Становлені екобезпеки економіки

Сталий розвиток передбачає функціонування екологічно безпечної економіки, структурно-технологічний рівень якої забезпечує раціональне ресурсопотребленіе та мінімізацію інтегрального техногенного впливу на навколишнє середовище процесів виробництва і споживання товарів і послуг у розрахунку на одиницю сукупного суспільно продукту. В ідеалі - екобезпеки є така економіка, яку відрізняє оптимальна галузева структура, що припускає пропорційність у розвитку природоексплуатуючих обробних і переробних галузей, при відповідному розвитку сфери екобізнеса. При цьому подібні підприємства повинні бути орієнтовані на високі технології, відповідають умовам чистого виробництва.

Як показує світова практика основними реальною передумовою перетворення екологічних проблем в екологічну кризу служать, по-перше, безпрецедентні масштаби залучення природних ресурсів в господарський оборот, що обумовлено, головним чином, випереджаючим зростанням базових галузей промисловості, і, по-друге, технології, що застосовуються в базових галузях, орієнтовані на виробництво масової продукції при невисоких витратах, як правило, «Екологічно брудні» ресурсо-та енергоємні. Причому, якщо промислово розвинені країни у зв'язку з переходом економіки на інтенсивний шлях розвитку, її структурною перебудовою, зрушеннями в енергетичному господарстві, впровадженням новітніх технологічних розробок змогли досить успішно вирішити що створилася кризову ситуацію, то для російської економіки, обтяженої наслідками командного управління та витратами ринкових реформ, це завдання об'єктивно важко здійсненна.

Для становлення реальної екобезпеки економіки в Росії необхідно подолати технологічне відставання вітчизняної економіки, яка в даний момент є досить пріродоемкой (енергоємної) з яскраво вираженою індустріальної структурою. Як і раніше відрив від провідних технічно розвинених країн світу за ефективності та використання найважливіших видів матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів дуже великий.

Положення ускладнюється ще тим, що у галузевій структурі економіки продовжує зберігатися висока питома вага базових галузей, що завдають істотної шкоди навколишньому середовищу. Особливу стурбованість викликає той факт, що за останній роки не внесено будь-яких істотних змін у процес оновлення технологій.

Підприємства віднесені до числа забруднювачів атмосфери, найчастіше виступають також і в ролі основних забруднювачів поверхневих вод і грунтів. Висока ресурсомісткість і відхідних промислового виробництва погіршується низьким техніко-технологічним рівнем. Ступінь фізичного зносу основних фондів, обумовлена тривалою і надмірно інтенсивної експлуатацією виробничого потенціалу при постійно обмеженості виділяються капітальних вкладень на його розвиток і неповноту їх освоєння. Високим є також питома вага експлуатації обладнання зі наднормативним строком служби. Велика зношеність, а в деяких випадках і просто ветхість основних виробничих фондів, супроводжується низькою якістю продукції, що випускається. Більш того, при подібному фізичний знос устаткування неможливо гарантувати запобігання аварій, що супроводжуються залповим та/або скидами в навколишнє середовище високотоксичних речовин.

Необхідність раціонального використання ресурсів стільки очевидна для забезпечення сталого розвитку, ставить цілком конкретні задачі перед промисловим сектором економіки Росії. Вихід зі становища, що на найближчу перспективу виявляється тісно связнанним з екоструктурной перебудовою економіки, орієнтованої на: зниження пріродоемкості, енергоємності, перерозподіл трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на користь галузей, що виробляють продукцію кінцевого споживання; збільшення в територіальній структурі господарства частки наукоємних і ресурсозберігаючих секторів.

На підставі вимог екоструктурной перебудови можна зробити висновок, що розвиток галузей промисловості, продукція або технологічні процеси яких є основними джерелами забруднення, енергоємні, відрізняються використанням дефіцитних, невідновлюваних ресурсів або виробництвом особливо небезпечних відходів, буде стримуватися. Можливі випадки скорочення та навіть повної закриття окремих виробництв і підприємств, реконструкція яких виявляється недоцільною як з екологічної, так і соціально-економічної точок зору.

Орієнтовні розрахунки показують, що вже на першому етапі можлива економія на 20-30% природних ресурсів. в свою чергу будь-яке зниження витрати матеріалу, паливно-енергетичних ресурсів за рахунок економії, за рахунок зміни технології, підвищення ККД і т.д. веде до зниження шкідливих викидів в атмосферу, скидів у водні об'єкти, обсягу розміщених відходів.

В цілому екоструктурная перебудова повинна бути орієнтована на поступове перерозподіл ресурсів і первинних секторів економіки (добувна промисловість, сільське господарство та ін) у вторинні (сфера переробки сировини), а потім у третинні (готова продукція, продукти споживання).

Безсумнівний внесок у становлення екобезпеки економіки вносить розвиток специфічних галузей, безпосередньо пов'язаних з охороною природи. Будучи новою сферою зростання зайнятості, екобізнес активно розвивається і починає займати міцне місце в економіці країни. Серед напрямків ділової активності в природоохоронній сфері виділяються служби контролю якості повітря і води, промислових відходів, включаючи хімічний аналіз і екологічний моніторинг. Дуже перспективна в економічному плані представляються напрями, пов'язані з переробкою та збутом промислових відходів, впровадженням альтернативних джерел енергії, підтриманням та вдосконаленням мереж комунікацій та енергозбереження.

Сфера дії екобізнеса поширюється також і на послуги, пов'язані з оцінкою впливу на навколишнє середовище, з екологічним аудитом та консалтингом з наданням еколого-економічної інформації, з виданням літератури екологічної спрямованості, з екологічним туризмом. До переліку фінансових послуг входять: екологічний кредит, екологічний внесок, екологічне страхування та ін Про пріоритетний розвиток екобізнеса свідчить той факт, що впровадження енергозберігаючих технологій, розвиток інноваційної та екологічно орієнтованої діяльності постійно входять до програми державної підтримки малого підприємництва.

За оцінками фахівців виробництво екологічних товарів і послуг в промислово розвинених країнах Заходу перетворюється на велику галузь економіки. Подібне розвиток екобізнеса можна прогнозувати і в умовах Росії.

Як вже зазначалося раніше, екоструктурная перебудова економіки вимагає створення більш досконалої техніко-технологічної основи виробництва, що забезпечує можливість одночасного вирішення економічних, технічних, соціальних, організаційних та екологічних проблем при менших, ніж раніше, витратах. У сьогоднішніх умовах для технологічних систем та процесів на відміну від природних характерна розімкнутого матеріально-енергетичних циклів і, як наслідок, освіти величезної кількості відходів, що надходять у природне середовище і руйнують її природні цикли.

В відміну від природи людина не мінімізує, а навпаки накопичує відходи, порушуючи тим самим екологічну рівновагу.

Реальним напрямком вирішення екологічних проблем є реалізація досягнень науково-технічного прогресу, що передбачають зміни техніко-технологічної основи виробництва шляхом переходу на маловідходні, ресурсо - та енергозберігаючі технології. Практично це означає зміну курсу, орієнтованого на ліквідацію несприятливих наслідків, зумовлених зміною якості природного середовища, на курс боротьби із забрудненням та попередженням наслідків. Даний підхід у ситуації, що розглядається являє собою не тільки найбільш логічне, але й економічно найбільш ефективне рішення, тому що витрати на усунення екологічних наслідків найчастіше значно перевищують превентивні заходи.

Під ресурсозберігаючої технологією в цьому випадку розуміють такий технологічний процес, який передбачає мінімізацію використовуваних природних ресурсів і мінімальні порушення природних (природних) умов, тобто відрізняється від традиційних технологій значно меншою питомою витратою сировини та енергії. Для маловідходних (безвідходних) технологій головним є перехід на замкнуті технологічні цикли, в якійсь мірі відтворюють природні, що дозволяє отримати мінімум твердих, рідких, газоподібних і теплових відходів та викидів. У Декларації про маловідходних і безвідходних технологій та використання відходів, прийнятої на загальноєвропейському нараді Європейської Економічної Комісії з співпраці в галузі охорони навколишнього середовища, дається таке визначення: «Під маловідходних та безвідходних виробництв розуміють такий метод виробництва продукції (процес, підприємство, територіально-виробничий комплекс), про якому вся сировина і енергія використовується найбільш раціонально і комплексно в циклі сировинні ресурси - виробництво - споживання - вторинні сировинні ресурси і будь-які дії на навколишнє середовище не порушують її нормального функціонування». Як випливає з визначення, про замкнутість виробництва можна говорити в двох аспектах: стосовно до індивідуального виробничому процесу (в рамках одного підприємства) і в рамках групи підприємств, коли відбувається об'єднання різних технологій в послідовні і паралельні ланцюжки з метою більш повного використання сировини і скорочення відходів.

Технологічні принципи організації екологічних технологій залежать від характеру виробничих процесів, від груп галузей промисловості. Для галузевої добувної промисловості, де характерні великі обсяги переміщення порід, такі технології пов'язані з переходом до принципово нових технологій видобутку корисних копалин, наприклад, це може бути підземне вилуговування, електроліз, газифікація і гідроударні видобуток (вугілля), впровадження яких зазвичай вимагає досить високих стартових капітальних вкладень. Для обробної промисловості (зокрема металургія) можуть виявитися перспективними переходи до більш глибокої обробки вихідної сировини і максимальному використання відходів, що утворяться. Іноді складається ситуація, коли більш ефективним виявляється доцільність зниження ступеня вилучення основного компонента, щоб забезпечити виграш в цілому на комплексної переробки сировини і отримання побічних продуктів. Подібні ситуації важко уявити без виходу за рамки окремого підприємства. Більше ймовірний такий розвиток подій при наявності великого інвестування в рамках холдингу або іншого промислового об'єднання. Для галузей з перериваним виробничими процесами, заснованими переважно на механічній обробці сировини (машинобудування, деревообробка, легка промисловість), організація екологічних технологій пов'язана, як правило, з істотним зниженням загальної кількості відходів на основі зміни засобів впливу на предмет праці. Приклад - виготовлення деталей для машин з металевих порошків. Ця технологія підвищує коефіцієнт використання металу до 95%.

За оцінкою експертів структурна перебудова економіки на базі революційних перетворень техніко-технологічної основи в Росії вимагає 600-800 млрд. дол. Виділення таких значних коштів в найближчі роки і навіть у найближчому майбутньому неможливо і нереально. Тому найбільш перспективним у даний час є еволюційний шлях поліпшення експлуатаційних характеристик діючих зразків, видів техніки і технологій. Поетапна трансформація традиційних технологій при цьому є поступовий перехід від відкритих виробничих систем до напівзакритих з частковим використанням ресурсів та відходів і далі до систем закритого типу з повним використанням ресурсів і відходів та припиненням останніми забруднення навколишнього середовища. Високий рівень відходів у вітчизняній промисловості свідчить і про суттєві потенційні можливості екологізації технології при вирішенні проблем переходу на модель сталого розвитку.

Поиск по сайту: