Більш чисте виробництво

Міністерство освіти та науки молоді та спорту України

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….……3

1.Більш чисте виробництво……………………………………………………7

1.1 Становлені екобезпеки економіки…………………………………..…...7

1.2 Варіанти зміни техніко-технологічної основи виробництва……....….11

1.3Чисте виробництво…………………………………………………........12

2.Енергоефективність…………………………………………………………15

Висновки………………………………………………………………………22

Список літератури…………………………………………………………… 26

Вступ

Соціально-економічний розвиток людства неминуче супроводжується посиленням антропогенного впливу на навколишнє середовище, що тягне за собою підрив її здатності до самовосстанавліванію. Останнім часом у зв'язку з прискоренням темпів науково-технічного прогресу спостерігаються явні ознаки екологічної кризи, що проявляється в деградації навколишнього середовища, збіднінні генетичного фонду планети, виснаженні природно-ресурсного потенціалу і в кінцевому підсумку - погіршення якості життя населення. Сьогодні світова громадськість усвідомлює життєву необхідність переходу людства на модель сталого розвитку, що припускає інтегроване вирішення соціальних, екологічних, технічних і економічних проблем з метою забезпечення зростання добробуту нинішнього та майбутнього покоління людей.

В цих умовах особливу значимість здобуває природоохоронна діяльність, спрямована на зниження і запобігання негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище, збереження, поліпшення і раціональне використання природних ресурсів. Здійснення природоохоронної діяльності відбувається на різних рівнях: міжнародному, національному, регіональному, муніципальному і корпоративному. Проте заходи в галузі захисту природи в першу чергу слід проводити безпосередньо на підприємствах, які з одного боку виступають основними елементами виробництва, а з іншого боку -- головним джерелом екологічної небезпеки.

Питанням вдосконалення управління природоохоронною діяльністю підприємства присвячені праці багатьох вчених, однак, незважаючи на певний науковий доробок, ще не вироблений реальний механізм практичного втілення принципів сталого розвитку на рівні конкретних підприємств. Тому в таких умовах особливої актуальності набуває проблема формування нової культури управління підприємством, базу якого складають принципи екоеффектівності, що передбачають зниження і запобігання негативний вплив виробництва на навколишнє природне середовище при одночасному підвищенні фінансової ефективності його функціонування.

Перехід на більш високий щабель управління природоохоронною діяльністю на галузевому та локальному рівні вимагає, щоб прийняті управлінські рішення були відповідним чином аргументовані і обгрунтовані.

Енергоефективність є пріоритетним напрямком енергетичної політики більшості країн світу. Це обумовлено вичерпанням не відновлювальних паливно-енергетичних ресурсів, відсутністю реальних альтернатив їх заміни, наявністю ризиків при їх виробництві і транспортуванні. В останній час ці чинники набувають все більшого значення у зв'язку із загальною нестабільністю у регіонах видобутку ПЕР, напругою на паливно-ресурсних ринках та несприятливими прогнозами щодо подальшого зростання цін на енергоресурси. Розвинені країни світу, у першу чергу, країни ЄС, які вже досягли значних успіхів у вирішенні проблем енергоефективності, продовжують пошук нових джерел енергозабезпечення та розробку заходів щодо енергозбереження, що є позитивним прикладом для України.

Досвід розвинутих країн і власний досвід України вказує на необхідність державного регулювання процесами енергозбереження та проведення цілеспрямованої державної політики.

2 травня 1999 року Міністерство юстиції України зареєструвало "Положення про порядок організації енергетичних обстежень", затверджене наказом Держкоменергозбереження № 27 від 9 квітня 1999 року. Положення регламентує порядок подання, оформлення, видачі та подовження терміну дії документів з атестації спеціалізованих організацій на право ведення енергетичних обстежень (енергетичного аудиту), встановлює єдину форму свідоцтва на право їх проведення, а також нормативні та правові вимоги щодо їх отримання. Воно визначає також вимоги, у тому числі етичні (мабуть, вперше у вітчизняній практиці) щодо організації, характеру й порядку ведення енергетичного обстеження на підприємствах, в організаціях і установах. Положення є рекомендаційним (не обов'язковим) для підприємств і організацій, що виконують енергетичні обстеження з ініціативи суб'єктів господарювання. Разом з тим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 1999 "Про скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами", енергетичні обстеження (енергоаудити) бюджетних установ, організацій і казенних підприємств здійснюються спеціалізованими організаціями, атестованими відповідно до згаданого Положення. Всі питання щодо організації енергетичних обстежень регламентує правління центральної групи енергоаудиту Держкоменергозбереження України (ЦГЕА). До роботи у складі правління ЦГЕА залучено провідних фахівців з енергетичного аудиту, а також представників органів центральної виконавчої влади. Звіт з енергетичного обстеження (енергоаудиту) в принципі має складатися з чотирьох головних частин: аналіз економічного стану підприємства, аналіз питомого споживання енергоресурсів; розроблення енергозберігаючих заходів, розширений висновок (розширена анотація). Проте якщо ведення аналізу економічного становища не є обов'язковим (необхідність складання цього розділу має бути зазначено у договорі із замовником робіт), відсутність розділів щодо аналізу питомого споживання енергоресурсів, розроблення енергозберігаючих заходів та розширеного висновку (розширеної анотації) слід вважати принциповою помилкою.

Під час ведення енергетичного обстеження підприємств, відомств і організацій увагу слід приділяти насамперед аналізу питомого споживання енергоресурсів залежно від обсягів виробництва та розроблення безвитратних (організаційних) енергозберігаючих заходів. Слід зазначити, що запровадження чогось нового - не найголовніше (більш доцільно було б ефективно використовувати вже існуюче обладнання завдяки розробленню безвитратних енергозберігаючих заходів). Проте більшість енергоаудиторів вважає необхідним за будь-яких умов запроваджувати щось нове і сучасне, забуваючи при цьому правило енергоменеджменту: жодна компанія не повинна думати про впровадження чогось нового, перш ніж вона вичерпає всі можливості правильного ведення господарства (трудова й технологічна дисципліна) та контролю керівництва (раціональні методи і структура менеджменту, управлінська дисципліна).

Однією з найбільш проблемних систем енергопостачання є система постачання теплової енергії. Важливим питанням щодо систем опалення є проблема вибору між централізованим та індивідуальним опаленням.

Переваги та недоліки централізованого опалення.

Ідея централізованого опалення сама по собі достатньо прогресивна. Так, виробництво тепла котельнею чи ТЕЦ коштує дорого, але ця плата розподіляється на велику кількість людей, що споживають це тепло. І в результаті це коштує дешевше, ніж індивідуальне газове чи електроопалення. Крім того, амортизаційні витрати також розподіляються на велику кількість людей. Тому вартість підтримки обладнання в належному стані для кінцевого споживача нижча, ніж вартість обслуговування власних опалювальних пристроїв. Проте система централізованого опалення має три слабини - законодавчо закріплений термін опалювального періоду, підземні комунікації та людський фактор.

• Термін опалювального періоду. Інколи холодний період починається до 15 жовтня. Це саме той час, коли в квартирах масово включені газові плити та електрокаміни - період вибухів газу та вилітання пробок (або в гіршому випадку самозапалення проводки). З одного боку було б розумним починати опалювальний період не в жорстко встановлений термін, а орієнтуючись на потреби споживачів. Але на опалювальний сезон закладається певна кількість палива (з неї в тому числі виводяться тарифи), і початок його в більш ранній строк означатиме те, що й закінчити прийдеться раніше.

• Підземні комунікації. Так і підземні комунікації, закладені ще за часів СРСР, поступово вичерпують свій ресурс. Щороку маємо багато проривів, через які місяцями перериті вулиці міста. В деяких районах, куди йдуть більш старі комунікації, споживачі через це на протязі тижнів, а інколи й місяців, не отримують гарячу воду. Ті, хто користується централізованим опаленням, фактично є заручниками комунікацій різного ступеня зношеності.

• Людський фактор. За рахунок неплатників, комунальники недоотримують кошти, що закладені на обслуговування комунікацій та закупівлю палива. Зрозуміло, що на закупівлі палива в зимовий період економити ніхто не буде. Тому доводиться економити на обслуговуванні комунікацій. Це частково є причиною того, чому комунальники з року в рік тільки латають труби замість того, щоб раз і назавжди замінити їх на більш нові й ефективні в плані теплозбереження. Хоча мабуть такі витрати навіть не закладені до тарифів за тепло, тому що збільшення цих тарифів тільки збільшує процент неплатників, що в свою чергу зменшує загальну кількість коштів, що надходять комунальникам від населення.

Переваги та недоліки індивідуального опалення

Головна перевага індивідуального опалення - споживач має змогу керувати температурою у власній оселі. При цьому він не залежить від комунальників та підрядників, а також його не стосуються проблеми, які зв'язані з кількістю неплатників. А от головні недоліки індивідуального опалення (за виключенням більшої вартості) проявляються як раз не для споживача, а для комунальників та для тих мешканців будинку, хто користується централізованим опаленням. Звичайно, індивідуальне опалення може собі дозволити людина, в якої достатньо коштів. Отже, скоріше за все, ця людина регулярно і своєчасно сплачувала за послуги централізованого опалення. Тобто індивідуальне опалення "забирає" у комунальників платоспроможних споживачів. Слід також не забувати, що існує критична межа, за якою сума платежів за тепло від споживачів централізованого опалення буде меншою за вартість вироблення та доставки цього тепла. Тобто з одного боку споживач індивідуального опалення додатково "платить за комфорт", а з іншого боку комунальники вимушені доплачувати за своїх клієнтів, або відключати збиткові будинки, змушуючи тим самим усіх мешканців переходити на індивідуальне опалення.

Більш чисте виробництво

Поиск по сайту: