Загальні відомості про штукатурні розчини

Штукатурні розчини бувають прості і складні. Якщо у розчині міститься один в'яжучий матеріал, то розчин називають простим (цементний, гіпсовий), а якщо два і більше в'яжучих — складним (цементно-вапняний, вап­няно-гіпсовий тощо).

Розчин повинен бути пластичним, мати потрібну рухо­мість (густоту) і водоутримувальну здатність.

Пластичним називають розчин, який легко розрівню­ється на поверхні штукатурним інструментом, не утворю­ючи щілин. Пластичний розчин добре прилипає до поверх­ні і зчіплюється з нею.

Пластичність залежить від співвідношення в розчині в'яжучого і заповнювача. У пластичних розчинах містить­ся 25–30 % в'яжучого матеріалу, для економії якого в розчин додають пластифікатори: БС, глину тощо. Розчин з недостатньою кількістю в'яжучого матеріалу нази­вають пісним, а з надмірною кількістю — жирним.

Аби визначити пластичність (жирність) розчину, його досить пригладити кельмою. Якщо під кельмою утворить­ся гладенька, без щілин, смуга, то розчин пластичний. З цією самою метою можна занурити у розчин і витягнути звичайну дерев'яну рейку. Якщо розчин прилипне до неї, то він пластичний, має достатню жирність.

Рухомість (густота) розчину залежить від кількості води в ньому: чим більше води, тим він рухоміший, і навпаки. Рухомість розчину вимірюють у сантиметрах за глибиною занурення в нього стандартного металевого конуса масою 300 г, який має поділки від 1 до 15 см (рис 3). Для визначення рухомості конус встановлюють так, щоб його вершина дотикалась до поверхні розчину, і відпускають його. На скільки сантиметрів конус занурить­ся у розчин, така й буде рухомість.

Рухомість розчинів для штукатурних робіт повинна бути: для першого підготовчого шару (оббризну) — 10–12 см; для другого підготовчого шару (ґрунту) — 7–9; для опоряджувального шару (на­кривки) — 10–12 см.

Рис. 3. Стандартний конус

Властивість розчину вдержувати в собі воду під час зберігання, транс­портування інанесення на пористу поверхню називають водоутримуваль­ною здатністю. Високу водоутриму­вальну здатність мають пластичні розчини.

За міцністю штукатурні розчини поділяють на такі марки: 10, 50, 75, 100.

Склад розчину записують цифровим співвідношенням масових або об'ємних його частин, наприклад: цементний розчин 1:3. Це означає, що для приготування такого розчину слід брати одну частину цементу і три частини піску. Для при­готування цементно-вапняного розчину 1:1:5 треба брати одну частину цементу, одну частину вапняного тіста і п'ять частин піску.

Розчини приготовляють механізованим способом у розчинозмішувачах. При невеликих обсягах робіт або в разі застосування розчинів з добавлянням гіпсу їх приготовляють у ящиках.

Для штукатурення кам'яних поверхонь у сухих примі­щеннях застосовують вапняні розчини. Склад розчину підбирають залежно від його призначення і якості вапна: для оббризку — 1:2; 1:2,5; 1:3; для ґрунту — 1:2,5; 1:3, 1:4; для накривки — 1:1,5; 1:2, 1:2,5.

Спосіб приготування. У посудині розводять вапно водою до утворення вапняного молока. Потрібну кількість піску насипають в ящик, добавляють вапняного молока і добре перемішують.

Для штукатурення дерев'яних поверхонь і витягування внутрішніх карнизів застосовують вапняно-гіпсові розчи­ни, які готують на основі вапняного розчину, добавляючи до нього окремо розведений у воді гіпс. Вапняно-гіпсовий розчин приготовляють у такій кількості, щоб його можна було використати за 15–20 хв. У розчин відносно його об'єму додають гіпс: для штукатурення стін — 20–50 %, для стель — 30–70 %.

Для штукатурення бетонних поверхонь і поверхонь у приміщеннях з підвищеною вологістю застосовують цементні або цементно-вапняні розчини. Склад розчинів підбирають залежно від марки цементу, якості вапна і умов експлуатації штукатурки.

Цементні розчини мають такий склад: для оббризку — 1:2,5; 1:3; для ґрунту — 1:3, 1:4; для накривки — 1:2, 1:2,5.

Спосіб приготування. Потрібну кількість піс­ку і цементу насипають в ящик і перемішують у сухому стані (гарцюють). У перегарцьовану суміш ллють воду до потрібної рухомості і перемішують.

Склад цементно-вапняних розчинів такий: для оббриз­ку — 1:1:4,5; 1:1:5; для ґрунту — 1:1:6; 1:1:7—9; для накривки — 1:1:4,5;1:1:5.

Спосіб приготування. В ящик насилають по­трібну кількість піску і цементу, суміш гарцюють. У суміш вливають окремо приготовлене вапняне молоко і добре перемішують.

Контроль якості робіт.

Таблиця. Відхилення, які допускаються під час виконання різних видів штукатурки

Поиск по сайту: