Ринок, об'єктивні умови його формування. Закони попиту і пропозиції

Дослідивши походження ринкової економіки, ми не з'ясували головне - що являє собою ринкова система, її стрижень - ринок, його сутність та формування.

У буденному розумінні ринок - це місце, де купують і продають різні товари.

Однак це спрощений підхід. Ринок - явище надзвичайно складне і багатогранне.

Італійський економіст А. Пезенті, узагальнюючи уявлення багатьох економістів про ринок, визнає його центральним явищем економіки. За його висновком, ринок - це об'єктивний факт, який бачить кожний, і що таке ринок, знає кожна домогосподарка.

Інакше кажучи, ринок, за словами Пезенті, визначається як те уявне місце, куди сходяться виробники товарів, що пропонують свій товар покупцям, та споживачі, що пред'являють попит на товар. Проте такий загальний підхід не дає змоги визначити справді наукову сутність економічної категорії «ринок».

У стародавніх народів ринок виник як епізодично повторювана процедура обмінних операцій, частіше за все пов'язана із святами та ритуальними дійствами.

Наші уявлення про ринок є дещо іншими, масштабнішими. Однак сутність ринку з точки зору актів купівлі-продажу залишається незмінною, заснованою на взаємному інтересі покупців та продавців. Девіз А. Сміта «Дайте мені те, що хочу я, і я вам дам те, що хочете ви» до сьогодні зберіг свою актуальність.

У процесі історичного розвитку ринкового (товарного) господарства змінювалися розуміння ринку й ринкового механізму, їх сутність.

Ринок - одне з основних понять економічної теорії й господарської практики.

Часто поняття «ринок» вживається як само собою зрозуміле, начебто не вимагаючи пояснень. Насправді це поняття складне, у нас і за рубежем існують різні його тлумачення.

Одне з них полягає в тому, що ринок розглядається як обмін, організований за законами товарного виробництва й грошового обігу, як форми товарно-грошового обігу. Коли ринок розглядають з боку суб'єктів ринкових відносин, то виникають нові визначення ринку як сукупності виробників і покупців.

Однак ці визначення ринку однобічні, неповні, оскільки не охоплюють усю сукупність суб'єктів ринкових відносин, не включають відносини виробництва, розподілу, споживання у сфері обігу.

Ринок сьогодні розглядають як тип господарських зв'язків між суб'єктами господарювання. Існують два типи господарських зв'язків: натурально-речові, безоплатні, відповідно до структури потреб; товарні зв'язки, що опосередковуються через ринок. Характерними рисами цього типу зв'язків є взаємні угоди сторін, еквівалентна платність, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції. Ринкові зв'язки можливі тільки за умови вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Звідси можна дати таке визначення ринку.

Ринок - це конкурентна форма зв'язку між господарюючими суб'єктами.

Оскільки на поверхні ринок виглядає як зв'язок між продавцями, посередниками-торговцями та покупцями, то визначення його може бути таким.

Ринок - це система економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу.

Ринок виступає як суспільна форма організації й функціонування економіки, при якій забезпечується взаємодія суб'єктів виробництва й споживання.

Суб'єктами ринку є продавці та покупці. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства (одна особа або кілька осіб), підприємства (фірми), держава.

Більшість суб'єктів ринку діють одночасно і як покупці, і як продавці. Усі господарські суб'єкти тісно взаємодіють на ринку, створюючи взаємопов'язаний «потік» купівлі-продажу.

Об'єктами ринку є товари і гроші. Товарами виступає не тільки вироблена продукція, чинники виробництва (земля, праця, засоби виробництва, капітал), а й послуги, ноу-хау, інформація. Функцію грошей виконують усі фінансові засоби (самі гроші та цінні папери).

Виходячи з територіальних меж і масштабів операцій купівлі-продажу, розрізняють місцевий ринок (у межах селища, міста, регіону), національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) ринки.

Первісно, в умовах простого товарного господарства виникає звичайний (примітивний) ринок, де реалізуються товари повсякденного попиту. Стародавньою формою ринку був базар, тобто місце, де торгували продуктами і товарами, як правило, власного виробництва й обміну. Надалі, з розвитком виробництва і обміну з'явилися ринки зі складнішою, розвиненішою структурою. На сучасному ринку розвинених країн можна придбати не тільки будь-які засоби виробництва, споживчі товари, сільськогосподарську продукцію, а й науково-технічні розробки, інвестиції (грошові засоби, які використовуються на будівництво та придбання устаткування), цінні папери (акції, облігації), іноземну валюту.

