С. Радичів Чернігівської області

с.Радичів розташоване на території Мезинського Національного природного парку. МНПП був заснований у 2006 р. і має площу 31600 га. Він розташований на території Коропського району Чернігівської області і відноситься до Лівобережного Полісся України (див. додаток 9). 38% площі парку займає лісова рослинність (переважно дубові, липово-дубові, кленово-липово-дубові ліси та їх похідні), майже 35% розорано, 16% становлять сіножаті та пасовиська, решта – це забудови, шляхи та водойми. Досі в парку не проводилося ґрунтовних мікологічних досліджень, тому, зважаючи на важливість грибів як компонентів екосистем, а також необхідність їх інвентаризації на територіях об’єктів природно-заповідного фонду України, було вирішено провести збір мікологічного матеріалу у вказаному парку. Перші мікологічні обстеження МНПП, здійснені Ю.І. Голубцовою у 2004-2005 рр.

У результаті проведених досліджень виявлено, що у загальному таксономічному спектрі грибів тут домінує відділ Ascomycota s.l., представлений 107 видами, які належать до 57 родів, 30 родин та 18 порядків (включаючи 26 анаголоморфних видів). Провідне місце за кількістю видів посідає порядок Erysiphales. І хоча польовими дослідженнями охоплений не весь проміжок вегетаційного періоду, сприятливий для розвитку цих грибів, однак їх видовий склад виявився тут навіть багатшим на шість видів, ніж у ДСНПП [18].

Під час дослідження було виявлено, що на території МНПП поширена група грибів – це дереворуйнівні види, які здатні уражувати як живі дерева, так і ті, що розкладають мертву деревину. Усього на території парку виявле но 110 видів дереворуйнівних грибів, більшість з яких є сапротрофами. Утім, є серед них і низка досить таки небезпечних збудників захворювань лісових порід, а серед сапротрофів трапляються види, здатні вражати ослаблені живі дерева або руйнувати оброблену деревину (наприклад, у будівлях). Такі гриби трапляються і на території с.Радичева. У парку виявлено такі види, які є небезпечними паразитами деяких видів деревних рослин: Fistulina hepatica (печіночниця звичайна) та Fomitiporia 114 115 robusta (трутовик дубовий) розвиваються на дубі, Heterobasidion annosum (коренева губка сосни) та Phaeolus schweinitzii (трутовик Швейніца) – на сосні, Phellinus populicola (трутовик осиковий) – на осиці, P. tuberculosus (трутовик сливовий) – на груші та яблуні, а Armillaria mellea (опеньок осінній) і Sarcodontia crocea (саркодон тія шафранова) – на різних видах листяних дерев, у тому числі й на дубі. Загалом можна бачити, що всі вони, крім Armillaria mellea, належать до так званих трутових грибів. Найбільш небезпечними серед них є Armillaria mellea, Heterobasidion annosum та Fomitiporia robusta, оскільки, по-перше, їм властива найбільша агресивність, а, по-друге, вони досить часто трапляються на території парку собливо це стосується перших двох видів [14]. Плодові тіла Armillaria mellea щоосені можна бачити в лісах парку у великих кількостях. Судячи з усього, міцелій опенька вражає досить великі ділянки лісу. Що стосується Heterobasidion annosum, або кореневої губки сосни, то її плодові тіла можна було спостерігати досить таки рідко, проте втішатися цим не слід, оскільки часто можна було бачити побічні наслідки діяльності цього гриба, а саме: засохлі на кореню сосни.

Чимало видів, знайдених в парку, належать до так званих факультативних сапротрофів, тобто здатні уражувати як живі дерева, зокрема ослаблені, так і розвиватися згодом на мертвій деревині. Як правило, вони здатні уражувати не один вид рослини. Наприклад, Laetiporus sulphureus (трутовик сірчано-жовтий) можна побачити на дубі й вербі, Oxyporus populinus (оксипор тополевий) – на клені, березі, ясені, горобині, тощо; Phellinus igniarius (трутовик несправжній) – на березі, вербі, клені та ін.; Phellinus nigricans (трутовик чорніючий) – на березі, вільсі, ліщині; Polyporus squamosus (трутовик лускатий) – на ясені, яблуні, тополі, груші, липі, дубі та інших листяних породах. Stereum hirsutum ( стереум щетинистий) теж здатен розвиватися практично на всіх листяних породах МНПП. Свого роду виняток серед грибів з цієї групи становить Piptoporus betulinus (березова губка), який розвивається лише на березі. Значну небезпеку для парку становить Piptoporus betulinus, який можна знайти практично на будь-якій ділянці парку, якщо там зростає береза. На щастя, цей вид все таки частіше розвивається на відмерлій деревині. Ще дякі види, будучи в цілому сапротрофними, зрідка можуть розвиватися на ослаблених живих рослинах; це так звані факультативні паразити. Серед них на території парку були знайдені Ganoderma lipsiense (трутовик плаский), G. lucidum (трутовик лакований), Irpex lacteus (ірпекс молочний), Bjerkandera adusta (б’єркандера опалена), Trametes suaveolens (трутовик пахучий). Ці види можуть зустрічатися на різних видах листяних дерев та кущів і на території парку трапляються регулярно, й у найрізноманітних лісових угрупованнях. Утім, шкоди від них дуже мало внаслідок низької вірулентності.

Окремо слід згадати про групу суто сапротрофних видів трутових грибів, які не будучи здатними уражувати живі рослини, натомість нерідко пошкоджують оброблену деревину, у тому числі в будівлях. Такі види ще називають «домовими грибами». До цієї категорії в парку належать Coniophora puteana (коніофора мозкоподібна), Gloeophyllum trabeum (глеофіл колодний), Lenzites betulina (лензітес березовий), Trametes ochracea (трутовик вохристий), T. versicolor (трутовик різнокольоровий). Зазначені види завдають іноді чималих збитків, руйнуючи будівлі або заготовлену деревину в разі неналежного зберігання. Що стосується решти сапротрофних видів, то їх народногосподарське значення є порівняно незначним, якщо, звісно, не брати до уваги ту важливу роль, яку вони відіграють у нормальному функціонуванні лісових екосистем.

На сьогодні з певністю можна стверджувати, що дослідження грибів-трутовиків поширених на території парку і с. Радичева загалом є досить цікавим для подальшого вивчення та систематизації. Мікобіота парку набагато багатша, ніж відомо нині. Крім того, значна кількість рідкісних та нових для України видів грибів, знайдених тут, свідчить, що мікобіота парку відзначається значним різноманіттям та своєрідністю і заслуговує на подальші дослідження.

Поиск по сайту: