Висновоки

Природа - це не те, що ми отримали в спадок від предків, а те, що ми взяли в борг у нащадків.

Стародавня індійська сентенція

В III тисячолітті немає необхідності доводити гостроту і масштабність, а значить, і небезпека склалася в світі екологічної ситуації. Винуватцем екологічної кризи на Землі стала людина. Він же є як суб'єктом, так і об'єктом останнього. Ніякому іншого біологічного виду не вдалося знищити настільки велика кількість інших видів, незворотно змінити екологічну ситуацію на планеті. Але не можна зупинити просування людства вперед, навряд чи можливий відмова від створюваної ним штучної біосфери, від створених ним умов життя. Що робити? Якими шляхами рухатися людству далі? Які пріоритети вважати основними? Що важливіше екологія чи науково-технічний прогрес? Проблема виживання, проблема збереження природної біосфери може бути вирішена тільки шляхом компромісів і пошуків оптимальних рішень, вихід в коеволюції (сумісної, взаємозалежної еволюції біосфери і людського суспільства). Виживання людини в умовах глобальної екологічної кризи безсумнівно залежить від наукових знань, впровадження в практику нових технічних досягнень. Але ці досягнення не зможуть принести очікуваних результатів без опори на моральне виховання і певні культурні традиції. На жаль усвідомлення важливості екологічної освіти та виховання прийшло лише в останні роки. У той же час технократичні установки настільки сильні, що вихід з екологічної кризи як і раніше шукається у звичних шляхи: створення екологічно чистих виробництв, прийняття природоохоронних законів, контроль за виробництвом і т.п., - іншими словами, як тільки екологічна криза породжений технічним прогресом, то треба просто внести відповідні корективи в напрям цього прогресу.

Екологічна криза мислиться як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не як те, що укладена в ньому самому. Тому все більше число дослідників приходить до висновку, що екологічний криза - це багато в чому світоглядний, філософсько-ідеологічна криза. З цієї точки зору, вирішення екологічних проблем в глобальному масштабі неможливо без зміни пануючого в даний час антропоцентрично екологічної свідомості. Характерною особливістю цього типу екологічного свідомості є те, що вищу цінність являє людина. Лише він самоцінна, все інше в природі є цінним лише остільки, оскільки воно може бути корисно людині. Природа оголошується власністю людства, причому, як само собою зрозуміле, вважається, що воно має на це право. Світ людей протиставлений світу природи. Антропоцентрично екологічну свідомість пронизує всі сфери діяльності людини: господарську, політичну, освітню і т. д. Це свідомість настільки сильно, що проявляється навіть у людей професійно, на найвищому рівні займаються охороною природи.

Антропоцентрично екологічне уявлення є психологічною базою екологічної кризи. Для його подолання необхідно нове бачення світу, новий тип екологічної свідомості, яке може бути названо екоцентріческім, оскільки головною його особливістю є те, що найвищу цінність представляє гармонійний розвиток людини і природи. Все в природі має право на існування «просто так», незалежно від корисності або марності і навіть шкідливості для людини. Людина не власник природи, а один з членів природного співтовариства.

Нове екологічну свідомість кардинальним чином змінює поведінку людей по відношенню до природи, але завдання його формування надзвичайно важка. В даний час кожна людина, незалежно від його спеціальності, повинен володіти екологічними знаннями. Тільки в цьому випадку він зможе реально оцінити наслідки своєї практичної діяльності

Вирішуючи свої професійні завдання, майбутні інженери не повинні забувати, що «ступінь цивілізації вимірюється не лише кількістю кіловат, які виробляються електроустановками. Вона вимірюється також низкою моральних і духовних критеріїв, мудрістю людей, що рухають уперед цивілізацію, що прагнуть забезпечити їй довговічність в найбільш сприятливою для її процвітання середовищі, у повній гармонії до законів природи, від яких людина ніколи не звільниться».

Значення проведеного дослідження полягає в оцінці економічної ефективності використання енергоресурсів на промисловому підприємстві за допомогою системи показників з метою визначення доцільності проведення тих чи інших енергозберігаючих заходів.

Розрахунок економіко-енергетичних показників вимагає достовірних даних про кінцеве споживання підприємством ПЕР, що дає можливість складати енергетичну звітність, для порівняння відповідних показників з аналогічними показниками провідних підприємств галузі за певні проміжки часу. Це дає змогу визначити на рівні галузі ті напрями, за якими підприємство повинно здійснювати обов’язкову роботу з метою підвищення енергоефективності виробництва.

Основне призначення системи показників енергоефективності –оптимальне використання ПЕР під час виробництва товарів та послуг, тобто використання їх в економіці підприємства. Тому широко використовуються такі поняття, як енергоємність конкретних товарі та послуг, загальні витрати видів ПЕР, характеристика енергозберігаючого ефекту, оцінка здатності зберігати та виробляти енергію тощо.

Аналіз системи показників енергоефективності дозволяє зробити наступні висновки:

1. Існує необхідність розробки конкретних методик відповідно до кожної галузі, враховуючи їх специфіку та умови функціонування, які будуть доповнювати та деталізувати основні показники.

2. Методична база техніко-економічних розрахунків енергоефективності підприємства показує, що в якості критерію оптимальності прийнятих рішень, може бути застосований мінімум затрат.

3. Нормативні документи, методи, етапи розрахунків, які використовувались в умовах адміністративно-планової економіки, в сучасних умовах втратили свою наукову та практичну цінність та потребують корегувань та розвитку.

4. Впровадження системи моніторингу для безперервного спостереження за процесом виробництва.

Поиск по сайту: