ЗНОС І АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Відновлювальна вартість – це витрати на відтворення основних фондів у сучасних умовах з урахуванням фізичного й морального зносу. Як правило, вона визначається періодично на основі переоцінки фондів.

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств балансова вартість основних фондів на початок періоду визначається як балансова вартість основних коштів на початок попереднього періоду, збільшена на суму введених основних фондів плюс витрати на капітальний ремонт і модернізацію мінус сума виведених з експлуатації основних фондів і мінус сума накопичених за попередній період амортизаційних відрахувань.

Б_t = Б_t-1 – А_t-1 +П_t-1 – В_t-1, (1)

де Б_t-1 ‑ балансова вартість групи основних фондів на початок попереднього періоду;

A _t-1 – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому періоді;

П_{t-1 ‑} сума видатків на капітальний ремонт і модернізацію в попередньому періоді;

В_t-1, ‑ сума виведених з експлуатації основних фондів у попередньому періоді.

		Ціна реалізації фондів, яку підприємство очікує одержати від їх продажу (ліквідації) по закінченні строку використання

Рис. 2 – Види вартості основних фондів

Підприємства усіх форм власності мають право щорічно використовувати індексацію балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів, застосовуючи коефіцієнт індексації, що визначається за формулою (2):

(2)

де I – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Приклад. Індекс інфляції звітного року I = 120. %.За цих умов коефіцієнт індексації основних фондів дорівнює I = (120-10)/ 100 = 1,1.

Застосовуючи індексацію основних фондів, підприємство створює додатковий фінансовий ресурс, збільшуючи тим самим суму амортизаційних відрахувань. Але особливо важливо те, що індексація наближає балансову вартість основних фондів до їхньої реальної вартості.

Балансова вартість основних фондів – це вартість всіх елементів основних фондів підприємства в змішаній оцінці: ті елементи основних фондів, які ще не переоцінювалися, значаться на балансі за початковою вартістю без суми зносу, ті ж елементи основних фондів, які переоцінювалися – за відновлювальною вартістю за винятком зношування.

Для нарахування амортизації з метою визначення прибутку до оподаткування основні фонди поділяються на наступні групи.

Група 1 – будинки, споруди й передавальні пристрої, річна норма амортизації, Н=8%.

Група 2 – Автомобільний транспорт і вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й пристрої, Н=40%.

Група 3 – робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади, Н=24 %.

Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування й друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, Н=60%.

Амортизаційні відрахування нараховуються по кожному об’єкту основних засобів першої групи основних фондів а по об’єктах другої, третьої і четвертої груп в цілому по групі один раз за календарний квартал у відсотках до балансової вартості на початок звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається множенням норми амортизації на балансову вартість основних фондів на початок звітного періоду:

(3)

де Б_t – балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;

Н – норма амортизації.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об’єктах першої групи припиняється при досягненні кожним таким об’єктом балансової вартості величиною 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а їх залишкова вартість відноситься на витрати виробництва. Нарахування амортизаційних відрахувань по об’єктах решти груп проводиться до досягнення групою нульової балансової вартості.

Підприємство може самостійно обирати один із зазначених методів амортизації основних засобів:

1) прямолінійного списання;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості);

4) кумулятивний (суми років експлуатації);

5) виробничий.

1. Метод прямолінійного списання полягає в тому, що вартість основних фондів списується рівними частками протягом строку корисного використання основних фондів. Річна сума амортизації розраховується за формулою:

, (4)

де НА_початк – початкова вартість об'єктанеоборотних активів;

Л – ліквідаційна вартість;

Т_ам – тривалість амортизаційного періоду.

2. Метод зменшення залишкової вартості (зменшуваного залишку) передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об’єкта основних фондів на норму амортизації.

3. Для активної частини основних фондів досить часто використовується метод прискореного (подвоєного) зменшення залишкової вартості, за яким норма амортизації за методом зменшення залишкової вартості, подвоюється:

Н_{прискор.} = 2 ´ Н´ (Б_{t-1 ‑} А_t-1) (5)

4. Метод суми років експлуатації заснований на використанні спеціальних коефіцієнтів списання, різних для кожного року. Коефіцієнт списання дорівнює відношенню строку, корисного використання активу, що залишився, включаючи поточний рік, до суми років.

, (6)

де Н_t – норма амортизаційних відрахувань для t- го рокуексплуатації;

N – число років корисного використання об'єкта;

t – порядковий номер року, для якого визначається норма амортизації.

Приклад. Припустимо, що час корисного використання об'єкта становить 5 років. Тоді для першого року норма амортизації становитиме 5/15; для другого – 4/15; для третього – 3/15; для четвертого 2/15; для п'ятого 1/15.

5. Виробничий метод, за яким норма амортизації визначається як добуток фактичного обсягу випущеної продукції (робіт, послуг) на ставку амортизації. Ставка амортизації для виробничого методу розраховується діленням вартості об'єкта амортизації на обсяг продукції (робіт, послуг) за період корисного використання об'єкта.

Таблиця 1– Розрахунок амортизаційних відрахувань за нормами П(С)БО-7

Рис. 3 – Діаграма залишкової вартості, щорічних амортизаційних відрахувань і амортизаційного фонду за методом зменшення залишкової вартості об'єкта (П(С)БО 7

У практичній діяльності підприємства особливе місце має використання прискореного методу амортизації активної частини основних фондів (рис. 4).

Рис. 4 – Графік нарахування амортизаційних відрахувань прямолінійним і прискореним (дегресивним) методом

Метод прискореної амортизації має наступні переваги:

1) використання цього методу дозволяє швидше обновляти основні фонди;

2) збільшує внутрішні фінансові ресурси підприємства;

3) забезпечує податкову економію в перші роки експлуатації основних фондів;

4) є ефективним засобом протидії негативному впливу інфляції на знецінення основних фондів.

Використання прискореної амортизації приводить до завищення собівартості продукції підприємства в перші роки використання основних засобів, внаслідок чого ціни можуть виявитися неконкурентоспроможними.

Таким чином, основна причина, з якої підприємства використовують прискорену амортизацію, полягає в прагненні накопичити максимальну суму амортизаційних відрахувань у перші роки використання активу, економлячи за цей період на відрахуваннях до бюджету з податку на прибуток.