Форми безготівкових розрахунків

Форми розрахунків відрізняються один від одного особливостями економічних відносин контрагентів, засобами платежу та організацією документообороту.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватись підприємством за наступними формами розрахункових документів:

– платіжними дорученнями;

– платіжними вимогами – дорученнями;

– чеками;

– акредитивами;

– векселями;

– платіжними вимогами з акцептом платника при розрахунках шляхом заліку взаємної заборгованості;

– платіжними вимогами (без акценту платника);

– інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжне доручення являє собою наказ підприємства або організації банку, який його обслуговує, про перерахування визначеної суми коштів зі свого розрахункового (поточного) рахунку на рахунок одержувача.

Заповнюється на стандартному бланку.

Доручення приймається банком до використання тільки в сумі, яка може бути виплачена при наявності коштів на рахунку, або за рахунок кредиту.

Платіжні доручення можуть використовуватись як для здійснення передоплати, так і в розрахунках за фактично поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Останнє положення також стосується і іншої форми розрахунків – розрахунків платіжними вимогами – дорученнями.

Розрахунок платіжними дорученнями зручний та здійснюється за схемою:

Рисунок 2.1 – Розрахунок платіжними вимогами

1 – постачальник відвантажує продукцію покупцю (виконує роботи, послуги);

2 – постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію (роботи, послуги);

3 – покупець (платник грошових коштів) надає в банк, де він обслуговується платіжне доручення;

4 – банк, який обслуговує покупця у відповідності до платіжного доручення, списує грошові кошти з рахунку покупця (платника);

5 – банк, який обслуговує покупця повідомляє про списання коштів з розрахункового рахунку покупця;

6 – банк покупця направляє платіжне доручення або передає його по електронному зв’язку банку постачальника (одержувача);

7 – банк постачальника (одержувача коштів) зараховує грошові кошти на рахунок постачальника;

8 – банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунку.

У випадку, якщо одержувач коштів не має рахунку в банку або розрахунки з одержувачами коштів платіжними дорученнями неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв’язку.

Платіжна вимога-доручення являє собою комбінований документ, який складається з двох частин. Перша частина – це вимога постачальника (одержувача засобів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому згідно договору продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Друга – це доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунка коштів на рахунок одержувача.

Платіжна вимога–доручення заповнюється постачальником (І-а частина) і надсилається покупцю безпосередньо в комплекті з розрахунковими документами і документами на відвантаження, які передбачені згодою сторін. У випадку згоди оплатити платіжну вимогу–доручення платник заповнює другу частину цього документа і надає його (при наявності коштів на розрахунковому рахунку) обслуговуючому його банку для перерахування коштів.

Вимоги-доручення можуть подаватися платником в банк тільки на протязі 20 календарних днів зі дня їх виписки.

Розрахунки платіжними вимогами–дорученнями можна представити у вигляді такої схеми:

Рисунок 2.2 – Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями

1 – постачальник відвантажує продукцію покупцю;

2 – разом з відвантажувальними документами постачальник передає банк покупця вимогу–доручення з вимогою сплати покупцю;

3 – покупець (платник) передає банк покупця в свій банк для перерахування грошових коштів;

4 – банк покупця (платника) списує з рахунка грошові кошти;

5 – банк покупця сповіщає покупця про списання грошових коштів випискою з розрахункового рахунка;

6 – банк покупця направляє до банку постачальника (одержувача) платіжну вимогу-доручення та сповіщає про списання коштів з розрахункового рахунку покупця;

7 – банк постачальника зараховує грошові кошти на рахунок постачальника (одержувача);

8 – банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про зарахування коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунку).

Наступною формою розрахунків є розрахунки чеками.

Розрахунковий чек – це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунки, сплатити чекодержателю вказану на чеку суму коштів.

Чек – спеціальний грошовий документ встановленої форми, який містить письмове розпорядження банку видати вказану в ньому суму пред’явнику чеку або перерахувати визначену суму грошей з поточного рахунка чекодавця на рахунок пред’явника.

Розрахунковий чек – чек, оплата по якому здійснюється не готівкою, а зараховується до кредиту рахунка чекодавця. Слугує цілям безготівкового розрахунку, має короткий термін пред’явлення. (Зовні відрізняється від простого чеку червоною смужкою).

Чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека і підписує його.

Чекодержатель – юридична або фізична особа, яка є одержувачем коштів по чеку.

Банк-емітент – банк, який видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері і є бланками суворої звітності. Термін дії чекової книжки – 1 рік.

Розрахункові чеки виготовляються окремими бланками, використовуються фізичними особами при здійсненні окремих операцій; облік їх ведеться окремо від чекових книжок і термін їх дії 3 місяці.

Розрахунки чеками можна представити у вигляді схеми.

Рисунок 2.3 – Розрахунки чеками

1 – постачальник передає товар покупцю;

2 – покупець передає чек постачальнику;

3 – постачальник пред’являє чек в свій банк;

4 – банк постачальника направляє чек для оплати до банка покупця;

5 – банк покупця списує кошти з рахунка покупця;

6 – банк покупця сповіщає покупцю про списання коштів з рахунку;

7 – банк покупця передає до банка постачальника грошові кошти;

8 – банк постачальника зараховує грошові кошти на рахунок постачальника;

9 – банк постачальника сповіщає постачальнику про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Не дивлячись на зовнішню схожість оплати готівковими грошовими коштами і чеками, між цими двома формами розрахунків є суттєві розбіжності. Якщо оплата готівкою абсолютно гарантована, то передача чека чекодержателю чекодавцем ще не означає факту дійсної оплати і перерахування грошей з рахунку боржника на рахунок кредитора, тому що фактичне перерахування коштів залежить від наявності грошового забезпечення переданого чека, тобто наявності відповідних коштів на банківському рахунку чекодавця при передачі чека чекодержателем до банку для погашення. В цьому зв’язку гарантована оплата чека може забезпечуватись: шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку в банку (з цією метою разом з заявою на видачу чекової книжки надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця) та наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за угодою з чекодавцем при наданні чекової книжки.

Дана форма розрахунків має переваги і недоліки. Так для постачальника перевагами є:

- відносна швидкість розрахунків;

- велика швидкість надходження грошей на рахунок чекодавця і відповідно прискорення обігу і скорочення дебіторської заборгованості.

Одночасно недоліками використання згаданої форми розрахунків виступають:

- недостатня гарантія платежів із-за недостатності коштів у чекодавця;

- неможливість розрахунків чеками за великими сумами платежів;

- неможливість підробки.

Чекова форма розрахунків має певні переваги і для покупця, а саме,

високу ступінь гарантії одержання товару, що пояснюється тим, що чек виписується або надається в момент одержання товару, виконання робіт, надання послуг. Недоліком при цьому є відносна складність при оформленні чека.

Якщо клієнт припиняє розрахунки чеками, а строк дії чекової книжки не закінчився чекодавець пред’являє її до банку разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку на рахунок, з якого депонувались кошти.

У разі повного використання чеків, але не використаному грошовому ліміті, чекодавцю у встановленому порядку надається нова розрахункова чекова книжка.

Відповідальність за неправильне використання чеків, за збитки, що утворились у випадку передачі чекової книжки іншій особі, втрати, а також із-за зловживання збоку осіб, уповноважених на підпис чеків несе чекодавець, якому видана чекова книжка (розрахунковий чек).

Наступною формою розрахунків є розрахунки акредитивами.

Акредитив – це грошове зобов’язання банка, яке видається їм по дорученню клієнта на користь його контрагента, сплатити кошти постачальнику (або надати повноваження банку постачальника здійснити такий платіж) на умовах пред’явлення документів, передбачених у відповідності з угодою між контрагентами.