У кожній ринковій операції можна виділити два типи зв'язків: «товар - товар» і «людина - людина». Другий характеризує економічні відносини між товаровиробниками. Такі відносини відбивають укладені між підприємствами і фірмами господарські договори щодо закупівлі різноманітних товарів.

Розглядаючи ринок як категорію обміну, слід зауважити, що його не слід плутати з поняттям «торгівля». Ринок є економічною категорією, а торгівля - галуззю економіки. У взаємозв'язку «ринок - виробництво» ринок визначає:

забезпечення безперервності виробництва товарної маси, оскільки на ринку відбувається нескінченний процес реалізації товарів;

здійснення контролю над виробництвом - обсягом вироблюваної продукції, асортиментом товарів, їх якістю;

установлення суспільної корисності товарів, тобто виявлення, наскільки витрачена на них праця, матеріальні та фінансові ресурси відповідають суспільно необхідним обсягам;

визначення реальної (суспільної) вартості товару, вплив на ціноутворення.

Розвиненість ринку і ринкових відносин залежить від розвитку його складових.

Йому притаманні такі ознаки.

1. Необмежена кількість учасників актів купівлі-продажу, вільний доступ на ринок і вільний вихід з нього. Виробники (продавці) обирають будь який вид діяльності - підприємництво, фондові операції, банківську діяльність, сільськогосподарське виробництво тощо. В свою чергу споживачі (покупці) можуть купити все, що бажають. Отже, виробники і споживачі, продавці і покупці мають однакові права, і саме так реалізується свобода економічної поведінки партнерів.

2. Мобільність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оскільки підприємницька діяльність передбачає збільшення отримуваного доходу, а на це можна розраховувати тільки при розширенні виробництва, застосуванні нової техніки, новітніх технологій тощо.

3. Отримання кожним суб'єктом ринку достовірної та повної інформації про пропозицію, попит, норму прибутку тощо. Це потрібно для орієнтації на ринку і прийняття правильних рішень про доцільність купівлі або продажу.

4. Усунення монополії виробника, однорідність однойменних товарів, інакше на ринку не буде свободи економічної поведінки продавців і покупців.

5. Купівля і продаж товарів мають здійснюватися за цінами, прийнятними як для продавців, так і для покупців за домовленістю між ними в результаті торгу на вільному ринку у вигляді попиту і пропозиції, що формує ринкову ціну.

Розвиток ринку відбувається внаслідок дії усіх економічних законів товарного виробництва:

­ закону вартості;

­ закону попиту і пропозиції;

­ закону грошового обігу;

­ закону конкуренції;

­ закону співвідношення індивідуальної та суспільної вартості тощо.

Сутність і дію закону вартості ми розглянули в темі, присвяченій товарно-грошовим відносинам і встановили, що він регулює виробництво і обмін товарів відповідно до їхньої суспільної вартості. Як регулятор товарного виробництва закон вартості стихійно зумовлює розподіл матеріальних, трудових і фінансових ресурсів між різними галузями та сферами виробництва, встановлює пропорції між ними, впливає на масштаби і темпи суспільного відтворення. При цьому механізм його дії ґрунтується на стихійному коливанні цін навколо вартості внаслідок розбіжності попиту і пропозиції на товари.

Дія системи економічних законів надає ринку значення саморегулюючої системи, що впливає на функціонування всього товарного виробництва й обігу.

Другим важливим економічним законом, що регулює механізм ринку, є закон попиту і пропозиції. Як відомо, у ринкові відносини вступає багато суб'єктів - виробників, споживачів, посередників тощо. Через це на ринку складається певне співвідношення між попитом і пропозицією як на окремі товари та їхні партії, так і за товарною масою в цілому.

Що ж таке попит і пропозиція?

Попит - це форма вираження потреби, що виступає на ринку і забезпечена відповідною сумою грошей. Іншими словами, попит - це платоспроможна потреба.

На ринку в різні відрізки часу складається певна функціональна залежність між ринковою ціною товару та грошовим вираженням попиту на нього В цьому відбивається дія економічного закону попиту: що вища ціна на цей товар, то менший на нього попит з боку покупців.

Поиск по сайту: