з української мови професійного спрямування

Термінологічний словник-мінімум

1. Абонемент – документ, який посвідчує право людини чи групи осіб на користування (з а плату чи безплатно) книжками, телефоном, місцем у театрі чи на стадіоні протягом певного часу.

2. Абревіатура – Скорочення слова чи словосполучення, вживане в основному і писемному мовленні, а також загальноприйняті скорочення слів.

3. Адреса – точна вказівка місця проживання кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь.

4. Адресант – той, що адресує, посилає кому-небудь лист чи щось інше, відправник.

5. Адресат – той, адресується, посилається лист чи щось інше, одержувач.

6. Анотація – коротка бібліографічна довідка, характеристики змісту книги,

статі і т. ін.

7. Антоніми – пари слів з протилежним значенням.

8. Аргумент – підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.

9. Афоризм – яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразний формі.

10. Багатство мови – комунікативна якість мови: великий обсяг активного словника, використання семантично (значеннєво) і стилістично відмінних одиниць, оперування синонімічними можливостями мови.

11. Бібліографія – список літератури (книжок і статей) на яку-небудь тему або з якої-небудь галузі знань.

12. Біографія – опис чийого-небудь життя і діяльності, життєпис.

13. Бланк – друкована стандартна форма якого-небудь документа, що заповнюється окремо конкретними даними.

14. Визначення – формулювання, вислів, у якому розкривається зміст чого-небудь, його історичні ознаки, наукове значення.

15. Вимога – офіційний документ з проханням видати що-небудь в чиєсь розпорядження.

16. Виноска – пояснення, примітка до тексту, поміщені під ними, нотатка.

17. Висновок – остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів.

18. Візитна карта – карта з підвищенням, ім 'ямта по батькові, іноді з адресою її власника для вручення під час знайомства або візиту.

19. Віза – позначка, зроблена службовою особою на документі що свідчмть про його вірогідність або надає йому юридичної сили.

20. Дефініція – стисле логічне визначення, яке містить у собі найісторичніші ознаки визначуваного поняття.

21. Диспут – публічна полеміка (суперечка) на наукову, літературну таму.

22. Діалог – розмова, бесіда двох осіб.

23. Діловодство – вид діяльності, предметом якої є питання документування та організація роботи з документами у процесі здійснення управлінських дій.

24. Довіритель – той хто видав кому-небудь доручення.

25. Догана – офіційна негативна оцінка чиїх-небудь учинків.

26. Договір – взаємне забов 'язання, письмова або усна угода про права та обов 'язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами.

27. Доказ – незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь, підтвердження, аргумент.

28. Документ – матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

29. Документування – регламентований процес запису інформації на папері чи іншому носії, який забезпечує її юридичну силу.

30. Документообіг - рух документів в установі з моменту їх створення(чи одержання) до відправлення або передачі на зберігання до архіву (знищення).

31. Домовленість – угода, укладена на основі переговорів через узгодження позицій.

32. Доповідь – прилюдне повідомлення на певну тему, виступ, промова.

33. Доручення – документ, що дає кому-небудь право діяти від імені особи, що видала цей документ.

34. Дублікат – другий примірник документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу.

35. Енциклопедія – науково-ділове видання, що об’єднує в певній системі найісторичніші відомості з усіх галузей знань чи будь якої однієї.

36. Епістолярний стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який об’єднує ділове та приватне листування.

37. Етика – норми поведінки, сукупність моральних правил, якого - небудь класу, спільної організації тощо.

38. Етикет – установлені норми поведінки і правил ввічливості у будь-якому товаристві.

39. Жанр – різновид, вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками.

40. Жаргон – мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загально-народної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі.

41. Жести – більше або менше помітні, однак виразно сприйняті рухи людського тіла чи рук, що супроводжують мову або замінюють її.

42. Запит – вимога, прохання дати якісь відомості або офіційне роз’яснення з приводу чогось.

43. Заява – документ, оформлений за певним зразком у вигляді письмового прохання, що подається на ім’я офіційної особи або до установи чи організації.

44. Зміст – те, про що говориться чи розповідається десь, суть, внутрішня особливість чогось.

45. Індекс – реквізит документа, що дозволяє забезпечити оперативний довідково-інформаційний пошук документа, контроль виконання.

46. Інтерпретація – розкриття змісту чого-небудь; пояснення, витлумачення.

47. Канцеляризми – слова, стійкі словосполучення, вживання яких у літературній мові закріплено традицією за офіційно-діловим стилем, поза яким вони в більшості випадків засмічують мову.

48. Класифікація – система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями.

49. Кліше – готовий зворот, що регулярно використовується у певних умовах згідно з комунікативними вимогами тієї чи іншої мовної сфери.

50. Коментар – пояснення, тлумачення до якого-небудь тексту; роз’яснювальні або критичні зауваження з приводу будь-яких подій, явищ.

51. Комунікація – те саме, що й спілкування, зв'язок.

52. Контекст – закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановлювати значення слова або речення, що входить до його складу.

53. Контракт – письмова угода, договір, за яким сторони, що його уклали, мають взаємні зобов’язання.

54. Колоквіум – бесіда викладача із студентами з метою з’ясування і підвищення рівня їх знань.

55. Конфесійний стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який обслуговує релігійну, церковну сферу життєдіяльності суспільства.

56. Копія – точне відтворення чого-небудь, що цілком відповідає оригіналові.

57. Кореспонденція – листування між окремими особами або установами.

58. Культура мови – володіння мовними нормами літературної мови, вміння користуватися всіма її засобами залежно від умов спілкування, змісту та мети висловлювання.

59. Лаконічний – короткий, стислий.

60. Лінгвоцид – мововбивство; свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови, як головної ознаки етносу.

61. Літературна мова – наддіалектна, унормована, відшліфована форма загально-народної мови, яка характеризується багатофункціональністю та поділом на стилі.

62. Мова – сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок.

63. Монографія – наукове дослідження, в якому висвітлюється одне питання, одна тема.

64. Монолог – довготривала розмова однієї людини, звернена до самої себе або до інших осіб.

65. Науковий стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який обслуговує наукову та науково-навчальну сферу життєдіяльності людей.

66. Норми мовні – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації і вважають правильними і зразковими на певному історичному етапі.

67. Носій – матеріальний об’єкт, що використовується для закріплення та зберігання на ньому мовної звукової чи зображувальної інформації, у тому числі в перетвореному вигляді.

68. Оратор – той, хто володіє мистецтвом виголошування промов, промовець, красномовець, ритор.

69. Оригінал – те, що є основою для відтворення, копіювання. У діловодстві – перший примірник документа.

70. Орфографія – правопис, система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови.

71. Орфоепія – система загальноприйнятих правил літературної вимови певної мови.

72. Офіційно-діловий стиль – один із функціональних стилів української літературної мови, який слугує для спілкування державно-політичному, громадському й економічному житті, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

73. Пароніми – слова близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням.

74. Протокол – документ, який містить запис усього, про що йшлося на зборах, засіданнях тощо.

75. Професіоналізми – слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу.

76. Публіцистичний стиль - один із функціональних стилів української літературної мови, який призначений для обговорення та вирішення важливих суспільних проблем за допомогою ЗМІ.

77. Пунктуація – система правил вживання на письмі розділових знаків.

78. Резолюція – змінний реквізит, що містить інформацію про подальшу роботу з документами.

79. Резюме – документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.

80. Реквізити – окремі елементи, складові частини, з яких складається кожний документ.

81. Реферат – доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел.

82. Риторика – наука про мистецтво красномовства.

83. Розмовний стиль - один із функціональних стилів української літературної мови, який призначений для обслуговування усного повсякденного спілкування у побуті, у сім’ї тощо.

84. Рубрикація – членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої а також використання заголовків, нумерації та ін.

85. Семінар – форма групових занять з якого-небудь предмета або теми студентів вузів, учнів середньої школи та ін., що відбувається під керівництвом викладача.

86. Синоніми – слова, близькі або однакові за значенням, але відмінні за звучанням.

87. Стандартизація – дотримання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у національній мові.

88. Стилістика – розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови.

89. Термін – слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

90. Термінологія – сукупність термінів якоїсь галузі науки, техніки або всіх термінів даної мови.

91. Трафаретизація – спосіб уніфікації текстів документів, який полягає в тому, що вся інформація, характерна для певної групи документів, умовно поділяється на постійну і змінну.

92. Трудова угода – документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.

93. Уніфікація документів – формування єдиного комплексу видів і різновидів документів для аналогічних управлінських ситуацій, розробка єдиних норм і правил складання, оформлення і створення трафаретних текстів.

94. Формуляр - модель побудови форми документа, яка встановлює галузь використання, формати, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та основні реквізити.

95. Фразеологізм – усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів.

96. Функціональний стиль – це сукупність лексичних, фразеологічних, морфологічних, синтаксичних, орфоепічних та акцентуаційних засобів, що використовуються для реалізації функції мови у певній сфері та формі взаємин мовців.

97. Характеристика – документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання цієї установи.

98. Художній стиль - один із функціональних стилів української літературної мови, що об’єднує твори художньої літератури.

99. Штами мовний – прийнятий загальновизнаний зразок, мовна формула, стійкий вислів, який потрібно використовувати в певних випадках.

100. Юридична сила – здатність офіційного документа, яка надається йому чинним законодавством, компетенцією органу, що його видав, та встановленим порядком його оформлення. Юридична сила документа забезпечується встановленням для кожного різновиду документів комплексом реквізитів.

Поиск по сайту: