 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку
Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна досягти такого обсягу виробництва продукції, за якого гранична виручка (граничний доход) MR дорівнює граничним витратам МС.
MR=MC
В цьому – вирішення проблеми максимізації прибутку для монополіста, як і для будь-якої іншої фірми.
Прибуток монополії визначається як різниця між виручкою та загальними витратами виробництва.
ЕП=TR – TC (12.2)
Із зростанням Q прибуток зростатиме поки не досягне максимуму, а потім буде зменшуватись.
Певний обсяг виробництва Q максимізує прибуток в тому випадку, коли приріст прибутку від додаткового збільшення Q дорівнює 0.
d ЕП d TR d TC MR – MC == 0 TR – TC = ЕП ------- = ------- - ------- MR = MC
d Q d Q d Q
С
Рис.4. Модель вибору обсягу виробництва за загальними значеннями доходу і витрат.
Формула MR = MC – є необхідною умовою максимізації прибутку.
Для монопольної фірми граничний доход визначається формулою:
MR = P (1+ 
); (12.3)
Так як MC = MR, то можна записати, що
- перевищення ціни над граничними витратами в процентах від ціни. Ціну можна виразити через граничні витрати як:
P= 
При |Е d | = 1 – ціна є невизначеною величиною.
|E d | < 0 – ціна менша за нуль.
Ці два випадки не мають економічного сенсу. Таким чином, монополія максимізує прибуток тільки при |E d |>1.
Таким чином, монополіст, визначаючи ціну, враховує що вона може перевищувати граничні витрати на величину, обернено пропорційну еластичності попиту. Випуск товарів необхідно розширювати поки за ціни, що встановлені монополістом, доки продукція знаходить збут.
Отже, необхідною умовою максимізації прибутку є рівність MC = MR.
P
MC
PE AC
прибуток
E
D=AR
QE Q
Рис.5. Модель рівноваги монополії в короткостроковому періоді.
На графіку (рис. 5) точка Е (точка перетину ліній граничних витрат МС і граничного доходу) є точкою рівноваги фірми-монополіста. Опустивши вертикальну лінію на ось Х, знаходимо обсяг продукції QE, при якому фірма одержить максимальний прибуток. Перетин вертикальної з лінією попиту D визначає ціну РЕ, при якій буде реалізовано цей обсяг продукції.
В довгостроковому періоді монополія, яка максимізує прибуток, розширює свої операції, поки не стане випускати кількість товару, яка відповідає правилу рівності граничної виручки і довгострокових граничних витрат (MR = L RMC). Фірма - монополіст забезпечить рівновагу в довгому періоді в тому випадку, якщо вона зможе утримати контрольовану галузь від проникнення інших фірм.
У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма, виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію.
На рис.6. зображені варіанти розвитку фірми з відповідними короткостроковими кривими середніх і граничних витрат, а також нанесені криві довгострокових середніх і граничних витрат 
і 
. Короткострокова рівновага монополії може встановлюватись у точках 
і 
. Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги 
, який одночасно є коротко- і довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві граничного виторгу і граничних витрат коротко – і довгострокового періоду: 
.
Монополія завжди може вибрати з усіх варіантів розвитку такий, який принесе їй найбільший прибуток. Закономірним є те, що рівноважна ціна 
і в довгостроковому періоді перевищує довгострокові середні і граничні витрати: 
.
Для монополії не властивий парадокс прибутку. Завдяки бар’єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді зберігає економічний прибуток.
Поведінка монопсоніста є ніби дзеркальним відображенням поведінки монополіста (рис. 7). Якщо монополіст стикається з спадною кривою попиту, яка відображає середній виторг монополіста, то монопсоніст, як єдиний покупець товару, має справу з висхідною кривою ринкового пропонування, яка відображає його середні видатки на покупку товару 
. Висхідний характер кривої пропонування означає, що кожна наступна куплена одиниця товару потребує підвищення ціни на весь обсяг покупок, тобто граничні видатки монопсоніста на покупку зростатимуть швидше, ніж середні. Крива граничних видатків 
відхиляється ліворуч вгору від кривої середніх видатків. Крива попиту відображає спадну граничну вигоду монопсоніста 
від купівлі кожної одиниці товару 
.
Оптимальна кількість товару, яку купить монопсоніст, визначається подібно до загального правила максимізації прибутку за рівнянням 
, що графічно відповідає точці перетину кривої попиту з кривою граничних видатків (точка 
). Ціну товару монопсоніст знаходить на кривій пропонування, в точці 
. Точка є точкою рівноваги монопсоніста. Відповідно рівноважний обсяг покупок буде 
, а рівноважна ціна 
.
Рівняння є правилом максимізації вигоди монопсоніста.
Монопсонічна влада над ринком залежить головним чином від еластичності пропонування: чим вона менша, тим більшу владу над ринком має монопсоніст.
Поиск по сайту: