Громадські об’єднання -

Громадська організація -об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Громадянське суспільство - суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи не залежним від держави, спільно з нею формує розвинені правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Громадський рух — це добровільне формування людей, що виникає на основі їхнього свідомого волевиявлення відповідно до спільних інтересів, прав і свобод. Громадські рухи, як правило, діють із орієнтиром на найближчу перспективу. Цілі, які обирають громадські рухи, гранично близькі до реальності, мають конкретний характер.

Демократизація - втілення демократичних принципів у організації суспільства.

Демократичний режим — спосіб функціонування політичної системи, заснований на визнанні народу головним джерелом влади, наділення громадян широкими правами і свободами.

Демократія - (від грец. demos - народ і kratos - влада) - така форма організації основоположної державної влади, яка передбачає народ в якості джерела державної влади, розумний її поділ, вільну виборність й оперативну змінюваність органів влади і посадових осіб, прийняття рішень за більшістю голосів.

Держава - особлива форма людської спільноти, яка володіє суверенітетом і має певну структуру та організацію політичної влади і управління соціальними процесами на певній території.

Державний суверенітет - незалежність держави у зовнішніх і верховенство у внутрішніх справах.

Децентралізація влади - передача центром компетенції, ряду функцій і повноважень місцевим органам влади, які не підпорядковані центральній владі; правове відчуження повноважень держави як юридичної особи на користь іншої юридичної особи - місцевої влади.

Диктатура - політичний режим, що характеризується необмеженою владою однієї особи, невеликої групи або організації.

Договірна теорія походження держави (Дж.Локк, Т.Гоббс, Ж.Ж.Руссо) – теорія, де державу сталі розуміти як суспільний договір, згідно якому люди з метою надійного забезпечення своїх природних прав, свободи, захисту особи і власності погоджуються створити державу.

Дуалістична монархія – форма правління, яка передбачає розподіл владних повноважень між монархом і парламентом, при якому монарх має більш широкі повноваження й особисто формує уряд, котрий є відповідальним перед ним.

Електорат - (від франц. йlecteur - обираю) - корпус виборців, сукупність громадян, які користуються активним виборчим правом, тобто правом обирати когось до складу органу влади.

Еліта політична - відносно невелика, внутрішньо диференційована, інтегрована група осіб, яка концентрує в своїх руках значний політичний обсяг влади. Безпосередньо приймає участь у прийнятті і здійсненні рішень, які пов'язані із використанням державної влади або впливом на неї.

Етатизм - (від франц. etat - держава) - підпорядкування державі усіх сфер життя суспільства; політика активного втручання держави в економічну та інші сфери життя, цілковита їх підконтрольність державі. Наслідком етатизму є крайня централізація, дріб'язкова регламентація та бюрократизація суспільних процесів, відчуження народу від участі в громадських справах, у розв'язанні спільних проблем.

Загальне виборче право - один з основоположних принципів демократичного виборчого процесу, який означає, що до участі у виборах мають бути залучені всі громадяни країни, які досягли встановленого законом віку, без жодних обмежень, за винятком випадків, однозначно визначених законом.

Законодавча влада - орган державної влади, відповідальний за створення й дотримання певної системи законодавства у суспільстві, уповноважений ухвалювати нові і змінювати чинні закони. До функцій законодавчої влади в демократичних суспільствах належать також репрезентація інтересів громадян, призначення на посади й формування державних органів, контроль за діяльністю виконавчої влади та ін.

Змішаний політичний режим - політичний режим, який інтегрує ознаки усіх основних політичних режимів: демократичного, авторитарного, тоталітарного, анархічного та ін.

Зовнішня політика - політика держав у сфері міждержавних відносин.

Ідеологія – система цінностей, поглядів та ідей, в яких відображається ставлення людей до політики, до існуючої політичної системи, політичного порядку, а також ті цілі, до яких варто прагнути.

Інтегративна функція політичної культури - досягнення на базі загальноприйнятих політико-культурних цінностей злагоди в межах існуючої політичної системи.

Комунікативна функція політичної культури - функція, яка дозволяє встановити зв'язок між учасниками політичного процесу, а також передавати елементи політичної культури від покоління до покоління, накопичувати політичний досвід.

Контреліта - особи, які мають характерні для еліти психологічні якості, але ж не мають доступу до керівних функцій в силу свого соціального статусу та різних бар'єрів.

Конфедерація - союз самостійних, суверенних держав, який створюється з метою проведення єдиної політики щодо вирішення певних проблем.

Легітимність - здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Лідер політичний - авторитетний член громадської організації або соціальної групи, особистісний вплив якого дозволяє йому відігравати істотну роль у соціально-політичних процесах і ситуаціях, регулюванні взаємин у колективах, групах, суспільствах, націях, державах, міжнародних відносинах.

Марксистської теорія походження держави (теорії насильства) – теорія, згідно якій держава є політичною машиною для придушення пануючими класами трудящих мас.

Монархія - форма правління, яка характеризується спадковою передачею влади голові держави, і вона не є похідною від якоїсь іншої влади та виборців.

Народний суверенітет - незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенства влади (суверенітет держави, народу, нації, особи), який заснований на визнанні всього повноправного населення тієї чи іншої країни джерелом політичної влади.

Нацизм - різновид політичного режиму, для ідеології якого характерні расизм, шовінізм, антидемократизм, елітизм, зовнішньополітичний експансіонізм, марення про світове панування.

Об'єднанням громадян -добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Обмежена монархія -це форма правління, за якої влада монарха обмежена якимось представницьким органом (парламентом).

Патріархальна концепція походження держави -трактує державу як велику сім'ю, в якій відносини монарха і його поданих ототожнюються з відносинами батька і членів сім'ї. Ще Конфуцій висловив патріархально-патерналістську концепцію держави.

Парламентська монархія – форма правління, при якій влада монарха суттєво обмежена і вона реально належить голові уряду, який формується і затверджується виключно парламентом і є підзвітним тільки йому.

Парламентська республіка – форма правління, яка характеризується тим, що парламент формально є повновладним органом, який формує політично відповідальне перед ним уряд. Взаємостосунки законодавчої і виконавчої гілок влади будуються на принципі співпраці. Президент є главою держави, але виконавська влада зосереджена у уряду на чолі з прем'єр-міністром. Уряд формується партією або коаліцією партій, що мають свій в розпорядженні більшість місць в парламенті.

Партійна система - сукупність політичних партій, пов'язаних з іншими елементами політичної системи та між собою певними впорядкованими відносинами.

Пасивне виборче право -означає право балотуватись на відповідні посади, тобто право бути обраним.

Плюралізм - система влади, заснована на взаємодії та співпраці основних політичних сил і організацій.

Політика - сфера життєдіяльності суспільства, політика - специфічна професійна діяльність з опосередкування ідеалів, цілей та інтересів соціальних спільнот - соціальних груп, класів, націй та держав.

Політична влада - здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об'єднань за допомогою будь-яких засобів - волі, авторитету, права, насильства; центральні, організаційні й регулятивно-контрольні засади політики.

Політична культура - рівень засвоєння людиною й суспільством політичних ідей, поглядів, концепцій, програм, досягнень суспільно-політичної думки; зрілість і компетентність в оцінках політичних явищ; форма політичної етики, поведінки, вчинків і дій.

Політична орієнтація - (від франц. orientation - звернення на схід, від лат. oriens - схід) - певні уявлення політичних суб'єктів про цілі, завдання діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому.

Політична свідомість - опосередковане відображення політичного життя суспільства, суттю якого є проблема влади, формування, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів; сукупність поглядів, оцінок, установок, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної самостійності.

Політична система суспільства - це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що відображає інтереси усіх політичних і соціальних сил суспільства.

Політична участь - це здійснення або підтримка певних акцій з метою вираження інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх у конкретні вимоги; здійснення тиску на органи влади, або домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішення ті дії.

Політичний конфлікт – це конфлікт з приводу розподілення владних повноважень, господства та керування.

Політична культура – це сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою.

Політична субкультура - система політичних орієнтацій і моделей поведінки, які характерні для соціальних груп та спільностей, що відрізняються від інших соціальних суб’єктів і націй в цілому

Політичний плюралізм - існування різноманітних політичних позицій учасників політичного процесу та можливість їхньої інституціоналізації й представлення на владному рівні.

Політичний процес - хід розвитку політичних явищ, сукупність дій різноманітних політичних сил, течій, котрі прагнуть здійснення певних політичних цілей, програм.

Політичний режим - сукупність методів і засобів, за допомогою яких владні органи здійснюють управління суспільством і забезпечують своє політичне панування.

Політичні відносини - взаємини суб'єктів політики з приводу завоювання та здійснення влади (міжкласові, міжнаціональні, міждержавні).

Політологія – наука про політику.

Правова держава - держава, в якій не тільки проголошуються, але й забезпечуються права і свободи особистості, реалізується принцип взаємної відповідальності держави і всіх, хто вступає з нею у взаємини.

Президентська республіка – форма правління, яка характеризується жорстким розділенням законодавчої і виконавчої гілок влади. Президент, будучи главою держави, одночасно очолює виконавчу владу, не несе відповідальності перед парламентом, оскільки обирається на загальних виборах. Уряд призначається президентом і несе перед ним відповідальність. Президент не має свій в розпорядженні права розпуску парламенту, парламент може змістити президента тільки через процедуру імпічменту.

Президентсько-парламентська республіка – форма правління, яка відрізняється подвійною відповідальністю уряду – перед президентом і перед парламентом. Ця форма поєднує в собі сильну президентську владу з ефективним контролем з боку парламенту.

Представницька демократія - форма демократії, за якої громадяни доручають прийняття державних рішень своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують їх презентувати й відстоювати свої інтереси і, таким чином, через своїх обранців впливають на управління державою.

Прикладна політологія - складова частина загальної політології, яка використовує засоби мікрополітичного аналізу й вивчає окремі поодинокі явища політичного життя.

Принципи міжнародної політики - норми, що визначають цивілізовану політичну технологію у відносинах з державами (були прийняті у Хельсінках).

Республіка - форма правління, за якої вищі державні органи влади обираються народом на певний період.

Ресурси влади - сукупність засобів, використання яких забезпечує вплив на об'єкт влади відповідно до цілей суб'єкта.

Системний підхід – Т. Парсонс висунув ідею, що вполітична система суспільства складається з підсистем: економічної, політичної, соціальної, духовної, які вкупі мають пристосовуватися, дотримуючись внутрішньої єдності.

Соціалізм - вчення і теорія, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей в залежності від затраченої праці.

Соціальна держава - держава, яка забезпечує громадянинові гідні умови життя, праці, соціальної захищеності, надає можливості для самореалізації.

Структура політичної системи - сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють стійку цілісність.

Структурний підхід – в основі структурного підходу політичної системи Д. Істона лежить авторитарне розподілення цінностей.

Суб'єкт міжнародного права - держава, яка реалізує принцип міжнародного права на самовизначення, державний суверенітет, недоторканість території, рівність у відносинах з іншими суб'єктами міжнародної політики та інше.

Суверенітет – верховенство влади держави всередині країни та її незалежність у зовнішніх відносинах.

Теократична концепція походження держави -теорія божественного походження, згідно якої держава наказала людині Богом.

Теорія насильства – теорія, згідно якої держава виникає в результаті завоювання та поневолення слабких груп та спільнот більш сильними та більш організованими, зокрема підкорення землеробних племен войовничими кочовими племенами.

Тероризм державний - форма державної політики, яка ґрунтується на застосуванні екстремістської технології.

Тоталітаризм - політичний режим, що прагне до встановлення абсолютного і всепроникаючого контролю над людьми, особою, суспільством.

Узурпація — протизаконний захват, насильницьке привласнення будь-чого.

Унітарна держава - держава, яка характеризується однаковим юридичним статусом усіх адміністративно-територіальних одиниць, що обмежені в своїх повноваженнях і не мають якоїсь політичної самостійності.

Фашизм - крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, яка тяжіє до встановлення терористичної диктатури.

Федеративна держава - держава, яка є об'єднанням кількох територіальних утворень у єдиний союз. Дані утворення мають певну самостійність, значні повноваження і власне законодавство.

Форма державного правління - спосіб організації верховної державної влади, принцип і механізм взаємодії її структурних елементів.

Форма державного устрою - територіально-політична організація держави, яка характеризується певним політико-правовим статусом її складових частин і принципами взаємовідносин центральних і регіональних органів державної влади.

Харизматичне лідерство припускає виняткові якості самого лідера, якими він володіє насправді або які приписуються йому його оточенням і всіляко роздуваються засобами масової інформації. Основою легітимності харизматичного лідера є його перевага над іншими.

Поиск по сайту: