ТЕМА 3: ЮРИДИЧНІ ФАКТИ, АКТИ, УГОДИ

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ПУТИВЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ СНАУ

Словник основних термінів

з дисципліни „Основи римського цивільного права”

спеціальність 5.060101 „Правознавство”

Номінація:

Навчально-методичні

Матеріали для

Забезпечення

самостійної роботи

Студентів

Путивль 2006

Укладач: Харченко О.С. – спеціаліст, викладач правових дисциплін

Путивльського коледжу СНАУ

Рецензент:

Розглянуто і схвалено

на засіданні циклової комісії

правових дисциплін

Протокол №___ від „__”__200_р.

Голова циклової комісії

______________Пилипенко С.П.

ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА РИМСЬКОГО

ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА.

1. Сучасне цивільне право - це сукупність правових норм, що регулюють майнові відносини між учасниками обороту методом юридичної рівності сторін.

2. Цивільне право Стародавнього Риму - споконвічна, сугубо національне і найдавніше право, що регулювало майнові відносини винятково між римськими громадянами.

З Право народів - це складова частина римського приватного права, яка використовувалась перегрінським претором для розв'язання цивільних спорів, і спиралася на місцеве право перегрінів.

4. Перегріни - це люди, що проживали навколо Риму, не римляни.

5. Преторське право - це складова частина римського приватного права, що склалася в результаті практичної діяльності преторів і деяких інших магістрів і регулювала майнові відносини як між римськими громадянами, так і перегрінами, але застосовувалося в разі нездатності регулювання нових відносин нормами цивільного права і права народів.

6. Римське приватне право - це сукупність правових норм, які захищали інтереси приватної особи.

7. Римське публічне право - це правових норм, які захищали інтереси держави.

8. Рецепція римського приватного права - це пристосування римського приватного права до нових відносин.

ТЕМА 2: ДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРАВА.

9. Принципат – це система державного управління, введена Октавіаном і закріплена його наступником.

10. Інтерполяція – це зміни та оновлення, що застосовуються для кодифікації юридичної літератури.

ТЕМА 3: ЮРИДИЧНІ ФАКТИ, АКТИ, УГОДИ.

11. Юридичний факт - це конкретна життєва обставина, яка має правове значення, тобто певні правові наслідки.

12. Події - це юридичні факти, які настають незалежно від волі людини.

13. Дії - це юридичні факти, які настають за волею людей.

14. Правомірні дії - це дії, які здійснюються відповідно до чинного законодавства.

15. Неправомірні дії - це дії, які порушують чинне законодавство.

16. Правочини - це правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату.

17. Односторонні правочини - це правочини в яких права і обов'язки виконують, змінюються або припиняються за волевиявленням однієї сторони.

18. Двосторонні правочини - це правочини, в яких права і обов'язки виконують, змінюються або припиняються за згодою сторін.

19. Договірні правопорушення - це цивільні правопорушення, які порушують договір.

20. Позадоговірні правопорушення - це цивільні правопорушення, які порушують права чи інтереси особи, з якою порушник не знаходиться ні в яких договірних відносинах.

21. Односторонні договори - це договір, в якому одна сторона має тільки право а друга тільки обов'язки.

22. Двосторонні договори - це договори, в яких кожна із сторін має права і обов'язки.

23. Помилка - неправильне уявлення однієї сторони в договорі про виявлену зовні волю іншої сторони, яка спонукала останню на певне волевиявлення.

24. Обман - це навмисне введення в оману контрагента з метою спонукання до волевиявлення на шкоду власним майновим інтересам.

25. Істотні елементи угоди - це такі елементи, без яких договір взагалі не може існувати.

26. Звичайні елементи угоди - це такі елементи, без яких договір не втрачав юридичного значення.

27. Випадкові елементи угоди – це такі елементи, які можна включити до договору за бажанням сторін, але які не були для нього необхідними і звичайними.

28. Відкладальна або суспензивна умова - це подія, якою зумовлено настання чинності договору.

29. Відміняльна або резолютивна умова – це подія до настання якої зумовлено чинність договору.

30. Строк угоди – це певний проміжок часу або чітко зазначена дата, який вказує на продовження дії угоди або настання її чинності чи не чинності.

Поиск по сайту: