Податки і податкова система

Існування державно організованого суспільства неможливе без подат-ків. Податки -це фінансові відносини між державою та платником податків, які проявляються в сплаті останнім частини своїх доходів в державний бюджет. Мета - створення загальнодержавного центра-лізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Функції податків:

Перша. Розподільча – перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами.

Друга. Фіскальна – централізація частини ВНП у бюджеті на загаль-носуспільні потреби.

Третя. Регулююча – вплив податків (активізуючи або гальмуюча) на різні сторони господарської діяльності їхніх платників

Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави.

Основні принципи побудови оптимальної податкової системи:

А. Охоплення всіх економічних суб’єктів, які отримують доходи.

Б. Раціональність адміністрування – справляння податків повинно бути простим, відносно недорогим, прозорим.

В. Гнучкість управління – податкова система повинна бути здатною швидко реагувати на зміни обставин.

Г. Стабільність – високий рівень гарантій того, що податки та умови їх сплати не будуть підлягати невпорядкованому перегляду, а перед-бачені законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі.

Д. Соціальна справедливість – встановлення податкових ставок і податкових пільг в обсягах, які ставлять всіх суб’єктів у приблизно рівні умови та пом’якшують податковий тягар на низькодоходні підприємства та групи населення.

Е. Податкова система не повинна перешкоджати ефективному роз-поділу ресурсівта негативно впливати на економічну поведінку суб’єкта господарської діяльності.

Основні джерела доходів держави. Державні доходи – це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання для здійснення державних функцій. До основних доходів належать:

- податки- власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності;

- платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі;

- офіційні трансферти тощо.

Об’єктами оподаткування є:

А. Доходи підприємств та населення. Б. Майно (нерухоме і рухоме) суб’єктів господарювання. В. Певні операції (продаж, перетин кордону тощо).

За механізмами формування податки поділяються на дві основні групи: прямі податки та непрямі.

Прямі податки – вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів (податок на майно, податок з прибутку або доходу). Непрямі податки – вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції (ПДВ).

У розвинутих країнах використовуються в основному прямі податки: з прибутку підприємств та корпорацій, доходів громадян, внески на соціальне страхування. Вони становлять 80-95 % усіх податкових надходжень.

Бюджет України формується в основному за рахунок чотирьох податкових платежів: податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний збір.

В системі оподаткування важливу роль відіграють податкові ставки і податкові пільги. Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.Кожна країна має свої величини податкових ставок (див. таблицю 8.3.).

Таблиця 8.3.

Ставки податків в окремих країнах*

*Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні//Економіка України. - №8,2002. с. 11-19.с. 17.

**Введено в дію з 2007р.

*** В США не існує ПДВ.

В кожній країні в результаті особливих історичних, соціальних, економічних проблем формується власна система оподаткування. Проте мета одна – зібрати в бюджет якомога більше коштів не викликаючи при цьому деструктивного впливу на економіку. Не існує формул чи якихось вимірювачів з допомогою яких можна беззаперечно встановлювати ті чи інші податки та рівні їх ставок. Проте, окремі закономірності в цій делікатній справі встановлено. Однією з них є так звана «крива Лаферра».

Рисунок 8.1. Крива Лаферра.

З рисунку видно, що при збільшені ставки оподаткування величина сума надходжень в бюджет спочатку зростає. Досягнувши максимуму при певній ставці податку вона починає спадати. Це означає, що при високому рівні оподаткування платники податку або скорочують обсяги виробництва, або приховують їх (ховаються в тінь).

Середня податкова ставка – це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується.

Податкова пільга – зменшення податкових ставок або повне звільне-ння від податків окремих підприємств або виробництв залежного від їхнього профілю, характеру виробленої продукції і виконаних робіт, використовуваної робочої сили, зони розміщення.

Пільги в силу їхнього різноманітного характеру здатні охоплювати значну кількість платників податків, що призводить до дуже відчут-ного зниження реальної ставки оподаткування порівняно з номіналь-ною.

До основних факторів, що впливають на формування доходів Державного бюджету України належать:

- стан економічної кон'юнктури;

- недосконалість Податкового законодавства;

- високий рівень тіньової економіки;

- низька фінансова дисципліна усіх суб’єктів господарювання;

- наявність значних (і погано продуманих) пільг в оподаткуванні;

- криміналізація економічної діяльності;

- інфляційні процеси та інше.

В 2006 році директор Світового банку назвав українську податкову систему однією з найбільш обтяжливих у світі. За його підрахунками в Україні існує 84 види податків. Більше їх лише в Узбекистані – 118, Білорусі – 113, Конго – 94 та Домініканській Республіці – 84. На виконання всіх процедур пов’язаних з підрахунком та сплатою цих податків підприємство витрачає 2185 годин на рік. Вітчизняні підприємства сплачують у вигляді податків 60% прибутку, тоді як середній світовий показник становить 40 %.

Державні видатки як економічна категорія - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізова-них фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загаль-но-державних потреб та потреб соціально-економічного розвитку. Державні видатки включають:

- видатки на товари та послуги, які купуються для держави;

- оплату праці та нарахування на неї співробітників бюджетних установ;

- витрати на відрядження;

- оплату послуг бюджетних установ;

- трансфертні платежі органом державного управління тощо.

Капітальні видатки (видатки розвитку) – це видатки бюджету на фі-нансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме:

- капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення;

- фінансування структурної перебудови народного господарства;

- субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Таблиця 8.4.

Обсяги та частка основних видатків Державного бюджету України в 1995 -2007рр.*

(млн. грн)

*

За рейтингом Всесвітнього банку перше місце по обсягах бюджетних коштів, що витрачаються з бюджету держави на одну особу в 2007 році зайняв Люксембург – 35,3 тис. дол. На четвертому місці – Норвегія – 21,4 тис. дол. США зайняли шосту позицію – 8,9 тис. дол. Росія – 73 місце, витрачаючи 2,46 тис. дол. Україна – 76 місце з показником 2,28 тис. дол. Китай -105 місце (900 дол. на душу). Останнє – 176 місце зайняв Афганістан – 70 дол. на рік. (Експрес. – 24-31 січня 2008 року с. 2)

Розподіл державного бюджету, якщо його розглядати в площині відносин власності включає наступні моменти:

Перший. Спрямування частини коштів державного бюджету безпо-середньо певним групам населення (заробітна плата держслужбовцям, виплати по соціальному страхуванню, допомога на дітей і т.п.);

Другий. Спрямування коштів для функціонування установ і під-приємств, які надають послуги (освіта, медицина та інше) населенню безкоштовно, або на принципах оплати, відмінних від ринкових.

Третій. Виділення коштів для прямої або завуальованої підтримки національних виробників.

Ці форми відносин суттєво впливають на можливості реалізації функції привласнення як фізичних осіб, так і підприємств.

Отже, процес формування і розподілу ДБ в площині відносин влас-ності може бути представлений двоступеневою системою відносин привласнення:

На першому етапі фізичні та юридичні особи відчужують частину своїх доходів (власності) для формування спільного фонду фінансових коштів, необхідних для виконання державоформуючих функцій. Ці відносини виражаються в системі податків та платежів до бюджету через які фізичні та юридичні особи позбуваються частини власності на користь спільного надбання всієї нації – державного бюджету.

На другому етапі – в ході розподілу державного бюджету відбува-ється його споживання як фізичними особами, так і юридичними або в формі отримання грошових коштів, або в формі отримання благ опла-чених бюджетом – послуг освітницькими, медичними і т.п. закладами.

Фіскальна політика держави -це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, направлених на забезпечення повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та економічного зростання.Розрізняють стимулюючу та стримуючу фіскальну політику.

Стимулююча фіскальна політика (фіскальна експансія) має за мету активізацію економіки для виходу з циклічної кризи шляхом під-вищення державних витрат, зниження податків або комбінує ці заходи з метою розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.

Стримуюча фіскальна політика (фіскальна рестрикція) має за мету обмеження надмірного циклічного зростання (перегріву) економіки і передбачає зниження державних витрат, збільшення податків або комбінування цих заходів на фазі підйому економічного циклу.

Основні функції фіскальної політики:

А. Достатнє наповнення державного бюджету шляхом активізації пере-розподілу національного доходу. Б. Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм. В. Стимулювання економічного зростання. Г. Підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Розрізняють недискреційну і дискреційну фіскальну політику.

Недискреційна фіскальна політика базується на дії вбудованих стабілізаторів - фінансових процесів, що запускаються «автоматично» при виникненні певної економічної ситуації. До автоматичних стабі-лізаторів належать:

- податкові ставки прогресивної системи оподаткування (вступають в дію в разі високих темпів інфляції);

- допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соці-альні трансферти.

Дискреційна фіскальна політика – це політика, при якій уряд мані-пулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфля-цією та прискоренням економічного зростання.

Основні засоби дискреційної фіскальної політики:

- введення або зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами держави;

- зміна програм «трансфертного типу» (введення або ліквідація виплат з бюджету);

- циклічні зміни рівня податкових ставок, які проводяться урядом та парламентом.

Висновки: фінанси – важлива складова системи економічних відно-син, яка дозволяє за допомогою широкого спектру заходів активно впливати на стан національної економіки. Оптимальна фінансова політику уряду може значно активізувати процес виробництва і навпаки, непродумані дії уряду, спрямовані на якомога більше вилучення коштів у бюджет може загальмувати економічне зростання.

Завдання для самостійної роботи.

І. Вивчити нові поняття: фінанси, функції фінансів, бюджет, дефіцит бюджету, податки, податкові ставки, податкові пільги, профіцит бюджету, фіскальна політика, державні доходи, державні видатки.

ІІ. Питання на семінарські заняття.

1. В чому полягає сутність фінансів?

2. Які елементи включає фінансова система?

3. Яким чином формується і витрачається державний бюджет?

4.Яка роль податків і податкової системи в національній економіці?

Л І Т Е Р А Т У Р А

Поиск по сайту: