Класифікація невербальних засобів спілкування

Невербальні засоби комунікації

Студента 1 курсу 4 групи

Хімічного факультету

Шаранова Іллі Павловича

Київ 2012
Зміст

1. Поняття про невербальну комунікацію

2. Класифікація невербальних засобів спілкування

3. Оптико-кінетична система

Пара лінгвістичні та екстралінгвістичні засоби спілкування

5. Контакт очей

6. Проксеміка

7. Невербальні засоби і культура спілкування та поведінки

8. Невербальні засоби та етикет ділового спілкування

9. Список літератури

Поняття про невербальну комунікацію

Поряд із словесними засобами — мовленнєвими — на культуру спілкування впливають жести співрозмовників, інтонація, паузи, рухи тіла тощо. Невербальна

(несловесна) комунікація — це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення. Світ невербальних комунікативних компонентів, якими користується людина в ході здійсненя одного з найбільш важливих видів своєї діяльності, а саме міжособистісного спілкування, багатий, різноманітний і має довгу історію розвитку.

Невербальне спілкування цінне тим, що воно виявляється, як правило, підсвідоме та мимовільно. Людина «зважує» свої слова, але не може контролювати міміку, жести, інтонацію, тембр голосу тощо. Кожен з цих елементів спілкування «сигналізує» співбесіднику про правильність сказаного словами чи «підказує» сумнів у них

Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації. Причому 55% повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38% — через інтонацію та модуляцію голосу.

Невербальна комунікація найчастіше проявляється на несвідомому рівні, а люди знають про це мало і не вміють її адекватно розпізнати. Водночас саме вона несе більш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. З її допомогою передаються емоції, ставлення суб'єктів одне до одного, до змісту розмови.

Різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали. Одні чутливі до них, інші або нічого не знають про цю сферу комунікації, або не мають досвіду їх фіксації та розшифрування. Вважається, що жінки більш здатні до сприймання та інтуїтивного розуміння невербальних засобів, аніж чоловіки. Розвитку цієї здатності сприяє передусім спілкування матері з дитиною. Перші роки після народження дитини мати і малюк користуються переважно невербальними сигналами Проте більшість невербальних засобів набуті людиною за її життя і зумовлені соціокультурним середовищем.

Класифікація невербальних засобів спілкування

Серед невербальних засобів спілкування першими слід назвати паралінгвістичну та екстралінгвістичну системи. Паралінгвістична система — це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, тональність. Екстралінгвістична система — це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо). Далі оптико-кінетичну систему, що складається з жестів, експресивної особливості обличчя (міміки і пантоміміки), поведінки людини рухів тіла (кінесики). Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколомовними прийомами, які доповнюють семантичне значущу інформацію.

Серед невербальних засобів особливою є система організації простору і часу спілкування (проксеміка).

Нарешті, специфічною знаковою системою в невербальній комунікації є контакт очей, який є основним засобом візуального спілкування.

Невербальна комунікація виокремилась у самостійний науковий напрямок нещодавно — у 50-ті роки XX ст. Водночас слід зазначити, що позитивний практичний досвід, наукові спостереження та узагальнення з цієї проблеми описано в багатьох працях минулого (у риториці, хірології, антропології). Усім знайома фізіогноміка як учення про розпізнавання характеру людини за її зовнішністю.

Поиск по сайту: