O є формою спілкування із зворотним зв’язком, що наближає її до

безпосередньої форми усного мовленнєвого спілкування;

O є непідготовленою, спонтанною на відміну від інших видів мовленнєвого

спілкування, які здійснюються за допомогою технічних засобів;

O це форма діалогічного мовлення; специфіка телефонної розмови виключає

полілог як форму спілкування (на відміну від селектора);

O дистантність співрозмовників у просторі виключає міміку, жести, вираз

Обличчя та ін. і передбачає наявність фраз, які передають емоційний стан

Партнерів (спеціальні фрази типу: Цілую; Я здивована; Тисну руку... Ти що,

розсердився?..) або підтверджують збереження контакту (Алло! Ви мене

чуєте? Погано чути, говори голосніше! Пробачте, Вас погано чути! Я вас не

чую! та ін.).

Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

o момент встановлення зв’язку;

o виклад справи;

O заключні слова, знак, що розмову закінчено.

Телефонні розмови обслуговуються набором стандартизованих мовних формул, які

Закріплені за даною ситуацією і, відповідно, мають свою національну специфіку.

Правила телефонної мовної поведінки:

Офіційні (ділові розмови ведуться по службових, а не домашніх телефонах).

Якщо ж доводиться дзвонити у справах додому, то слід перепросити, коротко

Викласти суть справи і домовитись про зустріч.

Дзвонити додому до когось до 9 години ранку або після 22 години вечора

Непристойно. Якщо ж обставини змушують дзвонити в позаетикетний час,

Треба вибачитися і навести серйозні причини, які змусили вас потурбувати

Людину.

Розмова по телефону не повинна бути довгою (не більше 3–5 х в.).

Закінчити розмову повинна та особа, яка подзвонила, але якщо співрозмовник

Значно старший за віком (чи службовим становищем), слід дати закінчити

Розмову йому. Якщо викликаний до телефону службовець – жінка, то

Співрозмовник повинен зачекати, щоб розмову закінчила вона.

При розмові слід обов’язково себе назвати, а службова особа, знявши трубку,

Може одразу ж назвати своє прізвище або місце роботи (Ректорат.

Бухгалтерія. Міністерство освіти).

Існують певні мовленнєві формули, які найбільш типові для телефонних розмов:

Добрий день. Пробачте, це секретаріат? Юрію Петровичу? Добрий день. Пробачте, можу я

Зараз з Вами поговорити? Я не відриваю Вас від справ?

В офіційній розмові використовують менше етикетних фраз (хоча вони все ж таки є),

А швидше розпочинається ділова розмова.

Наведемо фрази, які вважаються ознакою ввічливості: Будьте ласкаві, кафедру

української мови… Чи можна попросити… Вам не важко попросити… З’єднайте мене, будь

ласка, з… Покличте, будь ласка… Чи не могли б ви покликати до телефону…

На це звичайно відповідають:

Зачекайте хвилиночку, я зараз покличу… Прошу зачекати…

На жаль, директора немає. Чи можу я йому щось передати? Почекайте хвилиночку,

Вона зараз підійде.

Пробачте, зараз з’ясую. На жаль, його ще нема. Ви не могли б зателефонувати через

Годину?

Деякі прізвища дуже важко сприймаються на слух по телефону. Тому бажано

Поиск по сайту: