АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Д) Маніакальні особистісті

Читайте также:
  1. Фармакотерапія психічних порушень.

 

Манія —_це зворотня сторона депресії, полярна протилежність. Гіпоманіакальні люди — це ті ж депресивні, які додатково використовують “заперечення” як основний механізм психологічного захисту.

Гіпоманіакальна людина енергійна, має гострий розум та перебуває в доброму настрої, вона має грандіозні плани, прискорене мислення, вона постійно на “висоті” поки не наступить виснаження.

Драйви, афекти та темперамент. Маніакальні люди відрізняються високою енергійністю, мобільністю, здатністю легко переключатися з одного на інший вид діяльності та високою комунікабельністю. За допомогою особливого почуття гумору вони можуть перетворити любу серйозну справу чи розмову на посміховисько, тому з ними досить важко знайти емоційний контакт. Негативні емоції проявляються у таких людей не як сум чи розчарування, а як гнів, інколи у формі раптового непереборного вибуху ненависті. Не дивлячись на підвищений настрій, постійна рухливість видає хронічне почуття тривоги, показне задоволення має дуже “вразливу якість”, тому близьке оточення досить часто відчуває неспокій за їх стабільність. Тоді як переживання щастя є знайомим для таких людей, то спокій лежить поза їх досвідом.

Захисні механізми при манії. Основним захисним процесом маніакальних людей є заперечення та відреагування (acting out). Заперечення виражається в їх тенденції ігнорувати (або трансформувати в гумор) події які журять та тривожать інших людей. Відреагування часто проявляється у формі втечі. Вони тікають від ситуацій, в яких їм може загрожувати втрата. Вони можуть тікати від болісних переживань завдяки відреагуванню, що включає в себе сексуалізацію, оп’яніння, і навіть крадіжки.

До того ж такі люди використовують знецінення (як протилежний полюс ідеалізації у депресивних), особливо що стосується міжлюдських стосунків, які містять можливість розчарування. Для маніакальної особистості бажане все, що відволікає від емоційного страждання. В психотичному стані вони можуть впадати в компульсивний ексгібіціонізм, використовувати авторитарний контроль.

Об’єктні стосунки. Так само як і у депресивних, а можливо і більш часто, у них мають місце повторні травматичні втрати, без будь-якої можливості для дитини пережити цей досвід. Так само часто спостерігається батьківський критицизм, емоційне, а інколи, і фізичне насильство. Можна навіть сказати, що втрати маніакальних людей були ще більш серйозними ніж депресивних, а відношення батьків до емоційного стану дитини ще більш зневажливим.

Маніакальне власне “Я”. Маніакальні люди відчувають гостру внутрішню потребу постійно чимось займатися, щоб не переживати що-небудь болісне (внутрішній зміст такої поведінки). Маніакальні люди досить часто відчувають неясний внутрішній страх перед розвалом, або фрагментацією власного ”Я”, що створюється через надзвичайне протистояння захисних сил “Я” перед катастрофічним болем незворотної втрати.

Самоповага маніакльних людей може підтримуватися за допомогою комбінації успішної втечі від болю, підвищеного настрою та “зачарування” оточуючих. Використовуючи свій гострий розум та неординарність вони легко прив’язують до себе інших людей не відчуваючи того самого до них. Якщо ж яка-небудь втрата перевищить можливості заперечення, може наступити або суїцид або психотичний зрив.

Перенос, контрперенос. Маніакальні люди, як правило, ведуть себе досить привабливо і цікаво, щоб викликати в лікаря інтерес до себе. Проте, самі постійно заперечують та ігнорують будь-які переживання стосовно терапевта. А якщо такі все ж досягають певної інтенсивності, пацієнт, як правило, втікає з терапії, запобігаючи подальшій неминучій втраті стосунку з лікарем. Крім того, будучи в глибині душі переконаними у власній нікчемності, вони легко знецінюють терапевтів, коли з їхньої сторони відчувають тепле почуття і прийняття (якщо він не може зрозуміти, що я — другосортна людина, значить він — другосортний терапевт!).

Що стосується контрпереносу, то поряд з відчуттям зацікавленості є розгубленість, як у людини, яка намагається прочитати написи на рекламних щитах, проїжджаючи по місту на спортивному автомобілі зі швидкістю 200 км/год, зафіксувавши, в кінцевому варіанті, недостатньо зрозумілу фразу: “Якщо у вас болить голова, прокладки Always збережуть вашу білизну чистою. Рекомендовано асоціацією стоматологів України”.

Але найбільш небезпечна контрпереносна реакція на таких людей — недооцінка їх страждання і потенційної дезорганізації, що скривається за чарівною презентацією своєї особистості.

Життєвий цикл б уде складатись з постійного уникнення ситуацій емоційного болю та емоційної прив’язаності, використання заперечення і постійних дій, чим людина доводить себе до повного виснаження. Коли вже не спрацьовують захисні механізми, тоді наступає епізод депресії, з якого людина або повільно, або раптово знов входить у манію і так все повторюється до нескінченності.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)