Розрахунки платіжними дорученнями

Форми безготівкових розрахунків.

Принципи організації безготівкових розрахунків відбивають реальний стан національної економіки і визначають способи і форми розрахунків.

Виділяють такі головні принципи організації безготівкових розрахунків:

Перший принцип стосується обов'язкового зберігання підпри­ємствами та установами грошових коштів на рахунках в устано­вах банку (за винятком перехідних залишків у касі).

Недотримання цього принципу призводить до відпливу гро­шей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до по­силення тіньового характеру економіки.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надається право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (за згодою банку).

Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків і способу платежу та широкого використання їх у своїх договорах і угодах.

У сучасній системі безготівкових розрахунків суб'єкти господарювання використо­вують два основні способи платежу:

— перерахування коштів з банківського рахунка постачаль­ника на рахунок одержувача коштів через відповідні записи;

— зарахування взаємних вимог платника й одержувача коштів.

Четвертий принцип. Кошти з рахунків клієнтів банки спису­ють тільки з доручення власників цих рахунків, як звичайно, за згодою (акцептом згода на оплату векселя.) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні раху­нки підприємствам—суб'єктам підприємницької діяльності від­кривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип визначає порядок здійснення платежів.

Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і по­слуги проводяться здебільшого після відвантаження продукції або надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємниць­кої діяльності проводяться переважно в безготівковій формі.

Го­тівкові розрахунки можуть застосовуватися в міжгосподарських взаємовідносинах, якщо це невеликі за сумою платежі (до десяти тисяч), а також у разі витрат на внутрігосподарські потреби.

Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, котрий його обслу­говує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Доручення подається в банк не менше ніж у двох примірни­ках.

Доручення приймаються до виконання банками протягом де­сяти календарних днів з дня виписки. День оформлення платіж­ного доручення не враховується.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися:

— за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

— у порядку попередньої оплати (якщо це обумовлено дого­вором);

— для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств;

— для перерахування підприємствами сум, які належать фізич­ним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки в банках;

— для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів;

— в інших випадках за згодою сторін.

Розрахунки платіжними дорученнями виконуються за схемою, наведеною на рис. 2.1.

1 — постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги); 2 — постача­льник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги; 3 — покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення; 4 — банк покупця списує з його рахун­ка кошти; 5 — банк покупця повідомляє покупця — власника рахунка про списання ко­штів; 6 — банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника; 7 — банк постачальника (отримувача кош­тів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 — банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розраху­нкового рахунка

Розрахунки платіжними дорученнями — одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків у господарському обороті України.

Позитивною стороною такої форми розрахунків є її універсальний характер і відносно простий та швидкий документообіг.

Поиск по сайту: