міхур промивають розчином фурациліну 1:5000. Для промивання сечового міхура використовують кружку Есмарха або шприц Жане: 40-50 мл розчину повільно вводять через катетер і відзразу ж випускають назад, повторюючи маніпуляцію до чистого прозорого розчину. Тривалість лікування - 7-10 днів.

Для стимулювання репаративних процесів у сечовому міхурі показані інстиляції дибунолу. 10 мл 10 % лініменту дибунолу розбавляють в 20-30 мл 0,25-0,5 % розчину новокаїну.

При розвитку пізніх променевих циститів, які характеризуються торпідним перебігом, ефективні інстиляції суспензії гідрокортизону (2-5 мл на 30-40 мл фурациліну).

Рак простати.

Епідеміологія. Захворюваність на рак передміхурової залози (простати) становить понад 17 на 100 тис. чоловічого населення, а питома вага його в структурі онкозахворюваності чоловіків складає 5 % (4-те рангове місце). Однак з віком зазначена хвороба значно частішає, становлячи у віковій групі 70-80 років 155-200 на 100 тис. чоловічого населення.

Етіологія. За результатами експериментальних і клінічних досліджень, велику роль у виникненні і рості пухлин передміхурової залози відіграють гормональні зрушення в організмі. У крові хворих на рак простати спостерігають підвищений вміст андрогенів, а кастрація і лікування естрогенами призводять до регресії пухлини і її метастазів.

Найчастіше трапляється морфологічно диференційована форма раку простати - аденокарцинома (70 %), недиференційовані форми спостерігаються не частіше, ніж у 18-20 % випадків.

Клініка. Захворювання на рак простати тривалий час може перебігати безсимптомно і виявлятись лише під час профілактичних оглядів при пальцевому ректальному дослідженні.

У переважної більшості хворих провідною ознакою хвороби є порушення сечовипускання. Дизуричні явища полягають у зат-рудненні сечовиділення, його сповільненні у вигляді тонкого струменю або краплями, відчуттям неповного випорожнення сечового міхура і частими позивами до сечовипускання.

Гематурія і біль у ділянці промежини свідчать про поширення пухлини за межі залози (Т34).

Метастазує рак передміхурової залози в кістки таза, хребет, стегно. "Радикуліт" у мужчин похилого і старечого віку повинен стати приводом для обстеження передміхурової залози і рентге-нобстеження кісток.

Т0 — первинна пухлина не визначається

Т1 — пухлину виявлено випадково при морфологічному дослідженні, не

пальпується

Т2 — пухлина проявляється клінічно, віалізується, обмежена залозою Т3 — пухлина поширюється за межі капсули залози, або на шийку

сечового міхура, або на сім'яні пухирці Т4 — нерухома пухлина, яка поширюється на суміжні структури

N0 — немає метастазів у регіонарні лімфовузли N1 — метастаз в одному лімфовузлі до 2 см у найбільшому вимірі N2 — метастаз в одному або декількох лімфовузлах розміром до 5 см N3 — метастази в лімфовузлах > 5 см у найбільшому вимірі

M0 — немає віддалених метастазів M1 — наявні віддалені метастази

Gx — ступінь диференціації не може бути визначений

G1 - високий ступінь диференціації (легка анаплазія)

G2 - середній ступінь диференціації (середня анаплазія)

G3,G4 — низький ступінь диференціації /недиференційована пухлина

Діагностика. Основним методом діагностики раку простати є пальцеве дослідження її через пряму кишку. На ранніх стадіях визначається одне або декілька ущільнень. У пізніших стадіях залоза стає щільною, горбистою, без чітких контурів.

Для виявлення віддалених метастазів необхідно провести рент-генобстеження кісткової системи і легень.

Остаточний діагноз раку встановлюють на основі біопсії.

Важливу роль у діагностиці пухлин простати відіграють УЗД і комп'ютерна томографія.

Лікування. Основними методами лікування раку простати є променева терапія і гормонотерапія. Оскільки у переважної більшості хворих пухлина діагностується у поширених стадіях, хірургічне лікування (простатектомія) застосовується рідко. В останні роки поширення набуває метод кріодеструкції.

Особливості догляду. При затримці сечі, яка часто виникає при раку передміхурової залози, з'являється потреба у катетеризації сечового міхура. Медична сестра бере в ліву руку статевий член, відкриває його голівку і ретельно протирає її антисептичним розчином. Правою рукою поступово, з невеликим зусиллям, вводить м'який стерильний катетер, кінець якого змащений гліцерином. Зовнішній кінець катетера опускають в посудину, куди повинна стікати сеча. Не можна торкатись рукою до тієї частини катетера, яка контактуватиме із слизовою уретри. Катетер просовують пінцетом до появи цівки сечі.

Увага!* Металевий та еластичний катетери вводить тільки лікар. • Якщо при введенні катетера відчувається перешкода, не намагайтесь подолати її. Це може призвести до пошкодження слизової уретри.

Порушення правил асептики призведе до інфікування сечовивідних шляхів. Медична сестра повинна працювати в стерильних рукавичках.

Завдання:

Назвіть найпоширенішу пухлину нирок.

A. Світлоклітинний рак

B. Базаліома

C. Лейоміома

D. Ангіосаркома

E. Плоскоклітинний рак

Яка із вказаних причин не відноситься до етіологічних
факторів розвитку раку нирки?

A. Радіоактивне опромінення

B. Сечокам'яна хвороба

C. Гіподинамія

D. Травма

E. Гіперестрогенія

Яка з клінічних ознак не характерна для раку нирки?

A. Гематурія

B. Поліурія

C. Біль

D. Збільшення нирки

E. Анемія

До стадії III раку нирки не відносять:

A. ТДМ₀

B. ТДМ₀

C. T₃N₀M₀

D. T₃N,M₀

E. T,N₂M₀

Який з перелічених методів діагностики раку нирки не
має інформаційного навантаження?

A. Екскреторна урографія

B. УЗД нирки

C. Комп'ютерна томографія

D. Підвищення активності лактатдегідрогенази в сечі

E. Оглядова рентгенографія

Який із факторів не належить до причин виникнення
раку сечового міхура?

A. Куріння

B. Анілінові барвники

C. Радіоактивне опромінення

D. Камінь сечового міхура

E. Травма

Який гістологічний варіант раку не трапляється в сечо-
вому міхурі?

A. Апокриновий рак

B. Перехідноклітинний рак

C. Анапластичний рак

D. Плоскоклітинний рак

E. Залозистий рак

Яка з клінічних ознак не характерна для раку сечового
міхура?

A. Набряк нижніх кінцівок

B. Гематурія

C. Біль внизу живота

D. Частий сечопуск

E. Тенезми

Який з методів діагностики є малоінформативним для
раку сечового міхура?

A. Екскреторна урографія

B. Біопсія

C. Цистоскопія

D. УЗД сечового міхура

E. Комп'ютерна томографія

Який із вказаних методів не застосовується для лікуван-
ня раку сечового міхура?

A. Хірургічний

B. Променевий

C. Хіміотерапевтичний

D. Комбінований

E. Низькоенергетичне внутрішньосудинне лазерне опро-
мінення.

Поиск по сайту: