Патофізіологія рани

Лікування опікових ран.

Поскільки із всіх варіантів ран опікові є одними з найтяжчих, в цьому розділі піде мова про особливості перебігу, патоморфологічні зміни та методику лікування препаратом Унібіол.

Класифікація.

Існує багато класифікацій. Основою для них є клінічний перебіг та тактика лікування. Але набільш розповсюджені дві: по глибині і типу ушкодження.

За типом ушкодження: термічні, хімічні, електричні та радіаційні опіки.

За глибиною процесу:

Перша ступінь: характеризується ушкодженням ороговіваючого епітелію. Проявляється яскравою гіперемією, набряком тканин, болем.

Друга ступінь: відмічається ушкодження шкіри до росткового шару. Проявляється утворенням невеликих епідермальних міхурів заповнених серозною рідиною.

Третя ступінь: наступає ушкодження всіх шарів шкіри – епідерміса та дарми.

· Третя А ступінь: ушкоджуються всі шари шкіри до сосочкового шару. Проявляється утворенням великих епідермальних міхурів з тенденцією до злиття, які легко розриваються. Вміст міхурів може бути серозним або геморрагічним.

· Третя Б ступінь: загибель всіх шарів шкіри включаючи дерму, до підшкірно-жирової клітковини. Проявляється утворенням глибоких ран з некротичним дном.

Четверта ступінь: Загибель нижчележачих тканин: підшкірно-жирової клітковини, мязів, фасцій, кісток.

Остаточний діагноз за даною класифікацією виставляється на 7 – 10 добу після отримання опіку.

Патофізіологія рани.

Вплив високої температури на шкіру людини приводить до ушкодження двох типів: 1) безпосередне, пряме ушкодження епідерміса та 2) послідуюче глибоке ушкодження дермального шару. Тканини організма тривалий час можуть протистояти температурі до 40⁰С, але при подальшому підвищенню ступінь деструкції тканин збільшується в геометричній прогресії. Глибина ушкодження тканин залежить від двох головних показників – температури та тривалості дії джерела тепла. Таким чином, глибина опіку обумовлюється видом термічного агента, його теплоємністю і тривалістю дії. Реакція клітин на термічну дію не носить стандартний характер і характеризується кровопостачанням та локалізацією ділянки ушкодження.Jackson в опікових ранах розрізняють три концентричні зони ушкодження. Центральна ділянка рани, яка найбільш тісно контактувала з джерелом тепла, характеризується коагуляційним некрозом і носить назву зони коагуляції. Під час дії опікового агента температура в цій зоні перевищує 45⁰С що приводить до незворотності процесу (загибель клітин). Ступінь ушкодження зменшується в напрямку від поверхні шкіри до її більш глибоких шарів, та від центра опіку до периферичних ділянок

Навколо центральної ділянки коагуляції розміщується зона стазу (зона джексона, або паранекроза). Хоча клітини цієї зони зазнають безпосередню дію високої температури, вони не гинуть відразу. Тут наступають глибокі пошкодження тканин. В результаті прогресуючої ішемічної реакції, всі клітинні елементи в зоні стазу зазвичай гинуть на протязі 24 – 48 годин після опіку.

Навколо зони стазу розміщується ділянка гіперемії, яка ушкоджується незначно. Клітини цих тканин відновлюються на протязі 7 – 10 діб.

Більшість сучасних дослідників вважають, що основний некроз тканин починає розвиток через певний час після опіку. Відповідні дані, які приведені при описі зон опікової рани, підтверджують наявність такого висновку, поскільки процес коагуляції в зоні стазу продовжується на протязі 24-48 годин.

Артеріографічні дослідження показали, що в опіковій рані кровоносні судини руйнуються на протязі 24 годин після ушкодження, хоча в більш ранні терміни спостерігалась картина їх повнокрів’я. На протязі 24-48 годин після опіку прогресує руйнування епітеліальних тканин фолікулів і потових протоків. Виходячи з цього прослідковується, що венозна система в цей період розвитку патологічного процесу відразу ж ставиться під загрозу загибелі, вірогідність якої зростає на протязі 24 годин.

До цього часу незрозуміло, чи являються описані процеси наслідком безпосереднього самого контакту термічного агента і шкіри, чи відображають динаміку розвитку послідуючих патологічних порушень. Твердо встановлено лише те, що почавшись, вони постійно еволюціонують.

Висновки: Враховуючи перебіг процесів в опіковій рані стає зрозумілим що загибель тканин, які знаходились в зоні стазу, продовжується на протязі значного часу після отримання опіку, що збільшує глибину некрозу. Тому встановлення остаточного діагнозу з вказанням глибини (степені І, ІІ, ІІІа, ІІІб, ІV) проводиться на 7-10 добу після ушкодження.

Підсумовуючи все вищесказане слід відмітити, що одним із найважливіших принципових ефектів препарата Унібіол є можливість збереження життєдіяльності зони стазу і зведення до мінімуму зони некрозу. Ефективність лікування буде прямо пропорційно залежити від максимально раннього застосування (перші хвилини або години), та в любому випадку вище ніж при використанні класичних методик.

Поиск по сайту: