Урізноманітнюють мовлення, видозмінюють, якщо це потрібно, його колорит. Недарма такі

Лексеми фіксуються (з відповідними позначками) сучасними словниками. Оскільки людські

Думки можуть бути найрізноманітнішими, то й засоби, якими їх можна оформити, щоб

Порозумітися зі співрозмовником, повинні бути різноманітними. Штампи, безбарвність, як і

Словесна пересиченість – вади, що виникають як через бідність індивідуального словника,

Так і внаслідок невміння регулювати кількість одиниць, необхідних для забезпечення

Інформативної достатності. Потрібне слово мова має, необхідний лише працелюбний

Розум, щоб це слово підібрати, знайти. Щоб не трапилось, як з оцим листом юнака до

Коханої дівчини: “Я так тебе кохаю, що в мене немає слів, щоб висловити своє почуття “,

коли у відповідь почув: “Бідний хлопець! Недалекий якийсь”. Або відомий класичний

Приклад шкідливості багатослів’я: “До спартанців прийшли посли сусідньої держави й

Вітали їх довгою промовою. Спартанці їм відповіли: “Ваша промова була такою довгою, що

Коли ми слухали її другу частину, забули першу, а оскільки ми забули першу, то не

зрозуміли другу. ”

Семантичне багатство примножується багатством інтонаційним, яке залежить і від

Лексичного наповнення тексту, і від його синтаксичної побудови. Це не лише питальна,

спонукальна чи розповідна інтонація. Це й інтонація запитання – і відповідно до цього

Інтонація відповіді, інтонація підтвердження, згоди – й інтонація сумніву, заперечення,

Інтонація роздуму – й інтонація беззастережної впевненості, інтонація інтимності,

Ласкавості, фамільярності – й інтонація офіційності, інтонація оскарження – й інтонація

Осуду, звинувачення і т.ін. Зрештою, нерідко інтонація закладена вже в семантиці слова

(порівн.: пошепки, закричати, захекатись, злякатись, байдуже, весело та ін.). Інтонація в

Деяких словах поліфункціональна (спробуймо вимовити Що? і Коли? зі здивуванням, з

острахом, з погрозою, із зацікавленістю; Х-ха! – з презирством, з усмішкою, байдуже, зі

Здивуванням, із захопленням тощо). Хоча інтонування стосується усного мовлення в першу

Чергу, проте і в писемному його можна до певної міри передати відповідними знаками

(напр.: [?!], [!?], [??]). Інтонаційне багатство організовує й динаміку тексту, яка, значною

Мірою залежить і від порядку слів, і від темпу мовлення.

Урізноманітнюють мовлення й варіюванням сполучних засобів (порівн. сполучники:

і – та; але – та; щоб – аби; який – що; хоч – незважаючи на; тоді як-у той час як; коли – як;

Бо – тому що, через те що; тому що -через те що, оскільки; доки – поки та ін.), і

варіюванням сполучникових і безсполучникових конструкцій (напр.: Звіт не приймають –

Виявлено в ньому чимало помилок. - Звіт не приймають, бо в ньому виявлено чимало

Помилок).

Звичайно, багатство (й різноманітність) мовлення має свої особливості залежно від

того, чи є воно:

1) мовленням дитини – чи дорослої людини;

2) мовленням усього народу – чи однієї особи;

3) мовленням розмовно-побутовим – чи художнього твору;

4) просторічним – чи репрезентує певний стиль літературної мови;

Поиск по сайту: